
- •Основні положення клітинної теорії. Особливості будови клітин одно- і багатоклітинного організму.
- •Теорії походження життя; гіпотези виникнення еукаріотичної клітини.
- •Рівні організації живої природи. Елементарна одиниця та елементарне явище.
- •Загальні властивості мікроорганізмів та їх місце в еволюції живого світу.
- •15. Будова еукаріотичної клітини (на прикладі дріжджової).
- •Систематика живих організмів. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних клітин.
- •9. Рухливість бактеріальних клітин. Типи рухливості, розташування джгутиків на поверхні бактеріальної клітини.
- •11. Характеристика та основні відмінності грам-позитивних та грам-негативних бактерій.
- •13. Характеристика актиноміцетів: особливості будови клітини, способи розмноження, розповсюдження у природі та практичне значення.
- •12. Стійкість спороутворювальних бактерій до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища. Особливості будови та етапи утворення ендоспор у бактерій.
- •14. Археї, особливості будови клітини. Основні відмінності від про- та еукаріотів. Практичне значення.
- •16. Хімічний склад та функції мітохондрій, рибосом, лізосом та вакуолей у еукаріотичній мікробній клітині.
- •17. Будова і функції ядра в клітині мікроорганізмів.
- •39.Вміст хімічних елементів у клітині. Роль вільної та зв’язаної води у життєдіяльності клітини.
- •18. Дріжджі, їх форми і розміри. Вікові особливості дріжджів. Методи виявлення запасних поживних речовин у дріжджових клітинах та мертвих клітин.
- •19. Характеристика способів розмноження дріжджів. Характеристика процесу спороутворення у дріжджів. Відмінності гаплоїдних та диплоїдних дріжджів.
- •20. Способи розмноження міцеліальних грибів.
- •24. Характеристика основних класів грибів. Морфологічні та культуральні ознаки, способи розмноження, практичне значення міцеліальних грибів.
- •25. Віруси і бактеріофаги. Особливості їх будови та життєдіяльності.
- •26. Особливості будови рослинної та тваринної клітин
- •27. Меристеми. Типи меристем та галузі їх використання у біотехнології. Принципи складання поживних середовищ для культивування клітин.
- •36. Енергетичний обмін та його сутність. Значення атф в енергетичному обміні.
- •38.Типи живих організмів за відношенням до джерел вуглецю.
- •40.Класифікація поживних середовищ за хімічним складом, призначенням, фізичним станом. Принципи та методи стерилізації. Стерилізація поживних середовищ.
- •1)Класифікація поживних середовищ
- •42.Вплив фізичних факторів на життєдіяльність клітин.
- •43.Клітинний цикл. Фази клітинного циклу.
- •44.Форми розмноження живих організмів. Інтерфаза. Мітоз
- •45. Статеве розмноження організмів. Статеві клітини. Мейоз та його біологічне значення
- •46. Механізм транспорту поживних речовин до клітини
- •48. Вплив біотичних факторів на життєдіяльність клітини
- •47. Вплив хімічних факторів на життєдіяльність клітини
- •49. Типи взаємовідносин між живими організмами
- •50.Значення мікроорганізмів у кругообігу речовин в природі
- •Роль мікроорганізмів у кругообігу водню.
- •Роль мікроорганізмів у кругообігу кисню.
- •51.Сучасні методи вивчення клітин
- •52. Фотосинтез. Порівняння процесу фотосинтезу у бактерій та вищіих рослин
- •53. Особливості будови міотичних хромосом. Елементарні рівні структуризації хромосомних компонентів.
43.Клітинний цикл. Фази клітинного циклу.
Онтогенез – процес індивідуального розвитку особини від моменту утворення зиготи до кінця життя організму.
Клітинний цикл – це період життя клітини від одного поділу до іншого. Клітинний цикл складається з інтерфази і процесу поділу клітини
Фази клітинного циклу
Фаза |
Події, що відбуваються в клітині |
G1 |
Інтенсивні процеси синтезу в клітині. Утворення клітинних органел. Інтенсивний клітинний метаболізм. Ріст клітини. Утворення речовин, що пригнічують чи стимулюють початок наступної фази |
S |
Реплікація ДНК. Синтезуються білкові молекули гістони, що покривають кожний ланцюг ДНК. Кожна хромосома перетворюється на дві хроматиди. На цій стадії клітина містить чотири копії кожної молекули ДНК, по дві у кожній з гомологічних хромосом (4n) |
G2 |
Інтенсивні процеси синтезу в клітині. Поділ мітохондрій і хлоропластів. Збільшення запасів енергії. Починається утворення веретена поділу. |
М |
Поділ ядра, що складається з чотирьох стадій |
С |
Рівномірний поділ органел і цитоплазми між дочірніми клітинами |
У період інтерфази відбувається біосинтез білка, нуклеїнових кислот, ліпідів тощо; подвоюються всі найважливіші структури клітини, подвоюється ДНК (процес займає не всю інтерфазу, а тільки s-період), росте ядро та цитоплазма. Тривалість інтерфази неоднакова. У середньому у рослин, тварини вона дорівнює 10 – 20 годин, але є клітини, які не діляться, інтерфаза в них – кілька років (нервові клітини).
44.Форми розмноження живих організмів. Інтерфаза. Мітоз
РОЗМНОЖЕННЯ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ
Здатність до розмноження, тобто до утворення нових поколінь особин того ж виду, – одна з основних особливостей живих організмів. У процесі розмноження відбувається передача генетичного матеріалу від одного покоління до наступного, що забезпечує виживання даного виду протягом тривалих періодів часу, незважаючи на загибель окремих представників.
Існує два основних типи розмноження – безстатеве і статеве.
Безстатеве розмноження відбувається без утворення гамет, у ньому бере участь лише один організм. При безстатевому розмноженні утворюються генетично ідентичні нащадки, а єдиним джерелом генетичної мінливості є випадкові мутації.
При статевому розмноженні відбувається злиття двох гамет з утворенням зиготи, з якої розвивається новий організм. Статеве розмноження веде до генетичної мінливості. Підвищення мінливості може бути досягнуто шляхом змішування генів двох різних особин – генетичної рекомбінації, яка є складовою і важливою особливістю статевого розмноження.
Найважливіша роль у поділі клітини належить хромосомам.
Інтерфаза (від лат. інтер — між і грец. фазіс — поява) — це період між двома послідовними поділами клітини або від завершення останнього поділу до загибелі клітини. В інтерфазі клітина росте, синтезує органічні сполуки та запасає енергію у вигляді макроергічних сполук та готується до поділу. Інтерфаза триває довше, ніж мітоз, до 90 % часу всього клітинного циклу.
В інтерфазі розрізняють три послідовні періоди: пресинтетичний, синтетичний і постсинтетичний. У пресинтетичному періоді відбувається активний синтез білків.
ПРОФАЗА
• Хромосоми спіралізуються, кожна з них складаються з двох хроматид; •ядерна мембрана фрагментується і зникає; • ядерце зникає; • центріолі клітинного центру розходяться до полюсів; • починає формуватися веретено поділу
МЕТАФАЗА
Хромосоми шикуються в площині екватора, утворюючи «материнську зірку». Нитки веретена поділу прикріплені до центромер хромосом
АНАФАЗА
• Нитки веретена поділу скорочуються; • сестринські хроматиди роз'єднуються в області центромер і перетворюються на хромосоми, які рухаються до протилежних полюсів клітини. До кожного полюсу відходить хромосом стільки ж, скільки було у материнській клітині
ТЕЛОФАЗА
• Біля полюсів деспіралізуються хромосоми; • утворюються ядерні оболонки; • утворюються ядерця; • розчиняється веретено поділу; • формується борозна поділу, яка поглиблюється і ділить цитоплазму і органоїди між двома дочірніми клітинами приблизно порівну Утворюються дві дочірні клітини генетично ідентичні материнській клітині
Мітоз (від грецьк. мitos – нитка) – основний спосіб поділу еукаріотичних клітин. У результаті кожна з дочірніх клітин отримує такий само набір хромосом, який був у материнській клітині. Фази мітозу такі: профаза, метафаза, анафаза, тілофаза.
У профазі (рис. 61) стають помітні центріолі (у вищих рослин немає). Вони відходять до полюсів клітини, утворюються нитки веретена поділу. В кінці профази відбувається руйнування ядерної оболонки, зникнення ядерця, спіралізація хромосом (стає помітним, що кожна з них складається з двох хроматид).
У метафазі хромосоми розміщені по центру екваторіальної пластинки; стають помітні центромери хромосом, до яких прикріплюються нитки веретена поділу.
У анафазі центромери хромосом поділяються, і хроматиди (дочірні хромосоми) за допомогою ниток веретена поділу розходяться до полюсів клітини.
Рис. 63. Анафаза мітозу
Телофаза починається після того, як дочірні хромосоми досягають полюсів клітини. Хромосоми знов деспіралізуються і набувають вигляду довгих тонких ниток.
Навколо хромосом виникає ядерна оболонка, формується ядерце, в якому синтезуються рибосоми. Відбувається поділ цитоплазми, під час якого всі органоїди більш-менш рівномірно розподіляються між дочірніми клітинами.
Значення мітозу
Генетична стабільність. У результаті мітозу виникають два ядра, кожне з яких містить стільки ж хромосом, скільки їх було в батьківському ядрі. Оскільки хромосоми походять він батьківських хромосом точною реплікацією ДНК, їхні гени містять однакову генетичну інформацію. Дочірні клітини ідентичні батьківській клітині, так що ніяких змін у генетичну інформацію мітоз внести не може. Тому популяції клітин (клони), що походять від тих самих батьківських клітин, генетично стабільні.
Ріст. У результаті мітозів кількість клітин у даному організмі зростає, і це лежить в основі росту багатоклітинних організмів.
Заміщення клітин. Заміщення клітин і тканин також пов’язано з мітозом. Клітини постійно гинуть і заміщаються новими — наочним прикладом служать клітини шкіри.
Регенерація. Деякі тварини здатні до регенерації втрачених частин тіла, наприклад ніг (ракоподібні) чи променів (морські зірки). Необхідні для цього клітини утворюються в результаті мітозів.
Безстатеве розмноження. Мітоз лежить в основі безстатевого розмноження – продукування нових організмів даного виду однією батьківською особиною. Безстатеве розмноження властиве багатьом видам.