40. Становище в образотворчому мистецтві в Україні в 19 ст.

В укр. образотворчому мистецтві першої пол. 19 ст. виступали окремі митці, серед яких ще не було великих талантів. Це було пов’язано з тим, що після смерті В. Боровиковського у 1825 р. малярство Російської імперії занепадає. Найкращим представником укр. образотворчого мистецтва 1840 – 1860 рр. був Тарас Шевченко. Його мистецький талант проявився у різних галузях малярства: портретному, жанровому, пейзажному і релігійному. Отже, творчість Т. Шевченка э новим етапом в історії укр.. образотворчому мистецтві.Характерним для укр.. образотворчого мистецтва другої пол.. 19 ст. було становлення його на позиціях реалізму, життєвої правди. В укр.. живописі чітко окреслились і набули специфічних ознак усі жанри. Під впливом демократичних тенденцій у розвитку культури на перше місце висувається побутовий жанр, який безпосередньо відображає життя народу. Живописцями які піднесли укр.. побутовий жанр на високий рівень були продовжувачі Т. Шевченка – Жемчужников, Соколов. У творчості західноукраїнських художників, які здобули освіту у Відні, Кракові та Мюнхені, досить виразно виявляється вплив академічних традицій.

41. Розвиток архітектури в Україні в 19 ст.

Національно - культурний гніт, в якому жила Україна значною мірою позначився на архітектурі. Замість вільної мистецької творчості з’являються нові будівлі побудовані за російськими проектами, які не відповідали мистецьким стилям України. В 1801 р. російський Синод видає заборону будувати будь – які церкви українського типу. На зміну класичному з початком 19 ст. приходить стиль ампір з нахилом до монументальних форм римського вигляду. Найбільш плідні архітектори цієї доби – Петро Ярославський з Харкова і Андрій Меленський з Києва. Перший з них побудував ряд будівель на Харківщині та Херсонщині.Розвиток капіталізму наклав значний відбиток на розмах міського будівництва, сприяв удосконаленню будівельної техніки, появі нових матеріалів і конструкцій. В архітектурі переважав еклектизм – суміш елементів різних стилів. На західноукраїнських землях з’явилося чимало примітних споруд: у Львові – будинки політехнічного інституту, у Чернівцях – будинки резиденції митрополита Буковини, на Закарпатті – мисливський палац графів Шенборнів, будинок Ужгородської синагоги. Отже, в архітектурі України другої половини 19 ст. разом із поглибленням суперечностей у пошуках стилю мали місце помітні здобутки кращих архітекторів.

42. Історичні умови розвитку української культури. Процеси національно – культурного відродження

19 ст. - це найважчий період в історії розвитку України в тому числі її культури. Це було спричинено двома важливими факторами: 1) бездержавність у наших землях; 2) укр. землі були розчленовані між двома імперіями. Виходячи з таких історичних обставин умови розвитку нашої культури склалися по - різному. Починаючи з першої половини 18 ст. і впродовж всього століття російська імперія повністю ліквідовує всі ознаки державності України. В таких трагічних умовах в кінці 18 ст. в укр. землях розпочались процеси національно - культурного відродження. Процес Відродження можна поділити на певні етапи: 1 етап - просвітницький (остання чверть 18 ст. - поч. 19 ст.), характерний початком історичних досліджень нашого минулого, формується укр. національна ідея. 2 етап - романтичний (охоплює 20-40 рр. 19ст.), саме в ці роки активно формується окрема укр. нація та самобутня укр.. культура. 3 етап - етап боротьби та збереження укр. культури. Він охоплює 50 - 70рр. - саме в ці роки російська влада приймає небачені в історії інших народів рішення, а саме 1863 р. - Валуєвський циркуляр, 1876 р. - Емський указ з якими абсолютно заборонялась укр. мова в друці і на сцені. 4 етап - (80 рр. 19 ст. - 1914 р.), характерний переміщенням центру національно - культурного відродження в Галичину.