11. Принцип суверенної рівності держав

Він складався і розвивався на основі двох нормативно-правових начал. Повага суверенітету і рівноправність усіх держав у міжн відносинах. Зокрема до юр змісту входять такі складові:

Право держави н аюр рівність

На територіальну цілісність

На свободу в політ незалежність

Право вільно обирати і розвивати свої соціальні, політ, ек і культурні системи

Також цей принцип покладає на державу певні обов’язки:

Державі повинні поважати провосуб’єктність ін. держав

Виконувати повністю і добросовісно свої міжн зобов’язання

Держави не повинні нав’язувати свої правила поведінки ін. державам.

Така рівність держав ґрунтується на юр рівності, вона стосується права, а не його створення.

Принцип суверенної рівності виступає як синтез нерозривно пов'язаних елементів: поваги до державного суверенітету та рівноправності держав. Суверенітет держави передбачає верховенство державної влади всередині держави (внутрішній елемент суверенітету) та її незалежність у зовнішніх зносинах (зовнішній елемент суверенітету). Рівноправність держав означає, що всі держави мають однакові права та обов'язки незалежно від часу виникнення, розміру території, чисельності населення, наявності збройних сил та їх могутності, відмінностей економічного, соціального чи іншого характеру. Державний суверенітет та рівноправність є тісно взаємопов'язаними та взаємообумовленими принципами. Так, рівноправність держав можлива тільки за умови поваги до суверенітету, коли держава має змогу здійснювати свою правосуб'єктність у зовнішніх зносинах незалежно від інших суб'єктів міжнародного права. Водночас суверенітет держави може бути реалізований тільки за умови повної рівноправності держав. Саме тому Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, Заключний акт НБСЄ та інші документи розглядають їх як єдиний принцип - принцип суверенної рівності держав.

Зміст принципу суверенної рівності держав зводиться до такого: всі держави є юридично рівними; кожна держава зобов'язана поважати суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність інших держав; кожна держава зобов'язана повністю і добросовісно виконувати свої міжнародні зобов'язання і жити в мирі з іншими державами; кожна держава має право вільно вибирати та розвивати свої політичні, соціальні, економічній культурні системи, змінювати мирним шляхом на договірній основі кордони відповідно до норм міжнародного права; кожна держава має право належати чи не належати до міжнародних організацій, бути учасником дво- чи багатосторонніх договорів; кожна держава має право на нейтралітет.

Водночас необхідно зауважити, що міжнародне право передбачає в окремих випадках можливість відступу від даного принципу. Так, в деяких міжнародних організаціях використовуються такі системи розподілу голосів, при яких більша їх частина належить державі, що має більше населення або зробила більший фінансовий внесок. Крім того, можливим є надання преференцій певним державам (наприклад, економічні преференції для країн, що розвиваються).

У статуті ООН записано, що всі члени ООН вирішують свої міжн спори винятноково мирними засобами.

Закорема цей принцип поклав на держави такі міжн-правові зобов’язання:

1. Врегулювання всі свої суперечки, спори, розбіжності виключно мирними засобами

2 Врегулювати спори і найкращий строк

3 Утримуватися від ультимативності

Зокрема до міжн мирних засобів використовують:

- Переговори

- Розслідування

- Добрі послуги

- Судове розслідування та ін..