IV рівень

9. Соматичні мутації виникають у нестатевих клітинах і можуть успадковуватися лише при нестатевому і вегетативному розмноженні. Генеративні мутації виникають у статевих клітинах і можуть успадковуватися лише при статевому розмноженні. Біологічне значення цих

мутацій нерівнозначне і пов’язане з характером участі їх у розмноженні організмів. Під час поділу соматичної клітини після виникнення мутації нові властивості передаються її нащадкам. Тому, в разі вегетативного розмноження, нова ознака, що виникла внаслідок мутації в соматичній клітині, може зберігатися у нащадків.

Під час статевого розмноження ознаки, що з’явилися внаслідок соматичних мутацій, нащадкам не передаються і в еволюції жодної ролі не відіграють. Проте, в індивідуальному розвитку вони можуть впливати на формування ознаки: чим раніше (наприклад, до формування бластули) виникне соматична мутація, тим більшою виявиться ділянка, клітини якої несуть цю мутацію.

Такі особини називають мозаїками. Мозаїками, наприклад, є люди, які мають різний колір правого і лівого ока, або тварини певної масті, в яких на тілі з’явились плями іншого кольору.

Якщо мутації відбуваються у клітинах, з яких розвиваються гамети, або у статевих клітинах, то нова ознака виявиться у найближчому або у наступних поколіннях. Спостереження довели, що майже всі мутації є шкідливими для організму. Це пояснюється тим, що в організмі функціонування всіх органів є добре збалансованим між собою і з зовнішнім середовищем. Порушення існуючої рівноваги зазвичай призводить до зниження життєздатності або до загибелі організму.

Проте, незначна частина мутацій може виявитися корисною. Саме такі мутації створюють матеріал для еволюції.

10. Комбінативна мінливість виникла разом із появою статевого розмноження. Цей вид мінливості пов’язаний з різними варіантами перекомбінації батьківських генів і алелів і є джерелом нескінченної розмаїтості комбінацій різних ознак. Тому, ніколи не існувало абсолютно однакових за сотнями ознаками людей. Комбінативна мінливість зумовлена певними причинами: 1) випадковістю зустрічі статевих партнерів, що мають різні генотипи і фенотипи; 2) випадковістю зустрічі чоловічої та жіночої гамет під час запліднення; 3) рекомбінацією генів під час кросинговеру; 4) незалежним і випадковим розходженням хромосом під час мейозу; 5) різними варіантами комбінації і розбіжності батьківських хромосом під час першого розподілу зиготи. Тому за відсутності статевого процесу комбінаційна мінливість неможлива.

11. Деякі модифікації, що виникли переважно на ранніх етапах індивідуального розвитку, можуть зберігатися протягом усього життя особини. Але нащадкам вони не передаються. Наприклад, викривлення кісток нижніх кінцівок унаслідок рахіту зберігається протягом усього життя. Але в батьків, які в дитинстві перехворіли на рахіт, діти можуть народитися нормальними, якщо під час свого розвитку вони одержуватимуть потрібну кількість вітаміну D.

Інший приклад модифікацій, що зберігаються протягом життя,— це диференціація личинок медоносної бджоли на цариць і робочих особин. Личинки, що розвиваються в особливих великих комірках і живляться лише «молочком», що виробляють особливі залози робочих бджіл, розвиваються в цариць. А ті, яких вигодовують пергою (сумішшю меду і пилку), згодом стають робочими особинами — недорозвиненими самками, нездатними до розмноження. Отже, диференціація личинок жіночої статі медоносної бджоли залежить від їжі, яку вони одержують під час свого розвитку. Якщо на ранніх етапах розвитку поміняти місцями личинок, з яких у подальшому мали розвиватися цариця і робоча бджола, то відповідно зміняться характер їхнього живлення й подальша диференціація. Проте на пізніших етапах розвитку це стає вже неможливим.

Варіант 2