1. Поняття і предмет науки цивільного права Наука цивільного права (цивілістика) є вченням про цивільне право як галузь права, об'єднане в систему понять, категорій, думок, концепцій, теорій

Предметом науки цивільного права (цивілістики) є концепція приватного та цивільного права; норми цивільного права (цивільного законодавства); цивільні відносини; юридичні факти (обставини), завдяки яким ці відносини перетворюються на правовідносини; умови і порядок реалізації цивільних прав та обов'язків, практика застосування норм цивільного права (цивільного законодавства).

Цивілістика вивчає поняття цивільного права як галузі права та його місце в загальній системі права, систему і зміст цивільно-правових інститутів; джерела цивільного законодавства, їх види та значення, прийоми і методи тлумачення цивільно-правових норм та ефективність їх вивчення.

При цьому цивілістика не може обмежуватися вивченням цивільного права лише однієї якоїсь країни, тим більше локалізованої на певному відтинку часу.

Це пов'язано з тим, що в усіх країнах, де існують цивільні відносини, їх правове регулювання, а відтак наука цивільного права, мають за основу одні й ті самі закономірності, принципи, основоположні ідеї, які, однак, можуть варіюватися залежно від типу культури (цивілізації), до якої належить певна держава, особливостей її історичного розвитку, рівня розвитку економіки тощо.

Тому предметом науки цивільного права є також цивілістичні доктрини, форми цивільного законодавства і практика їх застосування в інших державах. У зв'язку з цим органічною частиною науки цивільного права є так звана порівняльна цивілістика (компаративістика) або ж порівняльне цивільне право, що має на меті визначення загального та особливого в різних системах приватного (цивільного) права, можливість рецепції, акультурації, імплементації концепцій, засад цивільного права, окремих правових рішень або їх сукупності.

Крім того, важливою складовою цивілістики є історія становлення і розвитку приватного (цивільного) права взагалі і різних систем цивільного права (локальних, національних) зокрема. Вивчення історії цивільного права дає можливість як запозичити позитивний досвід минулого, так і (хоч би деякою мірою) уникнути повторення помилок. До того ж вивчення історії та характеру розвитку цивільного права дозволяє визначити його тенденції на сучасному етапі І з більшою або меншою мірою точності прогнозувати можливість виникнення єдиного цивільного права Європи, створювати єдині системи цивільно-правових норм (наприклад, УНІДРУА, Модельний Цивільний кодекс СНД) тощо.

Таким чином, предмет науки цивільного права істотно відрізняється від предмета цивільного права як галузі права і об'єкта цивільного законодавства як сукупності норм, що регулюють цивільні відносини.

З урахуванням зазначеного вище наука цивільного права може бути умовно поділена на три головних частини:

• Догма цивільного (приватного) права.

• Історія цивільного (приватного) права.

• Порівняльна цивілістика (порівняльне цивільне право, порівняльне правознавство у галузі приватного права).

Догма цивільного права - це частина цивілістики, яка вивчає характер, особливості і зміст норм певної системи цивільного права;

структуру, зміст та форми цивільного законодавства; тлумачить його; вивчає і аналізує практику застосування цивільно-правових норм з метою визначення їх ефективності.

Предметом цього розділу цивілістики є насамперед чинне цивільне законодавство і практика його застосування.

Історія цивільного (приватного) права є частиною цивілістики, яка вивчає розвиток цивільного (приватного) права в цілому І окремих його інститутів.

При цьому предметом дослідження може бути приватне право як наднаціональна система, окремі традиції приватного права, національні системи цивільного права в процесі історичного розвитку.

Крім того, предметом дослідження тут також є розвиток цивілістики як науки.

Порівняльна цивілістика - частина науки цивільного права, що вивчає різноманітні системи приватного (цивільного) права.

При цьому предметом дослідження може бути певна правова система взагалі, національні системи цивільного права або окремі інститути чи навіть норми, які розглядаються у порівняльно-правовому аспекті.