I рівень

1. А, Б, В, Д, Е

II рівень

3. А.

4. А.

5. В.

6. Б, В, Г.

7. На малюнку зображена стадія гаструли

III рівень

8.

1. А — непрямий розвиток. Супроводжується значними змінами у будові організму, завдяки яким личинка перетворюється на дорослу особину. Личинка — фаза післязародкового розвитку багатьох безхребетних і деяких хребетних тварин, у яких запаси поживних речовин в яйці недостатні для завершення процесів формування органів та систем, притаманних дорослій особині. Непрямий розвиток відбувається в кілька послідовних етапів (фаз), на кожному з яких тварина характеризується певними особливостями будови та життєвих функцій. При розвитку з неповним перетворенням, що зображений на малюнку: яйця, личинки, та дорослої особини.

Б — розвиток з повним перетворенням, що зображений на малюнку: яйця, личинки, лялечки та дорослої комахи (метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи тощо).

2. Відмінності в тривалості життя мають важливе адаптивне значення. Найбільші можливості залишити потомство отримують особини з тривалим генеративним періодом. Випадки найтривалішого життя спостерігаються серед рослин. Секвої, деякі види кипарисів і тисів доживають до 3000 років і більше; дуби, волоські горіхи і каштани до 2000 років; сибірський кедр, липа, ялина до 700–1000 років. Тривалість життя більшості дерев не перевищує 70–120 років. Така ж тривалість життя у водоростей (ламінарії), грибів (трутовики), папоротеподібних і інших спорових, а також у багатьох насінних рослин, що мешкають у суворих екологічних умовах, наприклад у тундрі (арктична верба) або пустелях (вельвічія, деякі полини).

Максимальна тривалість життя одноклітинної тварини становить близько порядка 1 року. З багатоклітинних тварин губки живуть до 10–15 років, кишечнопорожнинні у ряді випадків до 70–80 років (актинії), представники різних груп червів від 1—3 до декількох десятків років, павуки 4–5 (інколи до 20 років), ракоподібні від декількох тижнів (дафнії) до 50 років (омари). Комахи у стадії імаго живуть зазвичай недовго, але деякі рівнокрилі — до 40–60 років. У хребетних тривалість життя становить: риби (осетер, щука) живуть понад 80 років; дрібні риби — анчоуси, бички тощо живуть зазвичай не довше 1, 5–2 років; земноводні до 60–70 років (гігантська саламандра); черепахи понад 150 років; птиці до 70 років (пугач, кондор); слони 60–80 (у неволі); гібони до 32 років, шимпанзе до 39 років.

IV рівень

10. Чергування поколінь в організмів, що розмножуються статевим способом і партеногенетично, має важливе біологічне значення для тих організмів, що мешкають у мінливих умовах довкілля і не можуть переживати несприятливі періоди в активному стані. Статеве розмноження забезпечує безперервність існування виду, а партеногенез дає змогу повною мірою використовувати сприятливі періоди для швидкого зростання чисельності виду. Чергування поколінь, що розмножуються різними способами (статевим і нестатевим, статевим і партеногенетично), підсилює мінливість, яка забезпечує здатність виду мешкати в різних умовах довкілля і швидко реагувати на їхні зміни.

11. Репаративна регенерація — це відновлення частини тіла організму, відторгненої насильницьким шляхом. Регенерація цього типу можлива в багатьох тварин, але її прояви є різними. Наприклад, вона часто здійснюється в гідр і пов’язана з їхнім розмноженням, оскільки з частини відновлюється вся тварина. В інших організмів регенерація виражається здатністю окремих органів до відновлення після втрати ними певної частини. У людини досить високою регенеративною здатністю володіють епітеліальна, сполучна, м’язова й кісткова тканини.

Фізіологічна регенерація відбувається протягом усього життя організму і характеризується оновленням клітин слизових, серозних оболонок, внутрішніх органів, різних тканин, залежно від зміни умов їхнього існування в процесі виконання тих чи інших функцій. Подібна регенерація постійно відбувається, наприклад, у покривному епітелії, аналогічним чином відбувається також розмноження та дозрівання в кістковому мозку еритроцитів, лейкоцитів, тощо. У високодиференційованих клітинах, де регенерація за рахунок клітинного поділу неможлива, цей процес характеризується періодичним оновленням тих або інших внутрішньоклітинних органел (головний мозок, серце тощо).

12. Дослідники у галузі медицини впевнені, що стовбурові клітини мають потенціал змінити лікування людських хвороб. Існує величезна кількість лікувальних методів, що спираються на стовбурові клітини. Проте більшість з них використовується досить рідко, оскільки це здебільшого експериментальні методи, до того ж вони не завжди є ефективними. Медики-дослідники вважають, що стовбурові клітини можна використовувати для лікування онкозахворювань, хвороби Паркінсона, пошкоджень спинного мозку, м’язів, тощо. Тим часом досі ще не визначеною є суспільна та наукова позиція щодо етичного аспекту вживання стовбурових клітин у медицині.