12. Принцип добросовісного виконання зобов’язань за мп

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У стародавніх римлян він виражався формулою pacta sunt servanda - "угоди повинні виконуватися". У п. 2 ст. 2 Статуту ООН закріплено, що держави - члени ООН зобов'язані сумлінно виконувати взяті на себе за Статутом ООН зобов'язання, тобто міжнародних зобов'язань треба не просто дотримуватися, а сумлінно виконувати їх вимоги. Незважаючи на те, що наведене положення Статуту ООН буквально поширюється тільки на членів ООН і на зобов'язання за Статутом цієї організації, в міжнародному праві прийнято його тлумачити розширено і відносити до всіх суб'єктів міжнародного права, а також до всіх видів міжнародних зобов'язань. Вказані зобов'язання можуть витікати із загальних і спеціальних міжнародних договорів, міжнародного звичаю, з обов'язкових рішень міжнародних органів і організацій (наприклад, Міжнародного Суду ООН, Ради Безпеки ООН та ін.).

Концепція добросовісного виконання міжнародних зобов'язань закріплена в багатьох договорах, резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, рішеннях Міжнародного Суду ООН, деклараціях держав. Проте, з юридичного погляду, найважливішими міжнародними актами, крім Статуту ООН, у якому зафіксований цей принцип, є Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. і Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. Стаття 26 Конвенції 1969 р. встановлює: "Кожний чинний міжнародний договір обов'язковий для його учасників і повинен ними сумлінно виконуватися". Далі в цій Конвенції говориться: "Учасник (угоди. - В.К., Л.Т.) не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним угоди" (ст. 27). Це правило направлено на заборону односторонньої довільної відмови від виконання зобов'язань за договором. У Конвенції 1969 р. також підкреслюється, що міжнародний договір повинен сумлінно тлумачитися (ст. 31), зрозуміло, з метою його добросовісного виконання. Оскільки без правильного розуміння змісту договору навряд чи можна розраховувати на його добросовісне застосування.

Держави як основні суб'єкти міжнародного права мають безліч зобов'язань, що витікають для них з різних міжнародних угод. Відповідно до ст. 103 Статуту ООН для держав переважними є зобов'язання за цим Статутом, тобто якщо є суперечності між статутними зобов'язаннями і зобов'язаннями за іншими міжнародними договорами, виконуватися повинні перші. Сьогодні є широко визнаною та обставина, що держави й інші суб'єкти міжнародного права не повинні укладати між собою угод, що суперечать Статуту ООН.

Для сучасного етапу розвитку міжнародного права у реалізації принципу сумлінності виконання міжнародних зобов'язань важливу роль відіграє також внутрішній аспект цього процесу. Це означає, що держави повинні докладати всіх зусиль для гармонізації внутрішнього законодавства і практики його застосування відповідно до міжнародних зобов'язань. Така необхідність наголошується в багатьох документах ОБСЄ і Ради Європи.

Виділяють такі принципові положення виконання міжнародних зобов'язань: Кожна держава зобов'язана добросовісно виконувати свої зобов'язання: за Статутом ООН; з загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; за міжнародними договорами, які дійсні відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. На випадок суперечностей між зобов'язаннями за міжнародними договорами і зобов'язаннями як членів ООН за його Статутом, перевага надається статутним зобов'язанням, Кожна держава, здійснюючи свої суверенні права, повинна забезпечити, щоб закони і адміністративні правила, рівно як і практика і політика їх застосування відповідали її зобов'язанням по міжнародному праву.