IV рівень

9. Дрейф генів як фактор еволюції має особливе значення при засвоєнні нових територій, наприклад, островів. Зазвичай, на них потрапляє невелике число особин одного виду з різними генотипами, тому генофонд такої популяції з покоління до покоління все більше буде відрізнятись від генофондів вихідних популяцій. Під час дрейфу генів певні сполучення алелів виявляються корисними, і далі зміни генофондів починають мати пристосувальний характер.

10. Про те, що сумчасті здавна мешкають в Австралії, свідчать викопні залишки гігантського вомбата і м’ясоїдного сумчастого «лева». Загалом менш пристосовані групи ссавців повільно відтіснялися на південні материки у міру появи більш агресивних груп. Як тільки однопрохідні і сумчасті відступили до Австралії, зв’язок цього регіону з азіатським континентом обірвався і обидві групи виявилися позбавленими конкуренції з краще пристосованими до боротьби за виживання плацентарними. Деякі з австралійських сумчастих зовні схожі на хижих, інші на комахоїдних, на гризунів, травоїдних тощо.

11. Біологи давно мріють відтворити процес видоутворення в лабораторних умовах. Успіхи в цій галузі науки досягнуті чималі, але якщо до цього часу ніхто ще урочисто не оголосив про штучне створення «справжнього нового виду», то тільки тому, що критерії самого поняття «вид» дуже розпливчасті, причому деякі з застосовуваних критеріїв взагалі не дозволяють назвати видом виведену в лабораторії лінію (породу, сорт, штам). Наприкінці 1950-х — початку 1960-х років відомий радянський біолог Г. Х. Шапошников провів ряд дослідів, у процесі яких проводилася зміна кормових рослин у різних видів попелиць. Під час дослідів вперше спостерігалася репродуктивна ізоляція використаних в експерименті особин від вихідної популяції, що свідчить про утворення нового виду.

Контроль знань за темою № 8 розвиток і різноманітність органічного світу

Варіант 1

I рівень

1. Б, В, Г, Д, Е.

II рівень

3. а) тому, що розсіяні в космосі зародки життя (наприклад, спори мікроорганізмів) переносяться з одного небесного тіла на інше з метеоритами або під дією тиску світла.

б) поява п’ятипалої кінцівки; розвиток легенів; наявність трикамерного серця; формування середнього вуха; поява двох кіл кровообігу.

в) палеозойської.

4. Б.

5. В.

6. 1–Б, 2–А, 3–Ж, 4–В, 5–Д, 6–Г, 7–Е.

III рівень

7.

Ознаки
Риб	Земноводних
Зябра, луска, загальний план будови	Будова кісток і суглобів у плавцях, ребра, рухомий шийний відділ, у викопних форм були легені

8.

Мезозойська ера	Кайнозойська ера
Періоди ери, їх тривалість
Крейдяний (70 млн років), юрський (58 млн років), тріасовий (45млн років)	Антропоген (1,5–2 млн років), неоген (25 млн років), палеоген (40 млн років)
Кліматичні умови
Теплий клімат, здебільшого сухий в першій половині ери і вологий у другій. Невеликі похолодання в пізньому юрському періоді і першій половині крейдяного, сильне потепління в середині крейдяного, приблизно в цей же час з’являється екваторіальний кліматичний пояс	Клімат поступово змінювався в бік похолодання, висушення і збільшення контрастів між полярними і екваторіальними областями. У антропогеновому періоді виділяється кілька епох глобального похолодання, або великих заледенінь, під час яких приполярні області вкривалися гігантськими льодовиковими покривами
Флора
Вимирають гігантські папороті, деревні хвощі, плауни. У тріасі набувають розквіту голонасінні рослини, особливо хвойні. В юрському періоді вимирають насінні папороті і з’являються перші покритонасінні рослини (поки представлені тільки деревними формами)	Ще на початку кайнозою виникла більшість нині існуючих сімейств і родів покритонасінних (квіткових) рослин. У середині палеогену з’являються рослинні угруповання типу саван і степів, наприкінці неогену — хвойні ліси тайгового типу, пізніше — лісотундра і тундра
Фауна
Для мезозою характерним є панування плазунів (динозаври, іхтіозаври, птерозаври та інші), що іноді досягали величезних розмірів. Поява численних комах, птахів, ссавців. Серед безхребетних переважали головоногі молюски	Панівне становище в тваринному світі займають ссавці, які разом із птахами складають основу фауни наземних хребетних. Тривала еволюція привела до появи в неогені вищих людиноподібних мавп, а на початку антропогену — і перших найдавніших людей