Розділ 3. ОПЕРАЦІЯ «КРИМНАШ»

11 березня. КРИМСЬКА «ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ»

Ранок почався з новин про захоплення за командою прем’єра Сергія Аксьонова управління Придніпровської залізниці в Сімферополі. До адмінбудівлі залізниці близько 9:30 прибули люди в камуфляжній формі з нашивками «Народна самооборона», серед яких були представники Ради міністрів і депутат Верховної Ради Криму Андрій Каракулькін. «Інтерфакс-Україна» повідомило: «Вони увійшли в будівлю та виставили своїх людей біля кабінетів і на посту охорони на вході в будівлю. Поки в роботу залізничників ці люди не втручаються». При цьому загарбники оголосили про проведення о 12:30 зборів трудового колективу, на якому «мова піде про нові кадрові призначення».

Дмитро Тимчук повідомив у Facebook: «За даними групи „Інформаційний спротив“, за останні години (станом на 9:30) в район Перекопу російськими окупантами було перекинуто 22 артилерійські установки. У район Джанкоя прибуло 60 одиниць військової техніки, зокрема РСЗВ „Град“. На аеродроми ЧФ РФ у Криму продовжують прибувати з території Росії вертольоти Мі-8 і Мі-24. За нашими даними, льотчики ЧФ РФ відсторонені від польотів. Усі польоти над Кримом сьогодні здійснюють військові льотчики, які прибули з Росії»521.

Також вранці стало відомо, що викрадених у Криму активісток Автомайдану Шуру Рязанцеву, Катерину Бутко, журналістку Олену Максименко, фотографа Олеся Кромпляса та Євгенія Рахно відпустили.

Шура Рязанцева так описує події тих нескінченних днів страхіть окупації: «Увечері нас привезли назад, звідки забрали на КПП в Армянську. Російський офіцер, коли ми приїхали на КПП, попросив заховатися. „Зараз я з ними спілкуватимусь, щоби вас вивести й щоби машину вернули“.

І він пішов до „Беркута“. Потім повернувся й сказав, що все нормально, машину нам повертають. Я сіла в машину,

машина була повністю побита, зсередини все викрали,

навіть спідометр. Тато каже, що на цій машині їздив „Беркут“ по полях, в Армянськ, тому що вони там чергували й там вони фотографувались на капоті, тобто знущались. У Херсоні нас зустрічали батьки. Думаю, нас звільнили завдяки розголосу в ЗМІ. Адже коли нас тільки приймали на КПП, жива черга машин продовжувала йти, тобто все, що відбувалося над нами, знущання й усе інше, це було на очах у людей. І в одній із машин сидів активіст Євромайдану кримського, і він у „Крим-SOS“ написав про те, що нас знає, і от завдяки цьому розлетілось і почалось. Коли нас звільнили, нас привезли в Київ, ми спілкувались із послом Америки, представником Євросоюзу, з польським послом. Нас просили зробити прес-конференцію одразу після прибуття. Я відмовилась, адже мої батьки на той момент знаходились в Криму, і їм погрожували.

На кожному допиті мені казали: ти давай, розповідай, але батьки твої тут. Через тиждень батьків вивезли, і потім була прес-конференція. До речі, коли ми їхали на КПП, нам сказали, що нас хтось здав, нас там чекали. Тобто це не через те, що Катерина фотографувала, нас затримали, і справа навіть не в прапорі. Хтось каже, що нас „злили“ ще в Херсоні. І ще один момент, перед тим як ми планували цю поїздку, ми мали поїхати всі разом із Гриценком і Хаджиновим, і в якийсь певний момент зателефонував Гриценко й сказав: „Саша, їдь сама. У тебе машина з кримськими номерами, паспорт, тобто їдь сама“. Узагалі, все дуже дивно. І Хаджинов і Гриценко були такими собі головами Автомайдану, вони коли проникли на півострів, то „розсікали“ по Криму, були й біля військових баз. А ми з Катею просто дівчата, і до нас була така прискіплива увага. Не знаю. І коли нас шукали, мій батько по всіх базах, то Олексій Гриценко особливо не допомагав, а розмови були, що він наче там… ну, не знаю. Потім десь після двох тижнів, як нас звільнили, мені скинули посилання, що на російському „Первом канале“ в програмі „Время“ був сюжет семихвилинний, де вони знімали на цьому КПП і були всі

люди, які нас затримали, били, навіть та жінка, яка тягала

мене за волосся була в сюжеті. І російські журналісти розповідали, які вони на КПП там всі хоробрі, там був і „Беркут“, і козаки, що знущалися з нас».

Серед топових подій цього дня – засідання Верховної Ради Криму та Верховної Ради України.

Уранці в ЗМІ потрапила інформація, що спікер ВРК Володимир Константинов скликає депутатів на позачергове засідання кримського парламенту: «Згідно з інформацією, порядок денний тримається в таємниці, організація засідання знову проходить із грубими

порушеннями регламенту»522.

Кримська влада здійснювала активні спроби підкупу, аби заручитися лояльністю кримських татар. Під час нелегітимного засідання ВРК стало відомо, що самопроголошений прем’єр АРК Сергій Аксьонов висловив пропозицію надати представникам кримськотатарського народу квоту на віце-прем’єра, а також віцеспікера для кримських татар. Крім того, сепаратисти прийняли рішення про 20% квоти в органах так званої державної влади Криму, включаючи Радмін та ВРК. Аксьонов написав у Twitter уранці: «Сьогодні на сесії Верховної Ради Криму будуть внесені пропозиції щодо кандидатур віце-прем’єра й віце-спікера від кримських татар».

Хоч би яким дивним був збіг, але факт залишається фактом. У цей же день Путін запросив Джемілєва на зустріч у Кремль, на що той відреагував так: «Буду радитися з керівництвом. Вони ж не обговорюватимуть зі мною виведення російських військ, а щось пропонуватимуть. Сьогодні є сенс зустрічатися з Путіним і з кимнебудь для врегулювання ситуації. Але якщо мова йде про якісь гарантії кримським татарам, наприклад про перехід Криму до складу

Росії, то це питання не обговорюватиметься»523.

Чи не головною подією дня стало прийняття на засіданні ВРК «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста

Севастополя», за затвердження якої проголосували 78 депутатів з 81.

Прес-служба ВРК так пояснила необхідність цього документа: «У випадку, якщо в результаті майбутнього 16 березня 2014 року прямого волевиявлення народів Криму буде прийняте рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, до складу Росії, Крим після референдуму буде оголошено незалежною й суверенною державою з республіканською

формою правління»524.

У відповідь на це Генпрокуратура України оскаржила цю декларацію: «Генпрокуратурою до Окружного адміністративного суду Києва заявлено вимоги про скасування прийнятих 11 березня парламентом Криму та Севастопольською міськрадою рішень про затвердження „Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та м. Севастополя“. <…> Прийняті Верховною Радою АР Крим та Севастопольською міською радою рішення є явно протиправними й зазіхають на принципи конституційного ладу, територіальної цілісності та устрою України, ставлять під загрозу громадський

порядок і безпеку, життя й здоров’я людей»525.

Рефат Чубаров на голосуванні не був і прокоментував постанову ВРК на брифінгу в Сімферополі: «Ми розуміємо при цьому, що це лише сигнал, сигнал, який даний тим сторонам, що залучені до Кримської кризи, яка навколо Криму й усередині Криму. Цей сигнал буде почутий усіма сторонами й у Києві, і в Москві, і у Вашингтоні, і

в Брюсселі та багатьма міжнародними організаціями»526. Самопроголошена влада Криму зробила спробу «купити»

лояльність кримських татар і ухвалила постанову «Про гарантії відновлення прав кримськотатарського народу та його інтеграції в кримське співтовариство»: «Усвідомлюючи трагічну долю кримськотатарського народу у ХХ столітті, сприймаючи його повернення й облаштування на своїй історичній Батьківщині як акт відновлення справедливості, <…>

Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановляє: надання кримськотатарській мові статусу офіційної мови нарівні з російською та українською мовами; обрання Верховної Ради Республіки Крим за пропорційною виборчою системою за виборчими списками кандидатів у депутати та формування органів виконавчої влади Республіки Крим із гарантованим представництвом кримських татар 20%; гарантоване представництво кримських татар у районних і міських радах та інших органах; визнання органів національного самоврядування кримськотатарського народу – Курултаю (загальнонаціонального з’їзду) кримськотатарського народу та формованих ним органів; рішення правових, організаційних, фінансових і земельних питань при поверненні кримських татар у Республіку Крим із місць депортації; сприяння використанню поряд з

існуючими історичних топонімів Криму, змінених після депортації

кримськотатарського народу 18 травня 1944 р.; сприяння розвитку друкованих та електронних засобів масової інформації кримськотатарською мовою; забезпечення рівноправного

функціонування в Криму релігійних конфесій»527. Забігаючи наперед, зауважимо, що жодна з цих обіцянок так і не була реалізована на практиці.

Паралельно з ухваленням декларації про незалежність Верховна Рада АР Крим заборонила діяльність на території автономії «Правого сектора» і ВО «Свобода», «як таких, що несуть загрозу для життя й безпеки кримчан».

У кримському парламенті сформували міжфракційну депутатську групу «За новий російський Крим!». Прес-центр ВРК повідомив: «Депутати, які приєдналися до групи, підтримують дії голови Верховної Ради АРК Володимира Константинова та голови Ради міністрів АРК Сергія Аксьонова, спрямовані на стабілізацію обстановки на півострові й возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації. Заяви про вступ до міжфракційного об’єднання „За новий російський Крим!“ уже подали понад 70 зі 100

депутатів Верховної Ради АРК»528.

Аксьонов вирішив загарбати український флот у Севастополі, при цьому запевнив, що це не торкнеться приватних об’єктів: «Український флот у Севастополі буде націоналізований весь у повному обсязі. Їхні кораблі ми не збираємося нікуди випускати. Ми й флоту „Чорноморнафтогазу“ закрили вихід. Буде прийнято рішення по сонячних електростанціях. Вони будуть передані на баланс

Автономної Республіки Крим»529.

Одним із перших рішень нелегітимної влади в Криму стало створення аналога оруелівського «міністерства правди», сепаратисти назвали його Міністерством інформації та масової комунікації Автономної Республіки Крим. І одним із перших рішень створеного міністерства стала передача ДТРК «Крим» і ДП «Радіотелевізійний передавальний центр» у підпорядкування так званому уряду АРК. Відповідне рішення прийняте на позачерговому пленарному засіданні кримського парламенту 11 березня 2014 року. За даними прес-центру ВРК, відтепер діяльність цих установ спрямовується й координується

Міністерством інформації та масових комунікацій АР Крим530. З

цього моменту всі телевізійні та радіопрограми на півострові

підлягали жорсткій цензурі московських кураторів.

Уперше з моменту окупації з офіційного діловодства АР Крим зникло слово «Автономна» – про це йшлося в заяві спікера Володимира Константинова: починаючи від 11 березня вживається офіційна назва нової держави – Республіка Крим.

Сьогодні сепаратисти зробили ряд кричущих заяв, які самі по собі вже підпадають під кримінальну статтю в ККУ. На зустрічі із журналістами Володимир Константинов заявив: «Повернення Криму в Україну виключене. Прийнявши декларацію, ми заявили про себе як про республіку, і вже в якості республіки входитимемо до складу Росії. Таким чином, слово „Автономна“ опускається, залишається „Республіка Крим“. Декларація незалежності є необхідним процедурним документом і сприятиме тому, щоб уся процедура входження до складу Росії була визнана легітимною. Це робиться ще й для того, щоби не викликати ні в кого з експертів ніяких питань.

Таким чином, процедура входження буде повністю легітимною»531. Також він розповів, скільки грошей витратять на референдум, до

речі, саме у гривнях: «Ми затвердили кошторис референдуму на сьогоднішній сесії, він складе 16 млн. грн. Також ми затвердили всі

нормативно-правові акти, необхідні для його проведення»532.

Одним з інструментів підпорядкування та завоювання лояльності Меджлісу кримськотатарського народу стала активна співпраця російської окупаційної влади з керівництвом Татарстану. Аби переконати Рефата Чубарова та Мустафу Джемілєва в необхідності знайти спільну мову з Константиновим, Аксьоновим і російськими кураторами, у роботу включився президент Татарстану Рустам Мінніханов. Прес-служба ВРК інформувала: «Депутати ВР сьогодні прийняли постанову, згідно з якою кримськотатарський народ отримав гарантії відновлення прав та інтеграції в кримське співтовариство. Константинов подякував президенту Татарстану Рустаму Мінніханову за посередницькі зусилля й усебічну допомогу в досягненні домовленості, яка ляже в основу міжетнічного миру та спокою в Криму. „Ми завжди знали, що Татарстан – братська для нас

республіка“»533. Але час покаже, що звернення до спорідненого народу казанських татар не вплинуло суттєво на офіційну позицію

Меджлісу кримськотатарського народу, і, таким чином, місія Рустама

Мінніханова була безперспективною.

Паралельно з проведенням незаконного референдуму в Криму Москва почала активно розхитувати ситуацію на Півдні України. Сергій Аксьонов закликав Одесу також провести свій референдум за відокремлення від України й пообіцяв надати допомогу в разі потреби: «Держава, у якій ми разом із вами після розпаду Радянського Союзу опинилися, потрапила під владу нелегітимного уряду, що сів у владні крісла за допомогою насильства й прямого терору, здійсненого руками радикалів і ошуканих ними громадян. Російськомовні регіони віддані на відкуп явним шахраям і бандитам у Києві. Жорстоко придушуються будь-які мирні протести російськомовних громадян. Ідуть гоніння громадських і політичних діячів, що вірою й правдою служили Батьківщині. Яскравий приклад – арешт лідера народновизвольного руху Донецька Павла Губарєва. Саме ви самі повинні вирішувати свою долю, а не прибулі із західних регіонів представники

спецслужб чи олігархи»534.

Тим часом Росії було потрібно створювати картинку об’єктивності «загальнокримського референдуму». У ЦВК Росії заявили, що планують направити до Криму своїх спостерігачів – відповідну заяву зробив її голова Владімір Чуров: «До Криму поїдуть голови виборчих комісій восьми суб’єктів РФ. Про те, чи стежитиме ЦВК за травневими виборами [в Україні. – Прим. ред.], поки рано говорити»535.

А от в ОБСЄ повідомили, що не розглядають і не збираються розглядати надіслане вчора запрошення від кримських сепаратистів на їхній псевдореферендум. ЛІГАБізнесІнформ передало слова прессекретаря ОБСЄ: «Крим не має повноважень запрошувати спостерігачів, тому що є регіоном, а не державою й не окремим

членом організації»536.

Паралельно із засіданням ВРК відбулося засідання Верховної Ради України. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк із трибуни ВР України оголосив ключові аргументи проти проведення референдуму: «Від імені уряду України заявляю про те, що ніякої легітимної влади у вигляді так званого уряду Автономної Республіки Крим на території автономії не існує. Це угруповання бандитів, що захопило неконституційним чином владу й підтримується російськими

військовими. Саме тому по Криму ми повинні почати

загальнонаціональний політичний діалог. І уряд до цього готовий. Але цей діалог не проводитиметься під дулами пістолетів і під російськими танками. <…> Я отримав дані про те, як зараз люди живуть в Абхазії. З 5 мільярдів доларів, які були обіцяні, прийшло всього-на-всього 500 мільйонів, які були розкрадені злочинними так званими сепаратистськими урядами, що знаходяться на відповідних територіях. У людей немає ні зарплат, ні роботи, ні безпеки. Я вже не кажу про те, що там забули, як відпочивальники виглядають. Зате там є бандформування, бандугруповання, там зруйновані санаторії, там іде торгівля зброєю, наркотиками – ось що відбувається на цих територіях. Такої долі хочуть „зелені чоловічки“, які зараз їздять – у

загальному числі 18 тисяч людей – по території Криму» 537.

ВР України провалила зміни до Закону про вибори Верховної Ради Криму, які підтримали лише 215 депутатів. Законопроект передбачав закріпити додаткові гарантії реалізації принципів проведення виборів і таємниці голосування, право громадян на участь у виборчому процесі, зокрема в передвиборній агітації. Документ також пропонував дозволити військовослужбовцям, які мають право голосу, голосувати на звичайних виборчих дільницях, що розташовані за межами військових частин (формувань).

Перед депутатами виступив глава Міноборони Ігор Тенюх. Він заявив, що РФ сконцентрувала біля кордонів України до 220 тисяч своїх військових: «Крім того, у розпорядженні військових Росії перебуває 1800 танків, понад 400 вертольотів, 150 літаків і близько 60 кораблів. У Збройних Силах України лише тактика й бойовий дух. Із 41 тисячі Сухопутних військ фактично готовими виявилися лише 6 тисяч. Ми ніколи не розглядали небезпеку з боку Росії та не

проводили відповідних навчань»538.

Цього дня Тенюх зробив достатньо контроверсійні заяви на фоні тиску, переслідувань і залякувань, яким піддавалися українські військовослужбовці та члени їхніх родин. Офіційний його виступ був навдивовижу оптимістичним, зокрема йшлося про відсутність будьякої агресії з боку російських збройних сил: «Де-юре відкритої агресії немає, Росія офіційно не визнає присутності своїх військ у Криму, називаючи їх „загонами самооборони“. Тому будь-які активні дії української армії щодо стабілізації ситуації в Криму можуть бути

представлені міжнародному співтовариству як застосування сили

проти власного населення»539. Відтак стала зрозумілою неймовірна відірваність Міністерства оборони від реалій на півострові.

Олексій Нікіфоров поділився зі мною обуренням, що Тенюх не зустрічався з ним, як він про це розповідав усім: «А потім [після початку анексії. – Прим. ред.] нам сказали – ну ви там тримайтеся, тримайтеся. А нам здалося, що вони хочуть, щоб у нас тут щось страшне почалося, щоби кров пролилася. Щоби вони могли з чистою совістю наказати стріляти. Ще один такий момент – той же Тенюх. Дає інтерв’ю й каже: я щодня з командирами спілкуюся. А зустрічаєшся з командирами і питаєш: „З тобою зустрічався?“ – „Ні“. – „А з тобою?“ – „Теж ні“. Так із ким же він зустрічався? Турчинов – так, дзвонив командирам. Отже, виходило, що нас зливають. Усе було б по-іншому, якби по-іншому діяло військове й політичне керівництво».

Стали відомі нові дані, оприлюднені Євгеном Перебийносом: «Кількість військовослужбовців РФ у Криму станом на 10 березня, за найскромнішими підрахунками, складає 18,8 тисячі. З них 11,4 тисячі – це військовослужбовці ЧФ Росії, а 7,4 тисячі – з числа інших

частин і об’єднань російських збройних сил»540.

О 15:27 Ігор Тенюх дописав у Facebook – невідомо, сам чи з подачі своєї прес-служби, – чим продовжив демонструвати своє неадекватне ставлення до кримських реалій: «Прошу всіх вас зберігати холодну голову й бути реалістами! Протягом тривалого часу „попередники“ систематично й цілеспрямовано знищували ресурси та обороноздатність Збройних Сил України, продавали майно, нехтували кадрами та фахівцями, деморалізовували українського офіцера, проводили фактичне роззброєння військ. Наша з вами мета – довгострокова перемога та досягнення цілей нашої з вами єдиної країни, а не короткострокова, спровокована ворогом бійня, навіть якщо й героїчна. Терпіння всім, виваженості, і ще раз прошу бути реалістами! Військові знають свою справу! Життя людей – понад усе!

Слава Україні!»541.

О 16:00, за повідомленням Держприкордонслужби, близько 100

озброєних військовослужбовців РФ фізично витіснили з пункту пропуску «Крим – поромна переправа» службовців Держприкордонслужби України, у результаті чого робота пункту пропуску зупинена, прикордонно-митні операції не здійснюються: «Захоплені прикордонні підрозділи перебувають під постійним контролем озброєних військовослужбовців РФ і представників „самооборони“, персонал Державної прикордонної служби України на

робочі місця не допускається»542.

Представника Генсека ООН хорватського політика Івана Шимоновича не пускають до Криму – про це повідомив прес-секретар глави ООН Стефан Дюжаррик: «Той факт, що аеропорт, як ми розуміємо, не приймає ніякі літаки, окрім як із Росії, не дозволяє

йому відправитися до Криму з Києва»543.

Американська офіційна позиція в Кримській кризі – найгіршій етап у стосунках США та Росії з часів Карибського протистояння 1962 року – ставала все жорсткішою. Джон Керрі відмовився від зустрічі з Путіним через Крим, про що розповіла прес-секретар Держдепу Джен Псакі: «Коли держсекретар Керрі говорив із міністром закордонних справ Лавровим у ці вихідні, він дав зрозуміти, що вітатиме наступні переговори з деескалації кризи в Україні, якщо й коли ми побачимо

конкретні докази, що Росія готова піти на наші пропозиції»544. Водночас представники ЄС продовжували займатися улюбленою

справою – переконувати логічними аргументами, які ні на кого в Росії не діяли, і висловлювати «глибоке занепокоєння». Єврокомісар із торгівлі Карел Де Гюхт розповів про вигоду Криму в складі України: «Крим – частина України, так що він виграє від зняття мит. Але, як я казав раніше, ми переконаємося в тому, що дотримуються правила походження товарів. <…> Так що, якщо російські продукти потраплятимуть через Крим у Європу, то, звичайно, вони будуть виключені, але якщо це кримські товари, то вони виграють від скасування мит»545.

На превеликий жаль, нове українське керівництво ігнорувало небезпеку поширення російської пропаганди, яка вже отруїла й спотворила реальну ситуацію для українських громадян у Криму. На цей момент російські телеканали залишалися в базових пакетах більшості українських телевізійних провайдерів, тож українські

громадяни в більшості регіонів і далі піддавалися потужній обробці

російською пропагандою на каналах «НТВ», «Россия-24», «Первый канал», «Россия-РТВ» та інших. Спорадичні намагання окремих державних органів припинити цю вакханалію російських пропагандистів жодного результату не мали. Хоча заради справедливості слід згадати про рішення, ухвалене Національною радою України з питань телебачення й радіомовлення, яким та вимагала від українських провайдерів припинити ретрансляцію передач російських телеканалів «Вести», «Россия-24», «ОРТ (Первый канал. Всемирная сеть)», «РТР-Планета», «НТВ-Мир», які постійно поширюють неправдиві факти про Україну та працюють на пропагандистську машину Кремля.

Суддя Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії у 2002–2005 роках Володимир Василенко висловив переконання, що агресія Росії щодо України – міжнародний злочин: «Це неспровокована агресія й серйозний міжнародний злочин, який Росія зробила проти України. Відповідно до статуту Міжнародного кримінального трибуналу, особи, винні у вчиненні агресії, є міжнародними злочинцями та підпадають під юрисдикцію міжнародного суду. Але Російська Федерація не ратифікувала статут Міжнародного кримінального суду, тому суд не може задіяти свій механізм для пред’явлення звинувачень президенту Путіну, міністру оборони, міністру закордонних справ РФ та іншим російським

високопосадовцям»546.

Увечері, близько 20:50 на території аеродрому «Бельбек» розпочалася пожежа, про що повідомлялося на сайті, створеному цими днями українськими військовослужбовцями в Бельбеку. Контроль за аеропортом уже більше тижня здійснювали «марсіани» (так українські воїни ще називали «зелених чоловічків»). У напрямку займання виїхав командир української бригади Юлій Мамчур у супроводі пожежної машини. Пізніше стало відомо, що пожежу вдалося загасити. За повідомленням «марсіан», на території, що охороняється їхніми снайперами та особовим складом, невідомий підпалив електрику. Українські спеціалісти уточнили, що підпалити знеструмлену електроустановку можна тільки з використанням горючих речовин.

Юлія Тимошенко, яка в ці дні була за кордоном на лікуванні,

проводила зустрічі з представниками міжнародної спільноти, на яких закликала лідерів європейських країн зупинити агресію в Криму. Під час розмови з кореспондентом The Wall Street Journal вона сказала: «Зараз ми говоримо не тільки про стабільність в Україні та за її межами. Прецедент порожніх гарантій означатиме, що такий механізм втратить свою надійність і не буде нічого значити за будь-

яких інших обставин»547.

Капітан запасу 1-го рангу, публіцист Вадим Махно стверджував, що ні в Києві, ні в Москві не очікували, що військові на Кримському півострові поводитимуться так героїчно: «Справа не тільки в почуттях. По-перше, для офіцера зрадити присязі та ще й узяти російський паспорт із рук людини, яка раніше „кришувала“ платні туалети на ПБК [Південний берег Криму. – Прим. ред.], – означає позбутися самоповаги. Маю на увазі керівника бандитської бригади, а тепер так званого прем’єра Криму Сергія Аксьонова. На третій день протистояння росіяни почали відстібати магазини від автоматів. Російське командування побачило в цьому погану прикмету, почало проводити ротації. Подібне відбувалося двадцять років тому при розділенні флоту. Батальйон російської морської піхоти підняли по тривозі, але вони сказали: „Передайте в штаб – ми не карателі. Ще раз піднімуть, підемо служити до українців“. Тоді російське

командування сформувало батальйон кавказців»548.

Державне казначейство України доповіло, що надходження до бюджету АР Крим продовжують здійснюватися у звичайному режимі. Тобто гроші на держказначейські рахунки надходили, більша їх частина була, по суті, вкрадена сепаратистами – і для особистого збагачення, і для організації антидержавних заходів.

За даними Мінфіну, Крим за січень – лютий отримав з держбюджету 633,3 млн. грн.: 388 млн. субвенцій і 245,3 млн. дотацій (236 млн. дотацій вирівнювання та 9,3 млн. додаткових). Перерахування велися в автоматичному режимі, виплати надходили в

повному обсязі549.

Стало відомо про спроби прямого шантажу з боку лідерів Російської Федерації – звучали погрози ескалації ситуації та введення нових підрозділів російських військ. Про це повідомив Андрій Дещиця: «Був один телефонний дзвінок Дмітрія Мєдвєдєва Арсенію

Яценюку перед вторгненням російських військ, 1 березня, і тон цього

дзвінка був ультимативним»550.

Також із надійних джерел відомо: такі розмови практично щоденно точилися між Олександром Турчиновим та керівником Держдуми РФ Сєргєєм Наришкіним. Декілька разів він особисто погрожував Турчинову: якщо українське керівництво не прийме умов Росії, у будь-який момент на Київ буде здійснений танковий удар через Чернігівщину, і російські танкові колони зможуть досягти Києва максимум через 24 години. Сергій Наришкін також заявляв, що Російська Федерація готова в будь-який момент здійснити військоводесантну операцію прямо в центрі Києва. За словами Наришкіна, до 10 тисяч десантників можуть висадитися в урядовому «трикутнику» Банкової, Грушевського та Садової, заблокувавши Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів та Верховну Раду України, а всі представники нового режиму і сам Турчинов будуть затримані та інтерновані в російські табори.

Олександр Починок, колишній міністр праці та соціального розвитку РФ, розповів про майбутнє Криму й Росії після референдуму 16 березня: «Влада Криму ще дуже наївна, і вони не уявляють, що це буде. Я впевнений, що референдум буде навіть не за 70%, а за 90%. Я впевнений, що, якщо в Росії зараз провести референдум, теж 95,99% скажуть „за“. Це все добре, але рахуємо далі. Крим – це у нас 2,7 млн. людей приблизно, а кожні 100 тисяч пенсіонерів – це приблизно 10 млрд. рублів, а плюс військові пенсіонери й так далі. Тобто на пенсії, давайте, готуємо мільярдів 60–70. Бюджетна сфера, якщо Крим стає частиною РФ, діють російські закони, там більше 200 тисяч бюджетників, які не скорочуються, їм треба платити російську зарплату. Плюс витрати на утримання лікарень, шкіл тощо – 40–50

млрд. додавайте»551.

Попри загальну нервову ситуацію, окремі заяви українських політиків залишали враження, ніби вони походять з якогось гумористичного шоу. Чинний народний депутат від Партії регіонів Ганна Герман цього дня запропонувала колишньому президенту Віктору Януковичу негайно їхати на півострів: «Я не хотіла б зараз коментувати заяви Віктора Федоровича. Я сказала, що, якби в мене була можливість йому радити так, як у старі добрі часи, я б порадила: „До Криму, Віктор Федорович, до Криму – врегулювати ситуацію й

допомогти Україні зберегти Крим, це роль президента, а все інше

виглядає просто нікчемно“»552.

Збігнев Бжезінський у коментарі французькому виданню Le Figaro попередив: «У всіх країнах є меншини, у яких є своя думка, але мені здається очевидним, що більшість українців хоче жити в незалежній державі. Путін загрожує цій незалежності. <…> Великий ризик полягає в тому, що Росією управляє ірраціональний лідер із манією величі. Припустимо, що Путіну вдасться назавжди відокремити Крим від України: він отримає Крим, але втратить Україну на багато десятиліть, тому що викличе потужну націоналістичну реакцію проти Москви! Українці визначають свою

ідентичність через свою землю. Путін здійснює жахливу помилку»553. Услід за Арсенієм Яценюком, який попереджав кримчан про перетворення на другу Абхазію, аналогічну заяву зробив лідер російської опозиції. Прогноз Боріса Нємцова цілком справдився й буде

реалізований вже протягом наступного року.

В ефірі ICTV Боріс Нємцов дивовижно точно описав майбутнє Криму, і цей опис перегукувався в аналогіях із недавньою промовою Яценюка: «За найбільш песимістичним сценарієм, Крим може перетворитися на Придністров’я, Південну Осетію, Абхазію чи Нагірний Карабах. Після анексії це буде невизнана республіка з напівкримінальним керуванням, в яку не захочуть їхати люди. А ми

розуміємо, що Крим без туризму жити не може»554. Держприкордонслужба оприлюднила звіт: «З 28 лютого по 11

березня 2014 року Державною прикордонною службою України зафіксовано 39 випадків порушень російською стороною міжнародних договорів, а саме: порядку заходження військових кораблів Російської Федерації – 15 суден; порядку здійснення польотів військової авіації Російської Федерації – 14 випадків, 48 літальних апаратів; порядку перетину державного кордону України в пункті пропуску „Крим – поромна переправа“ – 10 випадків. За цей час через пункт пропуску „Крим – поромна переправа“ на територію України без відповідного дозволу української сторони переміщено 139 од. автомобільної, спеціальної та бронетехніки Збройних Сил РФ, в тому числі 4 ракетні системи залпового вогню „Град“, 6 бронетранспортерів, 111 вантажних, 6 спеціальних та 7 легкових автомобілів, 5

мікроавтобусів»555.

Українська сторона повідомила про посилення хвилі міграції з

окупованого півострова. За даними прикордонників, тільки 11 березня з Криму виїхали 158 біженців, у середньому за останні дні виїжджали 557 біженців щодня.

Георгій Логвинський розповів про випадки вимушених переселень наших співгромадян із Криму через окупацію: «Узагалі, є багато таких героїчних історій, коли люди місяцями переховувалися, переїжджали з місця на місце, змінювали зовнішність. І їм дійсно загрожувала небезпека – їх шукали. Деякі люди пішки добиралися до Києва – близько двох місяців. З одним із них, військовослужбовцем, я спілкувався. І він каже: у моєму кабінеті на стільці залишився висіти кітель. Тому що я, як вийшов із кабінету, так в нього більше й не повернувся. Але в мене була колекція пластикових літачків, які я збирав усе життя. Іноді я натикаюся на фотографії свого кабінету. Літачки й далі там стоять».

11 березня найбільше запам’яталося оголошенням декларації про незалежність Криму, загостренням дипломатичної кризи в стосунках США й Росії та посиленням потоку біженців з окупованого півострова. Як покаже час, це був лише початок майбутнього великого Exodus із Криму десятків тисяч кримчан, чиї права були жорстоко й цинічно розчавлені чоботями «зелених чоловічків» і чиєму життю й здоров’ю загрожувала реальна небезпека. Це був також день, коли «нова влада» скасувала використання терміну «автономна» в назві Криму, щоби знищити історичну пам’ять про нерозривний зв’язок півострова зі своєю справжньою Батьківщиною.