- •Основні положення клітинної теорії. Особливості будови клітин одно- і багатоклітинного організму.
- •Теорії походження життя; гіпотези виникнення еукаріотичної клітини.
- •Рівні організації живої природи. Елементарна одиниця та елементарне явище.
- •Загальні властивості мікроорганізмів та їх місце в еволюції живого світу.
- •15. Будова еукаріотичної клітини (на прикладі дріжджової).
- •Систематика живих організмів. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних клітин.
- •9. Рухливість бактеріальних клітин. Типи рухливості, розташування джгутиків на поверхні бактеріальної клітини.
- •11. Характеристика та основні відмінності грам-позитивних та грам-негативних бактерій.
- •13. Характеристика актиноміцетів: особливості будови клітини, способи розмноження, розповсюдження у природі та практичне значення.
- •12. Стійкість спороутворювальних бактерій до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища. Особливості будови та етапи утворення ендоспор у бактерій.
- •14. Археї, особливості будови клітини. Основні відмінності від про- та еукаріотів. Практичне значення.
- •16. Хімічний склад та функції мітохондрій, рибосом, лізосом та вакуолей у еукаріотичній мікробній клітині.
- •17. Будова і функції ядра в клітині мікроорганізмів.
- •39.Вміст хімічних елементів у клітині. Роль вільної та зв’язаної води у життєдіяльності клітини.
- •18. Дріжджі, їх форми і розміри. Вікові особливості дріжджів. Методи виявлення запасних поживних речовин у дріжджових клітинах та мертвих клітин.
- •19. Характеристика способів розмноження дріжджів. Характеристика процесу спороутворення у дріжджів. Відмінності гаплоїдних та диплоїдних дріжджів.
- •20. Способи розмноження міцеліальних грибів.
- •24. Характеристика основних класів грибів. Морфологічні та культуральні ознаки, способи розмноження, практичне значення міцеліальних грибів.
- •25. Віруси і бактеріофаги. Особливості їх будови та життєдіяльності.
- •26. Особливості будови рослинної та тваринної клітин
- •27. Меристеми. Типи меристем та галузі їх використання у біотехнології. Принципи складання поживних середовищ для культивування клітин.
- •36. Енергетичний обмін та його сутність. Значення атф в енергетичному обміні.
- •38.Типи живих організмів за відношенням до джерел вуглецю.
- •40.Класифікація поживних середовищ за хімічним складом, призначенням, фізичним станом. Принципи та методи стерилізації. Стерилізація поживних середовищ.
- •1)Класифікація поживних середовищ
- •42.Вплив фізичних факторів на життєдіяльність клітин.
- •43.Клітинний цикл. Фази клітинного циклу.
- •44.Форми розмноження живих організмів. Інтерфаза. Мітоз
- •45. Статеве розмноження організмів. Статеві клітини. Мейоз та його біологічне значення
- •46. Механізм транспорту поживних речовин до клітини
- •48. Вплив біотичних факторів на життєдіяльність клітини
- •47. Вплив хімічних факторів на життєдіяльність клітини
- •49. Типи взаємовідносин між живими організмами
- •50.Значення мікроорганізмів у кругообігу речовин в природі
- •Роль мікроорганізмів у кругообігу водню.
- •Роль мікроорганізмів у кругообігу кисню.
- •51.Сучасні методи вивчення клітин
- •52. Фотосинтез. Порівняння процесу фотосинтезу у бактерій та вищіих рослин
- •53. Особливості будови міотичних хромосом. Елементарні рівні структуризації хромосомних компонентів.
51.Сучасні методи вивчення клітин
Оптична мікроскопія
Завдяки серії лінз, через які проходить світло, світловий мікроскоп забезпечує оптичне збільшення об'єкта максимум у 1000 разів. Чіткість отриманого зображення визначається роздільною здатністю — мінімальною відстанню між двома точками, які ще розпізнаються окремо. Цю характеристику обмежує довжина світлової хвилі. Навіть використовуючи найбільш короткохвильове — ультрафіолетове — світло можна отримати роздільну здатність не менше 200 нм, такого результату було досягнуто ще в кінці XIX століття. Отже найменші структури, які можна спостерігати під оптичним мікроскопом, це мітохондрії і невеликі бактерії, лінійний розмір яких становить приблизно 500 нм. Проте об'єкти, менші за 200 нм, видні у світловому мікроскопі, якщо вони самі випромінюють світло. Цю особливість використовують у флуоресцентній мікроскопії, для якої до клітинних структур чи окремих білків приєднують спеціальні флуоресцентні білки або антитіла із флуоресцентними мітками. На якість зображення, отриманого за допомогою оптичного мікроскопа, впливає також контрастність, її можна збільшити використовуючи різні методи забарвлення клітин. Для вивчення живих клітин використовують фазовоконтрастну, диференційну інтерференційно-контрастну і темнопольнумікроскопію. Конфокальні мікроскопи дозволяють покращити якість флуоресцентних зображень.
Електронна мікроскопія
У 30-их роках XX століття був сконструйований електронний мікроскоп, в якому замість світла через об'єкт пропускається пучок електронів. Теоретична межа роздільності для сучасних електронних мікроскопів становить близько 0,002 нм, проте із практичних причин для біологічних об'єктів досягається роздільність тільки близько 2 нм. Розрізняють два основні типи електронної мікроскопії: скануючу та трансмісійну. Скануюча електронна мікроскопія (СЕМ) використовується для вивчення поверхні об'єкта. Зразки найчастіше покривають тонкою плівкою золота. СЕМ дозволяє отримувати об'ємні зображення. Трансмісійна електронна мікроскопія (ТЕМ) — використовується для вивчення внутрішньої будови клітини. Пучок електронів пропускається через об'єкт, що попередньо обробляєтьсяважкими металами, які накопичуються у певних структурах збільшуючи їхню електронну густину. Електрони розсіюються на ділянках клітини з більшою електронною густиною, внаслідок чого на зображеннях ці області виглядають темнішими.
Фракціонування клітин
Для встановлення функцій окремих компонентів клітини важливо виділити їх у чистому вигляді, найчастіше це робиться за допомогою методу диференційного центрифугування. Отримання фракцій клітинних органел починається із руйнування плазмалеми. Утворений гомогенат послідовно центрифугується при різних швидкостях. На першому етапі можна отримати чотири фракції: (1) ядер і великих уламків клітин, (2) мітохондрій, пластид, лізосом і пероксисом, (3) мікросом — пухирців апарату Гольджі та ендоплазматичного ретикулуму, (4) рибосом. У супернатанті залишаться білки та дрібніші молекули. Подальше диференційне центрифугування кожної із змішаних фракцій дозволяє отримати чисті препарати органел, до яких можна застосовувати різноманітні біохімічні та мікроскопічні методи.