Тема 2. Характеристика стану зовнішньо-економічної діяльності в україні

Література: 3, 4, 5, 6, 7, 8.

План заняття:

2.1. Зовнішньоекономічна політика держави.

2.2 Сучасні концептуальні підходи до форму­вання зовнішньо-економічної політики України в контексті реалізації національних еконо­мічних інтересів.

2.3 Основні етапи розвитку ЗЕД в Україні.

2.4 Оцінка сучасного стану ЗЕД України.

2.5 Основні показники розвитку зовнішньоекономічного сектора країни.

2.6 Платіжний баланс: структура та характеристика.

Питання:

1. Що розуміють під терміном «зовнішньоекономічна політика держави»?

2. З’ясуйте особливості зовнішньоекономічної політики України.

3. Наведіть складові зовнішньоекономічної політики.

4. Які основні принципи побудови платіжного балансу країни?

5. Які основні джерела інформації для платіжного балансу країни?

6. Як встановлюється розрахункова одиниця платіжного балансу України?

Практичні завдання:

1. Розрахуйте основні показники розвитку зовнішньоекономічного сектора України за наступними групами:

- абсолютні (обсяг та динаміка зовнішнього товарообігу; торговельне сальдо, генеральна торгівля),

- відносні (індекси динаміки експорту та імпорту в порівнянні з попереднім роком, коефіцієнт покриття імпорту експортом, індекс імпортної залежності країни, індекс чистої торгівлі),

- показники структури (товарна структура експорту, імпорту; частка продукції обробної промисловості в загальному обсязі експорту продукції);

- показники інтенсивності та ефектив­ності зовнішньоекономічних зв'язків України (обсяг експорту, обсяг імпорту, зовнішньоторговельний оборот на душу населення, експортна квота, імпортна квота, зовнішньоторговельна квота).

2. Дослідіть чисту інвестиційну позицію України та її динаміку за останні 3 роки, побудуйте графічне зображення динаміки чистої інвестиційної позиції України за останні 3 роки за платіжним балансом України.

3. Дослідить сальдо платіжного балансу України та його динаміку за останні 3 роки.

4. Дослідить обсяг резервних активів України та їх динаміку за останні 3 роки.

5. Схематично наведіть складові зовнішньоекономічної політики України.

Джерело для статистичних даних: Платіжний баланс [Електронний ресурс] / Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/

BALANS/PB_2010.pdf

Ситуаційне завдання: Україна – нетто-імпортер білого цукру.

Україна в змозі повністю забезпечити себе цукром. Проте дефіцит не зникне до тих пір, поки ціни на цей продукт встановлюватимуться в ручному режимі, запевняє президент асоціації «Група компаній ”Укррос”» Сергій Федоренко

За 2009-2010 р. ціни на цукор різко збільшилися. Хоча уряд мав намір купити до Аграрного фонду 314 тис. тонн цукру, отриманого з урожаю-2009, по цінах вище максимальних інтервенційних, засіки батьківщини залишилися порожніми. Про те, чи вистачить цього продукту Україні?

Цукрова галузь переживає кризу, яка почалася в 2006 р. із-за перевиробництва продукції. У 2007-2010 роки із-за низьких цін, які не дозволяли окупити переробку сировини, посівні площі під цукровим буряком скорочувалися. В результаті в нинішньому сезоні Україна випустила ,3 млн. тонн цукру, що відповідає рівню 2002 р. При цьому для насичення внутрішнього ринку необхідно мінімум 1,7–1,8 млн. тонн. Останні 400 тис. тонн доведеться купувати на світовому ринку.

Зараз в світі виник дефіцит цукру. За 2010 р. світові ціни на цей продукт виросли в два з половиною рази. Якщо раніше вартість сирцю коливалася від 280 до 300 дол. за тонну, то зараз вона досягла відмітки 700 дол. Тонна білого цукру коштує 760 дол. без урахування доставки. Внутрішні ціни на буряковий цукор вже піднялися до 950–1000 дол. за тонну. Собівартість цукру, отриманого в Україні за рахунок переробки сирцю, навіть ввезеного по пільговій ставці в 2%, складає 8 гр. за кілограм, або 1 тис. дол. за тонну. В роздрібній торгівлі 1 кг. продукту коштуватиме на 20% дорожче.

У радянські часи Україна була нетто-експортер білого цукру, а зараз стала його нетто-імпортер. Раніше була політика держави, яка всіляко стимулювала виробництво. У СРСР витрати на гектар були значно вище. Нинішня державна політика не сприяє збільшенню посівів цукрового буряка. У нас уряд прагне понизити ціну на цукор лише через те, що хоче показати свою роботу. Три роки ціни на цукровий пісок в Україні були найнижчими в світі. Впали закупівельні ціни і на цукровий буряк. А вирощування цієї культури вимагає великих фінансових витрат. Якщо собівартість виробництва пшениці складає близько 3 тис. грн.. на гектар, то в гектар цукрового буряка потрібно вкласти 7-9 тис. грн. Тому навіть при нинішніх високих закупівельних цінах на таку культуру її рентабельність для господарств не перевищує 20%, а прибутковість від вирощування зернових майже удвічі вище. В результаті посіви цукрового буряка скоротилися з 700 тис. гектарів в 2007 р. до 280 тис. гектарів в 2010 р.

Чи не краще Україні відмовитися від вирощування власного цукрового буряка і перейти на переробку імпортного сирцю? Є три шляхи наповнення внутрішнього ринку. Перший і найправильніший - це власна сировина і власна переробка. Якщо своєї сировини все-таки недостатньо, вирішити проблему допоможе його імпорт, але займатися переробкою повинні українські заводи, оскільки ввезення готової продовольчої продукції - пряма загроза для економіки країни.

Цукрова галузь - сама зарегульована в Україні. Закон «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» був прийнятий 10 років тому і показав повну нездатність впливати на ситуацію в галузі. У ньому є положення не тільки про квотування ринку і встановлення мінімальних цін, але і про фінансові інтервенції, викуп цукру у виробників. Проте цей документ виконується тільки в частині встановлення цін, які ніколи не відповідають ринковим.

Лише одного разу, в 2008 р., держава виділила по 750 грн. дотацій на гектар посівів цукрового буряка. У 2009-му уряд теж обіцяв дотації, але аграрії так нічого і не отримали. Влада повинна бути зацікавлена в розвитку виробництва цукру, оскільки платяться податки, зберігаються робочі місця. Ніякі дотації і інші заходи не допоможуть, якщо продукція не матиме попиту.

Основним постачальником сирцю на світовий ринок є Бразилія, є можливість купувати його у деяких держав Африки, у Куби. У 2010 р. в рамках пільгової квоти СОТ Україна зможе ввезти 267 тис. тонн сирцю. Механізм розподілу цієї квоти досить специфічний: в Україні вирішили прив'язати об'єми ввезеного сирцю для кожного підприємства-імпортера до об'ємів виробництва цукру з цукрового буряка. Згідно принципу СОТ, з 1 січня в країну можна завозити цукор-сирець за пільговим митом. Митниця фіксує об'єми імпорту, головне, щоб вони не перевищували квоту. Потім уряд відмінив прив'язку квоти на переробку сирцю до об'ємів виробництва бурякового цукру. Здавалося б, ввозь скільки хочеш. Проте Міністерство економічного розвитку і торгівлі України ускладнило процедуру, вимагаючи документи, яких не існує в принципі. Із-за нових бар'єрів компанія «Цукровий союз ”Укррос”» з покладених нам за квотою 29 тис. тонн сирцю поки імпортувала тільки 16 тис. тонн.

Восени Кабмін вів переговори з урядом Білорусі про безмитний імпорт білого цукру в рамках угоди про вільну торгівлю, але свого цукру у білорусів не так вже багато. До того ж в Росії зараз він стоїть дорожче, ніж у нас, — 1100 дол. за тонну.

Компанія «Цукровий союз ”Укррос”» заявляла, що збирається в новому маркетинговому році на 25% збільшити збір цукрового буряка за рахунок підвищення врожайності., та збільшення ресурсів, які вкладаються в один гектар: хороший посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, покупки нової техніки. Семена компанія імпортує в основному з Італії і Німеччини.

В Україні немає сучасних цукрових заводів. Хоча ми немало вклали засобів в модернізацію вітчизняних підприємств, все одно в тій же Польщі потужність і оснащеність переробляючих заводів набагато вищі. З виробництв, що простоюють зараз, знов запустять не більше п'яти, останні доведеться або перепрофілювати, або пустити на металобрухт. Сукупних потужностей тих п'яти десятків підприємств, які працювали в сезоні 2009-2010 р., достатньо, щоб забезпечити країну цукром. Українські цукрові заводи простоюють дві третини року, а, наприклад, в Германії такі виробництва працюють до 200 днів в році. Українські підприємства недозагружені на тридцять відсотків. 2009 р. переробників врятували високі ціни на цукор, а в 2008-му багато цукрових заводів працювали в збиток.

Аграрний сектор — одна з небагатьох галузей економіки, що зберегла зростання, хай мінімальне. Отже його кредитування починає повертатися. Звичайно, вартість позикових ресурсів досить висока — мінімум 20% річних в грн. (у 2009 р. ставки були на рівні 15–17%). Компанія «Цукровий союз ”Укррос”» зараз знаходиться в процесі реструктуризації заборгованості. Всі свої кредити компанія перевела в національну валюту. Кредитне навантаження завелике, але в цілому фінансові інститути не бачать великих проблем в роботі з компанією.

У 2010 р. ситуація на вітчизняному цукровому ринку покращає. Із-за сталих високих цін на цукровий буряк і цукор об'єми виробництва виростуть. Можливо, навіть ліквідується дефіцит на внутрішньому ринку. У 2011 р. український цукровий ринок остаточно стабілізується, хоча багато що залежатиме від світових цін. До кінця 2010 р. браку цукру на світовому ринку вже не буде. Запаси збільшаться, а ціни знизяться.

У вітчизняного аграрного сектора хороші перспективи. Україна може і повинна бути світовим лідером по виробництву сільгосппродукції. Але для цього необхідна розумна і зважена державна політика. Державі варто було б компенсувати аграріям відсотки по кредитах, а дотації виділяти тільки сильним виробникам.

Напівсолодке життя   [Електронний ресурс] / І. Чухлеб//

Украинский бизнес: Эксперт Украина. – 2011 . – №6 (246). – Режим доступу:

http://www.expert.ua/articles/16/0/6951.

Питання:

1. Наведіть складові зовнішньоекономічної політики. Яка складова зовнішньоекономічної політики розглядається в цій ситуації?

2. Як світові тенденції відбиваються на українському цукровому ринку?

3. З чим пов’язано те, що у часи СРСР Україна була нетто-експортером білого цукру, а зараз стала його нетто-імпортером?

4. Чи відповідає механізм розподілу квот СОТ між українськими переробниками цукрового буряку сучасним реаліям?

5. Які міри державної політики доцільно здійснити для стабілізації стану у цукровій галузі?