58. Українська проза та поезія в літературі хіх століття

У ситуації рубежу, яка вище вже була охарактеризована, коли українська мова зберігалася тільки в усному мовленні, і пізніше — в умовах урядових заборон і переслідування — процес становлення української літературної мови набув особливої важливості і особливої складності. Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І. Котляревського. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник».Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім гуртка, центром якого був Харківський університет. Його ректор П. Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Є. Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Пізніше Є. Гребінка переїхав до Петербурга, писав повісті російською мовою, був серед друзів молодого Т. Шевченка.До харківського гуртка належав також Г. Квітка-Основ'яненко — основоположник української художньої прози. Його повісті різноманітні: одні — написані з гумором, другі — сентиментальні, треті — дають реалістичні картини (краща — «Сердешна Оксана»), інші просякнуті народними віруваннями і переказами («Конотопська відьма»). Квітка-Основ'яненко перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. Широко відомі основні віхи життєвого шляху Шевченка: народження у сім'ї кріпаків пана Енгельгарда, рання смерть батьків, робота «в наймах» і у пана козачком, переїзд до Петербурга, знайомство з земляком — художником І. Сошенком, викуп з неволі на гроші, виручені від продажу портрета В. Жуковського роботи К. Брюллова, навчання в Академії мистецтв, участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешт і 10-літня рекрутчина з забороною писати і малювати, смерть незабаром після повернення з заслання. Перший «Кобзар» виходить у 1840 році у Петербурзі, через рік — «Гайдамаки». Геніальний поет, Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними рухами, заклик до суспільної справедливості. Особистість і творчість Шевченка — символ всієї української культури.

59. Процеси українізації в 1920-х роках, їх наслідки для української культури

Перевага більшовиків у боротьбі зі своїми і перехід до НЕПу визначили зміст і напрями розвитку культури в Україні в 20-ті рр. досвід громадянської війни підказував, що без задоволення національних вимог українського народу доля більшовизму в республіці буде під загрозою. Саме ця обставина лежала в основі політики «коренізації», яка після ХІІ з’їзду РКП(б) (1923р.) впроваджувалась в усіх радянських республіках,а в Україні набула форми українізації.Суть політики українізації: 1) курс на підготовку кадрів з місцевих жителів; 2) залучення корінних жителів до більшовицької партії; 3)переведення на українську мову пресу, радіо, театр, книговидавництво, особливо освіту.З самого початку українізації зустріла опір: з одного боку противниками були керівники ВКП(б), а особливо Сталін, з іншого, проти українізації виступали російські чиновники, зрусифіковане міщанство. Не зважаючи на такі складні умови розвитку, українізація завдяки діяльності наркомату освіти (на чолі Г.Гринько,М.Скрипник, О.Шумський) отримала вагомі результати: на кінець 20-х років українською мовою працювало майже 87% шкіл України, українською мовою видавалось майже 90% книг, на українській мові працювали всі театри, радіо. Однак, українізація не означала знищення культур національних меншин (протягом 20-х рр. на території України було багато шкіл національних меншин). Українізація вийшла за межі України і поширилася на ті райони Росії,де масово проживали українці (Кубань, Казахстан і навіть Далекий Схід).Важливі процеси відбувались у вищі освіті (на кін. 20-х на українську мову перейшла половина ВНЗ). Особливо відчутні зміни в літературі: на території радянської України було створено понад 40 літературних об’єднань, які видавали 50 літературних журналів. Діяли: символісти, фотуристи, неокласики, убли створені «Плуг», «Гарт», особливе значення займала «ВАПЛІТЕ», на чолі з М.Хвильвим (Фітільов). Хмильовий, бачивши справжню суть радянської влади, виступав проти такої політики. Така позиція Хвильового стривожила Сталіна, почались його переслідування, а після того як поч. Решти друзів-літераторів, та під впливом голодомору, Хвильовий 1933 р. покінчив життя самогубством.

Важливе значення мало відродження товариства «Просвіта». Ці товариства створювали читальні, гуртки самодільності, видавали дишеву літературу. Проте, на кінець 20-х років вони були знищені, на їх місці були створені радянські організації, масово була знищена стара література в бібліотеках, і в них абсолютно переважала нова радянська література.

Більшовицька партія ставила за мету шляхом українізації масово вкоренити радянську владу і коли ці процеси набирали масового характеру, то політика українізації на початку 30-х рр була розгромлена. В Україні розпочалась відкрита русифікація.