20. Способи розмноження міцеліальних грибів.

Гриби можуть розмножуватися вегетативно, безстатево і статево. Залежно від способів розмноження вони бувають досконалі й недосконалі (не мають статевого способу розмноження).

Вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження грибів відбувається: фрагментацією міцелію; оідіями та хламідоспорами – фрагментованими шматочками міцелію; брунькуванням; поділом; поділом брунькуванням (комбінованим способом).

Безстатеве розмноження. 1. Ендогенне спороносіння – розмноження ендоспорами, утворюваними у спеціальних органах розмноження – спорангіях (рис. 30), які розташовуються на особливих гіфах – спорангієносцях. У спорангій перетікає наймолодша цитоплазма і велика кількість ядер. Зовнішня оболонка спорангія м’яка і легко розривається при зміні температури, вологості або механічній дії. Характерне для грибів класу Zygomycetes. Вид спорангія – важлива видова ознака грибів.

2. Екзогенне спороносіння – розмноження конідіями, які утворюються ззовні органів розмноження (рис. 31).

А) Аспергілові гриби – конідії формуються на кінці гіфа-конідієносця, який має на міцелії опорну ніжку та закінчується голівкою. На голівці формуються один – два ряди пляшечко- або кеглеподібних клітин – стерігм. Від стерігм відшнуровуються один – два яруси базипітальних конідій (молода під старою).

Б) У пеніцилових грибів спочатку також формується конідієносець. Він поділяється на дві – три клітини-гілочки, на них формується по дві – три метули, від яких відшнуровуються стерігми та конідії.

На відміну від конідій спори мають простішу структуру – здебільшого одноядерні та одноклітинні. Форма, як правило, округла або овальна. Конідії можуть бути одно- та багатоядерними, різноманітними за формою, розмірами, забарвленням, поверхнею.

Статеве розмноження. У грибів утворюються жіночі та чоловічі статеві клітини – гамети. Вони можуть бути однаковими, тоді їх злиття – ізогамія, або розрізнятися за величиною, будовою, тоді – гетерогамія. У процесі статевого розмноження грибів можна виділити три фази:

1. плазмогамія – злиття протопластів. У результаті утворюється клітина з двома ядрами. Цей дикаріон не обов’язково зливається відразу. Клітина може перебувати у дикаріотичній фазі певний час. Ядра діляться синхронно;

2. каріогамія – злиття ядер. Часто відбувається після формування плодового тіла гриба. Утворюється диплоїдне ядро зиготи;

3. мейоз, або редукційний поділ ядра – кількість хромосом зменшується до вихідного (гаплоїдного).

Якщо чоловічі та жіночі гамети морфологічно однакові, вони мають назву ізогамети. Інакше – гетерогамети. Гамети часто утворюються в спеціалізованих клітинах – гаметангіях. Якщо вони розрізняються за формою, то чоловічі гаметангії мають назву антеридії, а жіночі – оогонії.

За способом переносу гамет і здійснення плазмогамії розрізняють кілька типів грибів. У нижчих (переважно водних) грибів рухливі обидві гамети (планогамети). Їх злиття відбувається поза гаметангіями. Іноді рухливими є тільки чоловічі гамети. Вони проникають у оогоній та запліднюють яйцеклітину (ооміцети). Для зигоміцетів характерна гаметангіогамія – злиття цілих багатоядерних гаметангіїв, що стикаються, і утворення ценозиготи.

Якщо жіночі і чоловічі гамети утворюються у одному таломі, гриб – гомоталічний, можливе самозапліднення (аутогамія). Гетероталічні гриби мають таломи, що продукують гамети лише одної статі.

21. Будова та функції ендоплазматичного ретікулуму, апарату Гольджі, лізосом еукаріотичної клітини.

Ендоплазматична сітка (ретікулум) (ЕР) є системою синтезу та транспортування органічних речовин у цитоплазмі клітини.

Вона являє собою систему порожнин, канальців та трубочок, що сполучаються між собою та оточені мембраною.

На електронних мікрофотографіях можна легко розгледіти дві ділянки ЕР – ендоплазматична сітка буває гладенькою (на ній відбувається синтез ліпідів та вуглеводів) та гранульованою (бере участь у синтезі білка). Вона зв’язує між собою основні органоїди клітини.

Комплекс Гольджі (діктиосоми) складається із стопи розташованих одна паралельно одній сплющених цистерн (рис. 20). Від цистерн в усі боки відходять мембранні переплетення (трубочки, пухирці тощо). Головна функція – упаковка та транспортування з клітини речовин, які синтезуються в клітині, іноді – синтез певних речовин. Бере участь у оновленні і рості плазматичної мембрани.

22. Особливості будови та роль грибів родів Penicillium та Aspergillus у одержанні важливих біологічно активних сполук.

Пеніцилові гриби розмножуються в основному безстатево. Конідії утворюються на кінцях мутовчасторозгалужених конідієносців, що нагадують кисть руки (звідси тривіальна назва цих грибів – кистьовики). Конідії бувають зеленого, блакитного, сіро-зеленого кольору або знезабарвлені.

Окремі види роду Penicilluim використовуються при одержанні антибіотика пеніциліну (Penicilluim chrysogenum, P. nigricans, P. brevicompactum тощо). Вид P. roqueforti відіграє важливу роль у дозріванні сиру Рокфор, вид Pen. саmеmbеrtі – у виробництві сиру Камамбер.

Гриби роду Aspergillus мають одноклітинні, кулястої, булаво- чи грушоподібної форми нерозгалужені конідієносці. На них розташовуються паралельно один одному короткі кеглеподібні стерігми, від кожної з яких відшнуровуються ланцюжки конідій. Уся голівка конідієносця нагадує дозрілу кульбабу або наконечник лійки зі струменями води, тому гриб називають лійковим. Конідії різного кольору (зеленуваті, жовті, коричневі, чорні), за формою – частіше округлі.

Представники аспергілових грибів широко використовуються у промисловості. Вид Aspergillus niger застосовують у виробництві лимонної кислоти; A. oryzae і A. awamori – для одержання ферментних препаратів.

Деякі аспергіли спричиняють захворювання – аспергільози (дихальних шляхів, шкіри, слизової порожнини рота) людини і тварин. Існують види, що виділяють отруйні для тварин і людини речовини – афлатоксини (похідні кумаринів), однією з біологічних дій яких є пухлиноутворення. Аспергілові й пеніцилові гриби спричиняють псування (пліснявіння) харчових продуктів.

23. Ріст міцеліальних грибів та способи їх розмноження.

Діаметри ядер грибів становлять від 1.7-1.8 до 25 мкм

Видозміни міцелію

Спеціалізовані органи розмноження(спорангіоносії, конідієностіі тощо)

Столони – швидке поширення гриба по субстрату

Ризоїди – прикріплення гриба до субстрату

Апресорії(присоски) – специфічні розширення, характерні для паразитних (хижих) грибів – ля прикріплення до клітини-хазяїна(жертви)

Гаусторії – гіфи, за доп яких відбув живлення гриба вмістом клітини-хазяїна

Клейкі петлі(голівки) – гіфи, за доп яких хижі види грибів полюють на свої жертви

Склероції – щільні переплетення міцелію, що служать для перечікування неспиятливих умов взимку, під час посухи тощо

Строми – менш щільні сплетення міцелію служать для захисту плодових тіл сумчастих грибів

Міцеляльні тяжі(анастолози), різоморфи – виконують провідні ф-ції

Гриби можуть розмножуватися вегетативно, безстатево і статево. Залежно від способів розмноження вони бувають досконалі й недосконалі (не мають статевого способу розмноження).

Вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження грибів відбувається: фрагментацією міцелію; оідіями та хламідоспорами – фрагментованими шматочками міцелію; брунькуванням; поділом; поділом брунькуванням (комбінованим способом).

Безстатеве розмноження

1. Ендогенне спороносіння – розмноження ендоспорами, утворюваними у спеціальних органах розмноження – спорангіях (рис. 30), які розташовуються на особливих гіфах – спорангієносцях. У спорангій перетікає наймолодша цитоплазма і велика кількість ядер. Зовнішня оболонка спорангія м’яка і легко розривається при зміні температури, вологості або механічній дії. Характерне для грибів класу Zygomycetes. Вид спорангія – важлива видова ознака грибів.

2. Екзогенне спороносіння – розмноження конідіями, які утворюються ззовні органів розмноження (рис. 31).

А) Аспергілові гриби – конідії формуються на кінці гіфа-конідієносця, який має на міцелії опорну ніжку та закінчується голівкою. На голівці формуються один – два ряди пляшечко- або кеглеподібних клітин – стерігм. Від стерігм відшнуровуються один – два яруси базипітальних конідій (молода під старою).

Рис. 31. Екзогенне сороносіння у аспергілових (а) і пеніцилових (б) грибів:

1 – конідії; 2 – стерігми; 3 – метули; 4 – гілочки; 5 – голівка конідієносця; 6 – конідієносці.

Б) У пеніцилових грибів спочатку також формується конідієносець. Він поділяється на дві – три клітини-гілочки, на них формується по дві – три метули, від яких відшнуровуються стерігми та конідії.

На відміну від конідій спори мають простішу структуру – здебільшого одноядерні та одноклітинні. Форма, як правило, округла або овальна. Конідії можуть бути одно- та багатоядерними, різноманітними за формою, розмірами, забарвленням, поверхнею.

Статеве розмноження. У грибів утворюються жіночі та чоловічі статеві клітини – гамети. Вони можуть бути однаковими, тоді їх злиття – ізогамія, або розрізнятися за величиною, будовою, тоді – гетерогамія. У процесі статевого розмноження грибів можна виділити три фази:

1. плазмогамія – злиття протопластів. У результаті утворюється клітина з двома ядрами. Цей дикаріон не обов’язково зливається відразу. Клітина може перебувати у дикаріотичній фазі певний час. Ядра діляться синхронно;

2. каріогамія – злиття ядер. Часто відбувається після формування плодового тіла гриба. Утворюється диплоїдне ядро зиготи;

3. мейоз, або редукційний поділ ядра – кількість хромосом зменшується до вихідного (гаплоїдного).

Якщо чоловічі та жіночі гамети морфологічно однакові, вони мають назву ізогамети. Інакше – гетерогамети. Гамети часто утворюються в спеціалізованих клітинах – гаметангіях. Якщо вони розрізняються за формою, то чоловічі гаметангії мають назву антеридії, а жіночі – оогонії.

За способом переносу гамет і здійснення плазмогамії розрізняють кілька типів грибів. У нижчих (переважно водних) грибів рухливі обидві гамети (планогамети). Їх злиття відбувається поза гаметангіями. Іноді рухливими є тільки чоловічі гамети. Вони проникають у оогоній та запліднюють яйцеклітину (ооміцети). Для зигоміцетів характерна гаметангіогамія – злиття цілих багатоядерних гаметангіїв, що стикаються, і утворення ценозиготи.

Якщо жіночі і чоловічі гамети утворюються у одному таломі, гриб – гомоталічний, можливе самозапліднення (аутогамія). Гетероталічні гриби мають таломи, що продукують гамети лише одної статі.