50. Роль діячів культури, інтелігенції у становленні Української незалежної держави

Розпад радянського Союзу і блоку країн прорадянської орієнтації, крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби як в політиці, ідеології, в методології соціально - гуманітарних наук, так і в культурній сфері. Концепція національної культури, розроблена М. Грушевським, знайшла своє втілення в умовах боротьби за Українську державу і в час її розбудови. Ідея М. Грушевського грунтується на автохтонності розвитку укр. народу, його культури. Захищаючи право укр. мати гідне місце серед народів світу, ще у 1918 р. укр. економіст М. Туган - Барановський, писав, що передусім необхідно визнати права за українцями бути синами вітчизни і працювати над розвитком своєї національної культури. Також у своїй статті про державну мову у квітні 1995 р. , доктор філософський наук К. Шудря, наголошувала що слід найближчим часом повернути укр. мову у дитячі садки, школи, вищі заклади освіти, армію, судочинство. Таким чином становище мови великого європейського народу на четвертому році державної незалежності України. Щоб Україна стала повноправним членом світового співтовариства, потрібно було у всіх сферах, особливо в культурно - освітній, здійснювати розбудову демократичної укр. державності.

51. Становище освіти та науки в Українській незалежній державі

В 1991 р. система освіти в Україні охоплювала 24,5 тис. дошкільних закладів, 20,9 тис. загальноосвітніх шкіл. За численними показниками мережа навчальних закладів України відповідала показникам більшості розвинених країн світу. За показниками Україна перебувала на одному рівні з Німеччиною та Японією. Існуюча в Україні система освіти перебувала в стані, що не задовольняв вимог, які поставили перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження укр. народу. Концептуальні засади реформи освіти в Україні визначені державною національною програмою "Освіта" спрямованою на досягнення якісно нового стану навчання і виховання укр. громадян. Україна успадкувала систему вищої освіти , яка не повною мірою відповідала інтересам особи, суспільства, держави. Акредитація закладів освіти дала можливість інтегрування освіти України в міжнародну систему освіти. Ця діяльність в Україні дістала позитивну оцінку ЮНЕСКО та Ради Європи. Важливим чинником і передумовою розвитку освіти, культури завжди була наука. Повільними темпами переходили на національні рейки філософська, історична, культурологічна наука. Дещо в кращому стані перебувала політологія - нова для нас наука, яка на хвилі революційних потрясінь у суспільстві випередила своїми прикладними результатами інші гуманітарні. Вчені вищих закладів освіти також одержали ряд результатів світового рівня з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, які свідчать про наявність в Україні потужного інтелектуального потенціалу.

52. Розвиток кіномистецтва в Українській незалежній державі

Загальна криза в державі позначилась на кіномистецтві. Зникли багатолюдні черги до кас кінотеатрів, скоротилась кількість глядацьких залів. Малі зали більшості кінотеатрів були віддані комерційним структурам. У 1994p. коштом державного бюджету було завершено лише девять українських кінофільмів. Не краще становище й нині. Тим більш прикро, що частина українських стрічок залишилась на полиці, в кращому випадку — для прем'єрного або фестивального показу.У березні 1995 p. Було проведено кіновернісаж “Нове українське кіно” у Москві, який стартував показом повнометражного документального фільму “Прощай, СРСР” режисера О. Роднянського. В його програмі 16 повнометражних ігрових фільмів, 11 докумен-тальних, 12 анімаційних та 5 короткометражних дебютних картин, знятих останнім часом на київських та одеських студіях. Серед них — стрічки як знаних режисерів — М. Іллєнка, В. Дахна, М. Мащенка, А. Сирих, так і молодих талановитих постановників — С. Маслобойщикова, В. Кастеллі, О. Чорного, В. Домбровського та ін.На екранах з'явилися фільми талановитих режисерів О. Бійми “Казка”, “За ніччю день іде”, В. Артеменка “Ой, на горі калина”, “Солдатські вдови”, “З матір'ю на самоті”. Знято ряд короткометражних картин режисе- рів-початківців О. Чорного, В. Домбровського, І. Миленка, Н. Андрійченка та ін.У вересні 1997 p. у Парижі демонструвався кінофільм київського режисера В. Криштофовича “Приятель покійника”. Ця стрічка була показана на Каннському кінофестивалі. Нею зацікавився французький кіноактор Ален Делон, який, перебуваючи в Києві, зазначив: “Я готовий зніматися в україн- ському кіно”.