17 березня. 123% СЕВАСТОПОЛЬЦІВ «ЗА» ТА САНКЦІЙНИЙ СПИСОК ОБАМИ
У ніч на 17 березня о 2:35 за московським часом «РИА Новости» повідомило: «Майже 96% виборців, що взяли участь у референдумі про статус Криму, проголосували за входження автономії до складу Росії, за даними з 3/4 ділянок, повідомив голова комісії з проведення
референдуму Михайло Малишев»659.
Об 11:19 за московським часом «Интерфакс» повідомив із посиланням на Малишева, що вже опрацьовано 100% бюлетенів (дані Севастополя наводились окремо), і за так зване приєднання Криму до РФ буцімто проголосували 96,77% виборців.
На понеділковій прес-конференції Михайло Малишев озвучив остаточні результати «загальнокримського референдуму»: «Кількість голосів, поданих учасниками референдуму на підтримку возз’єднання з Росією, склала 1 млн 233 тис. 002, що складає 96,77%. <…> Усього в кримському референдумі взяли участь 1 млн 274 тис. 096 осіб (83,1% від загального числа виборців), із них за статус Криму як частини України проголосували 31 тис. 997 осіб – це 2,51%. Число бюлетенів, визнаних недійсними, – 9 тис. 097, що становить 0,72%. У
Севастополі за входження до складу РФ висловилися понад 262,101
тис. виборців»660.
За повідомленням УНІАН, депутати Севастопольської міськради сьогодні на позачерговій сесії одностайно (62 депутати) прийняли рішення «Про статус міста-героя Севастополя» та звернулися до Російської Федерації з проханням про прийняття до складу Росії в якості суб’єкта РФ зі статусом міста федерального значення. Цікаво, що в Севастополі проголосували за приєднання до Росії 123% населення!
Традиційно Крим належав до регіонів із найменшою явкою під час попередніх виборчих кампаній, що, зокрема, пояснюється патерналістськими настроями більшості кримчан. Згідно з даними ЦВК, у другому турі президентських виборів у лютому 2010 року взяли участь близько 65% кримчан і мешканців Севастополя. Під час парламентських виборів 2012 року – ще менше. Тож зрозуміло, що за присутності іноземних військ, а тим паче бойкоту референдуму значною частиною проукраїнських кримчан реальна явка мусила бути набагато нижчою від звичних 65%. Навряд чи тут вистачило б заїжджих громадян Росії – небачена явка, без сумніву, наганялася прямими приписками. Все одно фантастична явка 123% є абсолютно неприродною.
Ліза Богуцька вважає, що зіграли свою роль і російські серіали, де показувалося красиве й багате російське життя: «При цьому „Левіафана“ не показували. Та й росіяни до Криму приїжджали, смітили грошима. Картинка така складалася, що в Росії все дуже добре. І основна маса зреагувала на це. Була ще ядерна група – тих, хто ні в чому не розбирається, але примкнув до більшості».
Рефат Чубаров обурився таким рівнем фальсифікацій результатів референдуму та зауважив що із кримських татар у ньому взяли участь лише 0,5% або близько 1 тисячі зі 185 тисяч, занесених у списки для голосування.
УНІАН дало детальніші дані: «Згідно з офіційним повідомленням, станом на 00:00 з Криму: явка виборців у Криму на 20:00 (22:00 за московським часом) склала 81,36%. Блоґер їеЬ-потад
уточнює: „На 20-ту годину в Криму проголосували 1 млн 250 тис. 426
осіб. Це результат без урахування Севастополя“. <…> „З урахуванням Севастополя проголосували 1 млн 724 тис. 563 людини“, – додав голова комісії. Блоґер уточнює, якщо порахувати: 1724563 – 1250426 =
474137 осіб із Севастополя проголосували на референдумі»661.
Згідно з офіційними даними статистики, на кінець 2013 року населення Севастополя з урахуванням дітей, які не мали права голосувати, склало 385462 особи. Якимось дивним чином у Севастополі під час референдуму додатково з’явилися 88675 чоловік! 474137/385462x100% = 123%. Саме стільки, 123% севастопольців проголосували на референдумі!
На позачерговому пленарному засіданні ВРК прийняла постанову «Про незалежність Криму», за яку проголосували 85 депутатів:
«Верховна Рада Автономної Республіки Крим, виходячи з прямого волевиявлення народів Криму на референдумі 16 березня 2014 р., яке показало, що народи Криму висловилися за входження до складу Росії та, отже, за вихід зі складу України й за створення незалежної держави, керуючись Декларацією про незалежність Республіки Крим, прийнятою на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11 березня 2014 р. і на позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської Ради 11 березня 2014 р., постановляє:
1.Проголосити Крим незалежною суверенною державою –
Республікою Крим, у якій місто Севастополь має особливий статус. Республіка Крим має намір будувати свої відносини з іншими
державами на основі рівності, миру, добросусідства, інших загальновизнаних принципів політичного, економічного та культурного співробітництва між країнами.
Республіка Крим звертається до Організації Об’єднаних Націй, до всіх держав світу із закликом визнати незалежну державу, створену народами Криму.
2.З дня набрання чинності цієї постанови на території Республіки Крим не застосовується законодавство України, не виконуються рішення Верховної Ради України та інших державних органів України, прийняті після 21 лютого 2014 р.
Законодавство України, крім зазначеного в абзаці першому цього пункту, застосовується на території Республіки Крим до відповідних нормативних актів Республіки Крим.
3.Діяльність державних органів України на території Криму припиняється, їхні повноваження, майно й грошові кошти переходять до державних органів Республіки Крим, визначених урядом Республіки Крим.
4.З метою захисту прав і свобод громадян та суб’єктів економічної діяльності суди України на території Республіки Крим продовжують функціонувати, при цьому їхні рішення, що стосуються застосування законодавства України на території Криму, не повинні суперечити цій постанові.
Вищими судовими органами на території Криму є відповідні апеляційні суди, що розташовані на територіях Республіки Крим та міста з особливим статусом Севастополя.
5.Усі установи, підприємства та інші організації, засновані Україною або за її участі на території Криму, стають установами, підприємствами та іншими організаціями, заснованими Республікою Крим.
6.Державна власність України, що розміщується на день прийняття цієї постанови на території Республіки Крим, є державною власністю Республіки Крим.
7.Власність профспілкових та інших громадських організацій України, що розміщується на день прийняття цієї постанови на
території Республіки Крим, є власністю підрозділів відповідних
організацій, що розташовані в Республіці Крим, а якщо таких немає – державною власністю Республіки Крим.
8.Республіка Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим звертається до Російської Федерації з пропозицією про прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації як нового суб’єкта Російської Федерації зі статусом республіки.
9.Ця постанова набирає чинності з дня її прийняття»662. Відповідно до цієї постанови парламент Криму ухвалив рішення,
що «офіційною грошовою одиницею (валютою) Республіки Крим є російський рубль, а також до 1 січня 2016 року офіційною валютою, відповідно до статті 48 Тимчасового положення, буде українська гривня».
Російська влада поспішала з «приєднанням» півострова. Відповідне юридичне обґрунтування вже було підготовлене в стінах російського парламенту. Спікер Держдуми РФ Сєргєй Наришкін заявив журналістам, що «приєднання» Криму відбудеться на основі міждержавної угоди: «Процедура буде такою: іноземна, суверенна держава звертається з проханням до РФ про входження до її складу та про укладення відповідної міждержавної угоди. Президент РФ інформує про це Держдуму й Раду Федерації та уряд РФ і в разі необхідності проводить необхідні консультації. Потім іде процес підготовки й підписання цієї міждержавної угоди. Після підписання Президент звертається до Конституційного суду на предмет, чи відповідає підписана угода Конституції РФ, і при позитивній відповіді до Держдуми вносяться два документи: підписана угода на ратифікацію, другий документ – проект закону про прийняття до складу РФ (нового суб’єкта)»663.
Наришкін також заявив, що референдум у Криму – історична подія для Росії: «Багато хто, особливо люди старшого покоління, опускали бюлетені в урни для голосування зі сльозами на очах, і це були сльози радості. Що стосується РФ, то, на жаль, ми повинні констатувати, що починаючи з 1991 року ми тільки втрачали територію, втрачали людей, і ось нарешті вперше після 1945 року ми набуваємо наших співвітчизників, тому й для нас, для Росії це дійсно
історичний день»664.
Андрій Сенченко має таку думку: «Узагальнювати не можна. Але атмосфера в Криму змінюється. Правда, не завдяки діям української влади, а через дії окупантів. Вони влаштували 37-й рік. Кримчани, які ходили на референдум, мабуть, чекали дещо іншого – пенсії в рублях, зарплати в доларах, але цього не сталося. По суті справи, у Криму зараз терор. Люди, особливо ті, які працюють у великих бюджетних установах, які раніше могли за чашкою чаю обговорювати проблеми, зараз вітаються крізь зуби й мовчки йдуть далі. Бо не знають, куди далі сусід передасть те, що почує від них».
У відповідь на вчорашнє рішення Венеціанської комісії про незаконність референдуму росіяни вирішили обкрутити європейців: із Держдуми був відкликаний законопроект, який спрощував анексію Криму, тож підстав для рішення Венеціанської комісії більше ніби не було. Про це повідомив глава комітету Держдуми з конституційного законодавства й держбудівництва Владімір Плігін.
Аксьонов заявив, що на Крим чекає певний перехідний період, але він буде не довгим: «Певний час працюватиме перехідний період. Я думаю, протягом двох місяців ці питання будуть організовані. Поки „митних постів“ у прямому сенсі немає. Ми не перешкоджаємо перетинанню товарів через кордон, не проводимо митне оформлення. Перехідний період буде „досить м’яким“, щоби підприємці встигли перебудуватися під російське законодавство й укласти нові контракти та договори»665.
За словами, Аксьонова, Росія вже виділила Криму фінансову допомогу в розмірі 15 млрд. рублів, ще до «прийняття» півострова до свого складу.
Найменш зрозумілою була реакція представників Євросоюзу. Важко сказати, чи то вони були в шоці від дій Росії, чи позначилася повна відсутність у них стратегічного плану дій. Так, тодішній верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон зробила взагалі відірвану від реальності заяву: «Ми віддаємо належне стриманому ставленню, що демонструє Україна у відповідь на кризу. Ми закликаємо українську владу
продовжувати цей підхід»666. Зрозуміло, що подібні розмиті
дипломатичні заяви не могли вплинути на нову окупаційну владу й
сепаратистів.
Заступник голови Меджлісу Нариман Джелял звернувся до ВР України з проханням надати кримським татарам статус корінного народу Криму, аби вони мали повне право відстоювати українську державність на півострові: «Ми знаємо, що російська влада готує анексію Криму. Тому ми звернулися до парламенту України із закликом визнати статус корінного народу за кримськими татарами й негайно забезпечити вільне волевиявлення кримських татар. <…> Усім відомо, що кримські татари є послідовними захисниками суверенності та територіальної цілісності України. Для того щоб ми, зміцнившись, могли відстоювати українську державність, українську
суверенність у Криму»667.
Ліля Буджурова розмірковує: «Де країна? Де весь світ, який ми наївно вважали цивілізованим? Де міжнародні зобов’язання, включаючи Будапештські угоди? Чому військові, чия професія – захищати батьківщину, здатні лише на мужній телефонний дзвінок журналістам із проханням „Приїжджайте скоріше, нас оточують“. Коли звичний світ валиться, і його уламки б’ють в саме серце, залишається одне – працювати. Ми так і робили, не даючи собі можливості зупинитися й перепочити. Відпочинок – це час для запитань. А коли на них немає відповідей – це безнадія».
Маючи на руках дані незаконного «референдуму», аксьоновські «самооборонівці» діяли все зухваліше. Прес-служба ВМС ЗС України повідомила: «17 березня, усупереч раніше досягнутим домовленостям між командуванням ВМС ЗСУ та представниками керівництва ЗС РФ, здійснена чергова спроба силового захоплення в Криму щодо українських військових формувань. Об’єктом нападу став військовомедичний заклад у Севастополі. Представниками загонів „народної самооборони“ (принаймні вони так себе позиціонують) сьогодні здійснений безпардонний, віроломний прохід на територію Військово-медичного центру Кримського регіону, де на лікуванні перебувають 273 хворих, зокрема 61 ветеран Збройних Сил та військовий пенсіонер. Своїм „рейдом“ члени загону „народної
самооборони“ поставили під загрозу життя 6 хворих, що знаходяться в
реанімаційному відділенні, тим більше що 4 з них – люди пенсійного віку».
17 березня Севастопольська міськрада одноголосно прийняла рішення перейменувати себе в Законодавчі збори Севастополя. Крім того, депутати доручили «меру» Алєксєю Чалому підписати міждержавний договір про прийняття Севастополя до складу Росії.
Володимир Константинов, який практично не коментував нічого в останні дні й мало з’являвся на публіці, цього дня виринув із публічною заявою – закликав народних депутатів України від Криму скласти свої мандати й повернутися на півострів: «Зараз потрібно всім, засукавши рукава, дуже серйозно попрацювати на благо
кримчан, щоби цей перехідний період був найменш болючим»668. Константинов також запевнив, що українські військові не
переслідуватимуться у Криму, але він все-таки спробує умовити їх перейти на бік Росії, тобто зрадити державі й присязі: «Військовослужбовцям українських Збройних Сил буде надана альтернатива: нести службу в Криму, принісши присягу Республіці, або продовжити її поза межами Криму – у складі української армії. Той же принцип буде застосований до держслужбовців, працівників силових структур, до всіх, хто присягав на вірність Україні. Ніхто нікого насильно не змушуватиме переприсягати». Насправді цього дотримано не було.
Українська влада почала робити перші заяви, які стосувалися майбутніх біженців і тимчасово переміщених осіб із території АР Крим та міста Севастополь. Так, перший віце-прем’єр українського уряду Віталій Ярема заявив цього дня, що українська влада готова допомогти переселенню на материкову Україну всіх тих, хто бажає переїхати з території окупованого півострову. Але час показав, що ці заяви мало корелювалися з реальністю. Насправді всі тимчасові біженці, кількість яких протягом наступного року зросла до понад 50 тисяч, залишилися сам на сам із власними проблемами. Єдиними, хто хоч якось намагався їм допомогти, виявилися українські волонтери.
Мирних кримчан Ярема запевнив: «Ми обговорювали це питання із США, зокрема я звертався до сенатора Маккейна з проханням, якщо відбудеться гуманітарна катастрофа, щоби нам надали гуманітарну допомогу. Якщо жителі Криму захочуть переселитися на материкову
частину України, ми робитимемо все можливе, щоби влаштувати їх
життя на новому місці»669. На жаль, у реальності люди були змушені покладатися на самих себе.
Міністр соцполітики Людмила Денисова заявила, що в її відомстві теж не визнають Крим окремою республікою й продовжать соцвиплати: «Ми досі фінансуємо виплати пенсій на Ощадбанк, і ми сподіваємося, що та банда, яка зараз править у Криму, буде знати про те, що вони не зможуть з якихось інших ресурсів виплатити пенсії. Соціальна політика поширюється на Крим і Севастополь, також як і
на всій території»670.
Олександр Турчинов наголосив, що Україна й далі готова до переговорів і не піддаватиметься на провокації: «Спроби військового блокування Криму є тимчасовими й не приведуть до від’єднання півострова від України. Ми готові до переговорів, але ми ніколи не погодимося з анексією нашої землі. Наші військові продемонстрували воістину героїчну витримку, українці не піддалися на провокації, а Росія, навпаки, фактично опинилася в міжнародній ізоляції. Нам протистоїть політичне керівництво Російської Федерації. Вони марять
відновленням імперії»671.
На противагу дипломатичній заяві свого шефа, в.о. заступника глави АП Андрій Сенченко був конкретнішим і висловив переконання, що офіційний Київ жодним чином не вестиме переговорів із незаконним керівництвом Криму: «Які переговори? Ми працюємо з громадянами, у Криму немає сьогодні органів влади. А розмовляти з Аксьоновим і Константиновим на цю тему в Києві ніхто не буде. Це
не влада, це просто маріонетки, яких найняли виконати шоу»672. Учергове цього дня відзначився доволі дивною заявою в.о.
міністра оборони Тенюх: «Що стосується східних кордонів, там сконцентровано до 60 тисяч військовослужбовців Російської Федерації. Відповідно до такої ситуації Збройні Сили України приведені в готовність. Тобто на півночі, сході й півдні Збройні Сили України за цей короткий час відновили всі необхідні ресурси й готові
до виконання завдань»673. Він із дня в день повторював мантру, ніби українська армія на території АР Крим і Севастополя в повній боєготовності й може відбити будь-який напади. Насправді на той
момент більшість українських військових частин на території
півострова вже здалися або були захоплені окупантами.
Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс написав у Twitter, що ЄС затвердив санкції проти російських чиновників: «Щойно погодилися на санкції – заборона на в’їзд і заморожування активів – для 21 чиновника з України та Росії. Більше заходів у найближчі дні»674.
Прем’єр-міністр Республіки Молдова Юрій Лянке заявив: «Молдова ніколи не визнає результатів фальшивого референдуму в Автономній Республіці Крим, який відбувся за аналогічним сценарієм, що і в Придністров’ї. Ми готові застосувати всіх необхідних спільних дій зі забезпечення безпеки в регіоні».
Британці, одні з гарантів суверенності та цілісності України, заявили, що у зв’язку з подіями в Криму ЄС вдасться до санкцій, але не більше. Глава зовнішньополітичного відомства Великої Британії Вільям Хейг перед відкриттям зустрічі глав МЗС країн ЄС у Брюсселі заявив: «Ми не розглядаємо військові заходи у зв’язку з подіями в Україні. Я впевнений, що ми сьогодні узгодимо ряд санкцій, включаючи заборони на поїздки та заморожування рахунків стосовно
деяких осіб»675.
Грузини також висловилися на підтримку України – в офіційній заяві МЗС Грузії «вчергове чітко фіксує підтримку суверенітету й
територіальної цілісності України»676.
На відміну від кволих заяв представників Євросоюзу, що закликали до виваженості й спокою і Україну і Росію, США виявилися, як завжди, конкретнішими. Барак Обама провів спеціальну прес-конференцію, присвячену ситуації в Криму, а також підписав указ стосовно введення санкцій щодо високопоставлених російських політиків і представників кримської сепаратистської влади.
До переліку ввійшли відразу кілька знакових фігур з оточення президента: його радники – Владіслав Сурков і Сєргєй Глазьєв, депутати Держдуми Лєонід Слуцкій і Єлєна Мізуліна, відома своєю гомофобською та антиамериканською позицією. З представників української та сепаратистської влади до американського переліку очікувано потрапили Сергій Аксьонов і Володимир Константинов.
Доволі неочікувано, проте закономірно, як стане ясно згодом, в указі Барака Обами з’явилися два знакові прізвища попереднього
режиму – четвертий президент України Віктор Янукович і глава
адміністрації за часів президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук. Обидва потрапили до цього списку за загрозу територіальній цілісності України, підрив демократичних процесів на території нашої країни, а також за політику, що загрожувала миру, безпеці, стабільності, суверенітету й територіальній цілісності України.
•Vladislav Surkov: Surkov Is being sanctioned for his status as a Presidential Aide to Russian President Vladimir Putin.
•Sergey Glazyev: Glazyev Is beng sanctioned for his status as a Presidential Adviser to Russian President Vladimir Putin.
•Leonid Slutsky: Slutsky is being sanctioned tor his status as a State Duma deputy, where he is Chairman of the Duma Committee on CIS Affairs, Eurasian Integration, and Relations with Compatriots.
•Andrei Klishas: Kltshas is being sanctioned for his status as a Member of the Council of Federation of the Federal Assembly of the Russian Federation and as Chairman of the Federation Council Committee of Constitutional Law. Judicial, and Legal Affairs, and the Development of Civ) Society.
•Valentina Matviyenko: Matviyenko is being sanctioned for her status as Head of the Federation Council
•Dmitry Rogozin: Rogozin is being sanctioned for he status as the Deputy Prime Minister of the Russian Federation.
•Yelena Mizutna: Mizulina is being sanctioned for her status as a State Duma Deputy.
•Sergey Aksyonov: Aksyonov is bang designated for threatening the peace, security, stability, sovereignty, or territorial integrity of Ukraine, and for undermining Ukraine’s democratic institutions and processes.
Aksyonov claims to be the Prime Minister of Crimea and has rejected the authority of the legitimate government in Kyiv.
•Vladimir Konstantinov: Konstantinov is being designated for threatening the peace, security, stability, sovereignty, or territorial integrity of Ukraine, and for undermining Ukraine’s democratic institutions and processes.
Konstantinov is the speaker of the Crimean parliament, which on March 11.2014. declared independence from Ukraine.
•Viktor Medvedchuk: Medvedchuk, leader of Ukrainian Choice, is being designated for threatening the peace, security, stability, sovereignty, or territorial integrity of Ukraine, and for undermining Ukraine’s democratic institutions and processes. He is also being designated because he has materially assisted, sponsored, or provided financial, material, or technologicai support to Yanukovych and because he is a leader of an entity that has, or whose members have, engaged in actions or policies that undermine democratic processes or institutions in Ukraine and actions or policies that threaten the peace, security, stability, sovereignty, or territorial integrity of Ukraine.
•Viktor Yanifcovych: Former Ukrainian President Yanukovycn is being designated for threatening the peace, security, stability, sovereignty, or territorial integrity of Ukraine, and for undermining Ukraine’s democratic institutions and processes. After abandoning Kyiv and ultimately fleeing to Russia, Viktor Yanukovych called upon Russian President Vladimir Putin to send Russian troops into Ukraine.
Як і анонсував Сергій Аксьонов, Верховна Рада Криму розпочала велику реприватизацію. Парламент півострова прийняв постанову «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», відповідно до якого «кримська влада» незаконно націоналізувала майно «Чорноморнафтогазу» й «Укртрансгазу».
Глава Мінюсту Павло Петренко заявив: «Постанова кримського парламенту про націоналізацію ряду державних об’єктів фактично є крадіжкою, здійснюваною тими людьми, які зараз у псевдокримській владі»677.
Українське МЗС в особі Євгена Перебийноса виступило сьогодні із заявою, що росіяни не є корінним народом Криму: «РФ, аргументуючи законність кримського референдуму, робить наголос на праві народів на самовизначення. Хотів би відзначити, що всі міжнародно-правові документи з такого права стосуються саме корінних народів. В Україні проживає 4 корінні народи, етногенез яких пов’язаний з територією України – це українці, кримські татари,
караїми, кримчаки. Останні три походять із території Криму, а решта
[наприклад, росіяни. – Прим. ред.] є діаспорою народів, що мають свої
етнічні батьківщини за межами України»678.
МЗС також закликав міжнародну спільноту не визнавати кримський референдум: «Ураховуючи те, що незалежність Криму була проголошена нелегітимним органом за результатами антиконституційного референдуму, проведеного з кричущими порушеннями загальноєвропейських норм і стандартів проведення референдумів, Міністерство закордонних справ України звертається до всіх членів міжнародного співтовариства з настійним проханням
утриматися від міжнародного визнання Республіки Крим»679.
О 22:30 за московським часом на сайті Кремля з’явилося повідомлення, що Владімір Путін підписав наказ про визнання Криму незалежною державою.
Лише ввечері Шевченківський райсуд Києва задовольнив клопотання ГПУ про затримання й доставку в суд для обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою самопроголошеного прокурора АРК Наталії Поклонської та інших російських посіпак, серед яких міністр МНС АРК Сергій Шахов, в.о. начальника прикордонної служби АРК Віктор Мельниченко, начальник ГУВС в АРК Сергій Абісов і начальник ГУ СБУ в АРК Петро Зима. Усім їм загрожувало до 10 років позбавлення волі.
Перший день після проведення референдуму продемонстрував готовність кремлівського режиму йти до своєї мети в буквальному сенсі по трупах. Коли весь цивілізований світ збирався грати з Росією в шахи, сама Москва вибрала правила «в Чапаєва». Путін продемонстрував, що готовий наразити себе й усе своє оточення на будь-які санкції задля своєї мети. Крим видавався великим призом у великій грі. Насправді, це було не так. Мріючи про відновлення імперії, Кремль не помітив, як загнав самого себе до мишоловки. Осьось вона зачиниться. До цього лишався один день.