14. Археї, особливості будови клітини. Основні відмінності від про- та еукаріотів. Практичне значення.

Будова прокаріотичних (доядерних) організмів значно простіша, ніж еукаріотичних. Прокаріоти – бактерії, синьо-зелені водорості (ціанобактерії). Клітини прокаріотів не мають сформованого ядра – його замінює особлива ядерна зона в цитоплазмі. У прокаріотів немає типових хромосом, їхній спадковий матеріал представлений лише молекулою ДНК, яка не має зв’язку з білками.

Прокаріоти позбавлені деяких органел, характерних для клітин еукаріотів: ендоплазматичної сітки, мітохондрій, пластид, апарата Гольджі, лізосом та ін. Рибосоми прокаріотів дрібніші, ніж у еукаріот. Функціональну роль мітохондрій та пластид у клітинах прокаріотів виконують досить просто побудовані мембранні структури.

Архе́ї (також архебактерії — Archaebacteria) — одна з груп живих організмів, до якої належать мікроскопічні одноклітинні прокаріоти, що дуже відрізняються низкою фізіолого-біохімічних ознак від справжніх бактерій (еубактерій). Хоча досі є невизначеність в точному філогенезі цих груп, археї, еукаріоти і бактерії є фундаментальними групами в так званій системі трьох доменів. Подібно до бактерій, археї — це одноклітинні організми, що не мають ядра і тому класифікуються як прокаріоти (Prokaryota) — відомі також як Monera в таксономії п'яти царств. Археїв спочатку було виявлено в екстремальних середовищах, але потім їх було знайдено в усіх типах екосистем. Архебактерії істотно відрізняються від інших мікроорганізмів за складом і послідовністю нуклеотидів у рибосомних і транспортних РНК.

Властиво археям і бактеріям	Властиво археям і еукаріотам	Властиво тільки археям
Немає чітко оформленого ядра і мембранних органел	Нема пептидоглікана (муреїна)	Структура клітинної стінки (наприклад, клітинні стінки деяких архей містять псевдомуреїн)
Кільцева хромосома	ДНК пов*язана з гістонами	В клітинній мембрані є ліпіди, які мають простий ефірний зв*язок
Гени обєднані в оперони	Трансляція починається з метіоніна	Структура флагеллінів
Нема інтронів і  процесинга РНК	Схожі РНК-полімераза, промотори та інші компоненти транскрипційного комплексу	Структура рибосом (деякі ознаки зближуют з бактеріями, деякі — з еукаріотами)
Поліцистрона мРНК	Схожі реплікація і  репарація ДНК	Структура і метаболізм  тРНК
Розмір клітин (більше ніж у 100 разів менше, ніж в еукаріот)	Схожа АТФаза (тип V)	Нема синтази жирних кислот

16. Хімічний склад та функції мітохондрій, рибосом, лізосом та вакуолей у еукаріотичній мікробній клітині.

Мітохондрії. Оточені подвійною мембраною. Зовнішня мембрана у них гладенька, легкопроникна для багатьох речовин, що містяться у цитоплазмі; внутрішня мембрана утворює кристи, вона значно менш проникна, ніж зовнішня. В середині – окиснювальні ферменти, РНК, ДНК та рибосоми. Основна функція мітохондрій – перетворення енергії поживних елементів на енергію АТФ. Мітохондрії мають певну часткову генетичну автономність, оскільки містять власну кільцеву ДНК. У мітохондріях є свій апарат білкового синтезу – рибосоми.

Рибосоми еукаріотичних клітин мають більший розмір – 80S. Функції рибосом полягають в участі у біосинтезі білка.

Лізосоми – дрібні сферичні органоїди клітини діаметром 1 мкм, оточені плазматичною мембраною. Вони містять гідролітичні ферменти, які можуть розщеплювати жири, білки, вуглеводи тощо. Нині відомо близько 40 ферментів, які містяться у лізосомах. Лізосоми беруть участь у перетравлюванні речовин, які надходять у клітину ззовні та компонентів самої клітини, а також таких сторонніх об’єктів як віруси та бактерії.

Вакуолі – з’являються в клітині з віком, вкриті тонкою оболонкою – тонопластом. В середині – в розчинному вигляді білки, деякі ферменти, полісахариди, амінокислоти та велика кількість мінеральних речовин. Регулює тургор клітини. Вакуолі бувають подвійного походження:

із мембран апарата Гольджі (містять непотрібні продукти діяльності клітини);

із мембран ендоплазматичного ретікулуму – містять велику кількість запасних поживних речовин.