- •1.Предмет та завдання курсу «Історія української культури».
- •2.Культура ,природа,суспільство: їх взаємозв’язок.
- •3.Функції культури.
- •4.Поняття світової,національної,етнічної культури,їх взаємовплив.
- •5.Поняття«культура».Структура,складові частини і форми існування культури.
- •6.Класифікація (типологія) культури. Культурний регіон.
- •7.Культура населення України в епоху палеоліту.
- •8.Трипільська культура.
- •10.Зародження людського суспільства на території України. Перші стоянки первісних людей.
- •9.Релігія та її основні форми в первісному суспільстві на території України.
- •11.Античні міста – поліси,їх культура в українських землях.
- •12.Міфологія первісного суспільства.
- •13.Розвиток літератури України в княжу добу. Найдавніші літературні пам’ятки.
- •14.Виникнення мистецтва,мови,письма на території України
- •15. Писемність в княжу добу
- •16. Розвиток освыти та знань в княжу добу
- •17. Розвиток мистецтва в княжу добу
- •18. Розвиток архітектури в княжу добу
- •19.Розвиток музики в княжу добу
- •20. Історичні та політичні умови формування укр культури в литовсько-польську добу
- •21.Розвиток освіти литовсько-польську добу
- •22.Розповсюдження гуманістичної ідеології в литовсько-польську добу
- •23.Початок книгодрукування в Україні.Становлення літературної української мови в литовсько-польську добу
- •24.Українська архітектура в литовсько-польську добу
- •25.Образотворче мистецтво в литовсько-польську добу
- •26.Музика в литовсько-польську добу
- •27. Історичні умови розвитку укр. Культ. Як передової європ.Культ.В козацьку добу.
- •28.Реформац.Рух в Укр., його особливості в козацьку добу.
- •29.Розвиток освіти і науки в козацьку добу.
- •30.Початок масового книгодрукування в козацьку добу.
- •31.Розвиток літератури в козацьку добу.
- •32.Розвиток архітектури в козацьку добу.
- •33.Розвиток мистецтва в козацьку добу.
- •34.Музика в козацьку добу.
- •35.Розвиток музичного мистецтва в XIX ст.
- •36.Розвиток театру в XIX ст.
- •37.Розвиток укр.Культ. В роки нац.-демокр. Революції та боротьби за збереження державності в 1917-1921рр.
- •38.Становлення укр.Літ.Мови та нової літ-ри в XIX ст.
- •39. Розвиток освіти та науки в Україні в 19 ст.
- •40. Становище в образотворчому мистецтві в Україні в 19 ст.
- •41. Розвиток архітектури в Україні в 19 ст.
- •42. Історичні умови розвитку української культури. Процеси національно – культурного відродження
- •43. Розвиток української радянської культури в 1920 - х рр.
- •44. Українська радянська культура 1930 - х рр.
- •45. Культурні процеси в західноукраїнських землях і 1920 - і - 1930 - рр.
- •46. Становище української культури в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.)
- •47. Розвиток укр. Культури у відбудовчий період (1945 - 1953 рр.)
- •48. Українська культура в період десталінізації (1953 - 1964 рр.)
- •49. Становище української культури в роки загнивання та розвалу радянської тоталітарної системи (1964 - 1980 - ті рр.)
- •50. Роль діячів культури, інтелігенції у становленні Української незалежної держави
- •51. Становище освіти та науки в Українській незалежній державі
- •53. Розвиток літератури в Українській незалежній державі
- •54. Розвиток театру в Українській незалежній державі
- •55. Розвиток художньої творчості в Українській незалежній державі
- •56. Культура Галицько-Волинського князівства
- •57. Вплив Візантійської культури на культуру княжої доби
- •58. Українська проза та поезія в літературі хіх століття
- •59. Процеси українізації в 1920-х роках, їх наслідки для української культури
- •60. Створення та діяльність Києво-Могилянської академії
- •61. Полемічна література в Україні в козацьку добу
- •62. Просвітницька та історична література в Україні в козацьку добу
- •63. Літературна творчість та культурно-просвітницька діяльність т.Г.Шевченка та і.Я.Франка
- •64. Культурно-просвітницька діяльність князя к.Острозького та Острозького культурного осередку
- •65. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •66. Культурно-просвітницька діяльність гетьмана і. Мазепи
- •67. Церковні братства в Україні : їх створення та культурно- просвітницька діяльність.
- •68. Створення університетів в Україні в 19 ст. Їх культурно просвітницька діяльність.
- •69. Культурно-просвітницька діяльність громад в 19 ст.
- •70. Європейський культурний регіон. Особливості його розвитку. Українська культура- складова частина європейського культурного регіону.
- •71. Порівняйте умови розвитку української культури в 19 ст. У східних і західних землях України.
- •72. Концепція культури в українській науковій думці.
- •73. Проблеми української культури у контексті світового розвитку на початку 21 ст.
- •74. Культура населення України епохи міді, бронзи та ранньго заліза. Культура кіммерійців.
- •75. Культура населення України в епоху заліза. Скіфо- сарматська культура
- •76. Прадавня культура східних слов´ян та її вплив на культуру України.Хрещення українських земель.
66. Культурно-просвітницька діяльність гетьмана і. Мазепи
І. Мазепа народився в селі Мазепинці в 1960 р. Освіту здобував в Києво- Могилдянській колегії, навчальних закладах Європи. Гетьман Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов на Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. В добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що виявився не лише в образотворчому мистецтві і в літературі, але в цілому культурному житті гетьманської України. Це було бароко, українське бароко, близький родич західноєвропейського, але, разом з тим, глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи.
1) Реставрував 20 та заснував 12 храмів, унаслідок такої активної діяльності гетьмана тогочасний архітектурний стиль назвали « мазепинське бароко».
2) Розбудував столицю Батурин за зразком версалю, палацу французьких монархів.
3) Домігся надання києво-Могилянській колегії статусу академії, призначив їй щорічну субсидію. У часи гетьманування Мазепи тут навчалося найбільше студентів-до двох тисяч.
4) Видав на власні кошти Євангеліє арабсько мовою.
5) Обдарував цінними речами, іконами українські церкви і монастирі.
6) Сприяв розвитку літератури, підтримував І. Максимовича. Ф. Прокоповича. С. Яворського; сам писав вірші.
67. Церковні братства в Україні : їх створення та культурно- просвітницька діяльність.
Братства — національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у 16-18 ст.
Вони відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі. У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. братства виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. бртства діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини. Братсва створювалися навколо парафіяльних церков. Вони мали свої статути. Витрати братств покривалися за рахунок внесків його членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик. Для Львівського братства важливим джерелом прибутків була друкарня. Братства дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків, утримували шпиталі. Діяльність братств мала переважно світський характер. З кінця 16 – початку 17 ст. братства брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національного та релігійного утисків і набували великого громадсько-політичного і національно-культурного значення. В числі провідних діячів братств були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: Ю.Рогатинець, І.Красовський, С.Зизаній, І.Борецький, П.Беринда та ін. Братства об’єднували навколо себе також представників інших соціальних верств України. Іноді братства підтримували і окремі православні магнати та єпископи (зокрема князь К.Острозький). Одночасно братства розгортали велику культосвітню діяльність. Вони відкривали школи, друкарні, навколо яких збиралися культурні сили. На базі Київської братської школи 1632 р. було створено Києво-Могилянську колегію (з 1701 р. – академію). З братських шкіл вийшов ряд письменників, учених, політичних діячів, діячів освіти, книгодрукування, митців, які сприяли зміцненню зв’язків українського та білоруського народів.
У 2-й пол. 17 – 18 роль братств в суспільно-політичному житті зменшувалася. В Галичині і на Правобережжі вони підпадали під вплив духовенства, на Лівобережжі виконували переважно релігійно-побутові функції. Братства існували при деяких сільських і міських церквах. У 19 ст. братства не займалися громадсько-політичними і культурними справами, хоч зберегли деякі обряди та звичаї, властиві братствам 17 ст.