81. Наказ про олікову політику підприємства, його зміст і обґрунтування вибору

Облікову політику, як й інші внутрішні питання конкретного підприємства, має бути оформлено в одному з його розпорядчих документів — наказі про облікову політику.

У загальному випадку наказ — це внутрішній (локальний) правовий акт, що видається керівником підприємства для вирішення найважливіших питань діяльності підприємства. Цей документ застосовується виключно в межах конкретного підприємства, у зв'язку з чим має містити такі реквізити: найменування підприємства, дату і номер, назву виду документа, текст і підпис керівника, відповідальних за виконання осіб.

Наказ про облікову політику містить опис методів оцінок, які використовуватимуться підприємством при складанні фінансових звітів, а також конкретних аспектів облікової політики щодо окремих об'єктів та статей обліку. Причому дублювати в цьому наказі вимоги та норми, чітко встановлені Законом про бухоблік і П(С)БО, немає потреби. У ньому підприємство має зробити свій вибір серед методів обліку, застосування яких дозволено в різних варіантах.

Варто, втім, згадати про існування офіційних роз'яснень стосовно змісту наказу про облікову політику для підприємств окремих сфер діяльності. Наприклад, підпунктом 2.1 Методичних рекомендацій щодо впровадження П(С)БОу сфері громадського харчування і побутових послуг, затверджених наказом Мінекономєвроїнтергації від 17.06.2003 р. N 157 рекомендується визначити в наказі про облікову політику облікову ціну товарів, рівень націнки і ціну продажу. У свою чергу, Методичні рекомендації, затверджені наказом Держбуду від 06.03.2002 р. N47, радять підприємствам і організаціям житлово-комунального господарства визначити перелік статей калькуляції по повній собівартості і порядок їх формування (розрахунку). Зрозуміло, що повна деталізація цих показників на практиці просто неможлива, оскільки в наказ про облікову політику доведеться вносити нескінченні поправки. Отже, згадані рекомендації (що не є, до речі, обов'язковими до виконання!) не варто розуміти і тим більше виконувати дослівно. Буде достатньо визначити лише загальні принципи встановлення ціни і калькуляції собівартості.

Зауважимо також, що стосовно змісту наказу про облікову політику важливо дотриматися загальної «наказової» формальності: своєчасно ознайомити з новими положеннями працівників підприємства, які мають виконувати його вимоги. Як правило, ідеться про працівників фінансових служб підприємства. Це полегшить контроль і притягнення до відповідальності винних у невиконанні наказу осіб.

84. Головний бухгалтер: його права, обов'язки і відповідальність.

Як правило очолює бухгалтерію головний бухгалтер. Він особисто відповідає за стан обліку і контролю в бухгалтерії. Він діє від імені підприємства разом з керівником підписує грошові і інші документи, баланс, форми фінансової звітності. Він є основною особою, яка визначає обов'язки, права і відповідальність підлеглих йому облікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління підприємством, взаємодію з іншими структурними управлінськими підрозділами тощо. Структура бухгалтерії, численність бухгалтерської служби, розподіл обов’язків, загальна організація праці її робітників залежить від особливостей діяльності підприємства і обсягів економічної інформації. Головний бухгалтер забезпечує не тільки організацію сбіра і обробки економічної інформації і її систематизації в облікових регістрах, а і збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх в уставні строки до архіву. З ним узгоджуються призначення, звільнення і переміщення не тільки робітників бухгалтерської служби, а і матеріально відповідальних осіб. На абсолютній більшості підприємств головний бухгалтер не має права виконувати обов'язки касира, але на малих підприємствах таке право йому не заборонено.