9. Принцип співробітництва

Включає:

Співробітництво до відповідних цілей і принципів ООН

Співробітництво повинно відбуватися на умовах рівності

Повинно сприяти взаємному розумінні та добросусідству

А також сприяти скороченню в економічному розвитку країн

Принцип міжнародного співробітництва зобов'язує держави співробітничати одна з одною незалежно від розбіжностей їх полі­тичних, економічних і соціальних системах.

Ідея міжнародного співробітництва держав, незалежно від роз­біжностей у їх політичному, економічному і соціальному ладі, у різноманітних сферах міжнародних відносин із метою підтримки міжнародного миру і безпеки є основним положенням у системі норм, що закріплені в Статуті ООН. Як принцип вона була сформульова­на в Декларації про принципи міжнародного права 1970 року.

Після прийняття Статуту ООНпринцип співробітництва був зафіксований у статутах багатьох міжнародних організацій, у між­народних договорах, численних резолюціях і деклараціях.

З прийняттям Статуту ООНпринцип співробітництва посів своє місце в ряді інших принципів, обов'язкових для дотримання відпо­відно до сучасного міжнародного права. Так, відповідно до Статуту держави зобов'язані здійснювати міжнародне співробітництво у ви­рішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, а також зобов'язані підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів.

Конкретні форми співробітництва і його обсяги залежать від самих держав, їхніх потреб і матеріальних ресурсів, внутрішнього законодавства і прийнятих ними міжнародних зобов'язань. Обов'язок держав співробітничати одна з одною, звичайно, перед­бачає сумлінне дотримання державами норм міжнародного права і Статуту ООН.Якщо ж якась держава ігнорує свої зобов'язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, то тим самим ця держава підриває основу співробітництва.

Основними напрямками співробітництва є:

• підтримка миру і безпеки;

• загальна повага прав людини;

• здійснення міжнародних відносин в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговій галузях відповідно до прин­ципів суверенної рівності і невтручання;

• співробітництво з ООНі вживання заходів, передбачених її Статутом;

• сприяння економічному зростанню у всьому світі.

Статут ООН закріплює юридичний обов'язок держав "здійснювати міжнародну співпрацю в розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру" (п. З ст. 1). У сучасному міжнародному праві існує саме обов'язок держав співпрацювати одна з одною і з ООН. До 1945 р. співпраця між державами залежала від їх доброї волі, з ухваленням Статуту ООН до міжнародної практики увійшов принцип співробітництва держав. Обов'язок держав співпрацювати одна з одною і ООН має дві основні причини. По-перше, підтримувати мир і безпеку можна тільки за допомогою співпраці в різних сферах міжнародного життя; по-друге, сучасні проблеми настільки ускладнилися, що поодинці їх вирішити вже практично неможливо. Тому в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. зокрема зафіксовано: "Держави співпрацюють в економічній, соціальній і культурній галузях, а також у сфері науки і техніки та сприяють прогресу в світі у сфері культури й освіти. Держави повинні співпрацювати в справі сприяння економічному зростанню у всьому світі, особливо в країнах, що розвиваються". Без співробітництва у зазначених сферах навряд чи можна розраховувати на прогрес і скільки-небудь значущі досягнення. Об'єднавши зусилля, держави можуть з мінімальними витратами досягти вагомих результатів. Не випадково принцип співробітництва закріплений у статутних документах регіональних організацій, у багатьох міжнародних договорах, у резолюціях міжнародних організацій і в деклараціях держав.

Принцип співробітництва зафіксований також у Декларації 1970 року, Заключному акті НБСЄ (Гельсінкі), в статутах багатьох міжнародних організацій, у міжнародних договорах, багато-чисельних резолюціях і деклараціях. Зокрема, Декларація про принципи міжнародного права 1970 року так визначає зміст принципу співробітництва держав:

а) держави зобов'язані співробітничати одна з одною в різних галузях міжнародних відносин з метою підтримування міжнародного миру і безпеки, сприяння міжнародній економічній стабільності й прогресу;

б) держави здійснюють свої міжнародні відносини в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговельній галузях у відповідності з принципами суверенної рівності і невтручання;

в) держави повинні співпрацювати у справі сприяння економічному зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються.

Іншими словами, співробітництво між державами, як і між державами і міжнародними організаціями складають основу всієї міжнародної системи, усіх механізмів і міжнародних структур у будь-якій сфері.

Інституційне будівлю ООН функціонує в режимі упорядкованого на основі права всебічного співробітництва держав. У цьому сенсі сама ідея створення ООН, її сьогодення і майбутнє визначають себе у співпраці держав але всіма можливими напрямами їх взаємодії. Співробітництво держав виступає як conditio sine qua non (неодмінної умови) існування ООН. Тим самим всебічне співробітництво держав на основі міжнародного права представляється логічним і юридично затребуваним.

Структурний включення принципу співробітництва держав спільно з принципом рівноправності і самовизначення народів саме в текст ст. 1 Статуту (цілі ООН), а не в зміст ст. 2 (принципи ООН) однозначно показує на базисний характер обох принципів. Система ООН може нормально функціонувати виключно в аспекті принципу рівноправності і самовизначення народів і в правовому режимі всебічного співробітництва держав. Міжнародно-правове зобов'язання співпраці в параметрах окремого принципу міжнародного права проявляє себе в цілісній формі: "Здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру". Своє розгорнуте визначення принцип співробітництва держав отримав в тексті Декларації 1970 Предметно позначено, що держави покликані співпрацювати один з одним, незалежно від відмінностей їхніх політичних, економічних і соціальних систем, в різних областях міжнародних відносин з метою підтримання міжнародного миру та безпеки і сприяння міжнародній економічної стабільності і прогресу, загальному добробуту народів та міжнародного співробітництва, вільного від дискримінації, має у своїй основі такі відмінності. У розвиток цього загального приписи принцип співпраці проявляє себе в комплексі заходів належної поведінки:

а) держави співпрацюють з іншими державами в підтримці міжнародного миру та безпеки;

б) держави співробітничають у встановленні загальної поваги і дотримання прав людини, основних свобод для всіх і в ліквідації всіх форм расової дискримінації та релігійної нетерпимості;

в) держави здійснюють свої міжнародні відносини в економічній, соціальній, культурній, технічної та торгової областях відповідно до принципів суверенної рівності і невтручання;

г) держави - члени Організації Об'єднаних Націй зобов'язані у співробітництві з Організацією приймати спільні та індивідуальні заходи, передбачені відповідними положеннями Статуту. В цілому це звучить так: держави співробітничають в економічній, соціальній і культурній галузях, а також у галузі науки і техніки і сприяють прогресу у світі в галузі культури та освіти.

За фактом кодифікації Заключний акт 1975 року, позначивши суть феномена в ст. IX "Співпраця між державами", встановив наступне.

Держави розвивають співробітництво один з одним у всіх областях відповідно до цілей і принципів Статуту ООН. У розвитку цього загального приписи предметно позначено, що, розвиваючи співробітництво як рівні держави, вони сприяють взаєморозумінню і довірі, дружнім і добросусідським відносинам між собою, міжнародному миру, безпеки та справедливості. Рівним чином держави прагнуть, розвиваючи співробітництво, підвищувати добробут народів і сприяти втіленню в життя їх сподівань, використовуючи, зокрема, вигоди, що випливають з розширюється взаємного ознайомлення і з прогресу і досягнень в економічній, науковій, технічній, соціальній, культурній та гуманітарній сферах. У порядку забезпечення принципу взаємності держави роблять кроки по сприянню умовам, сприятливим того, щоб робити ці вигоди доступними для всіх. Загальним позитивом співпраці є благо народів.

Прогрес у кодифікаційної оформленні принципу співробітництва держав чітко показав себе в Декларації 1999 Тут в параметрах ст. VII "Економічне, соціальне та культурне співробітництво" встановлюється, що держави розвивають співробітництво на основі взаємних інтересів в економічній, соціальній, гуманітарній, екологічній, інформаційній, науковій та культурній сферах, при тому що кожна держава-член вносить свій внесок в умовах повної рівності. У цьому сенсі торговельна та економічна співпраця на рівноправній, взаємовигідній і недискримінаційній основі становить суттєвий елемент їх взаємовідносин і є засобом у побудові процвітаючої світової системи в цілому.

Інституалізація принципу співробітництва держав у конкретних рамках ООП з виходом на життєдіяльності, ефективно функціонуючу систему адекватно відображає прагнення держав - членів світового співтовариства направляти свою співпрацю на реальне забезпечення заявлених цілей Організації.