43.. Классификация счетов бухгалтеского учета по отношению к балансу

Класифікація рахунків у бухгалтерському обліку - це спосіб вивчення всієї сукупності рахунків шляхом їх угруповання по визначених ознаках і з'ясування характерних рис кожної групи. Угруповання рахунків по відношенню до балансу - це розподіл рахунків на активні, пасивні, активно-пасивні, не балансові та за балансові ( подробнее в вопросе 37, там такие же разделения)

44. Класифікація рахунків за економічним змістом (економічна класифікація) показує, що враховується на рахунку, тобто який конкретно економічний об'єкт відображається на ньому і дозволяє встановити, які види рахунків повинні застосовуватися для характеристики даного об'єкта. Економічна класифікація призначається для встановлення переліку рахунків, що повинні використовуватися на підприємствах, а також які об'єкти предмета бухгалтерського обліку на них відображаються.

Розрізняють наступні групи рахунків господарських засобів за економічним змістом:

1. рахунки необоротних активів (Клас 1 „Необоротні активи”);

2. рахунки оборотних активів (Класи рахунків 2 „Запаси”; 3 „Кошти, розрахунки та інші активи”, крім рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів”; 8 „Витрати за елементами”; 9 „Витрати діяльності”) ;

3. витрати майбутніх періодів (Рахунок 39 „Витрати майбутніх періодів”).

За економічним змістом рахунки джерел господарських засобів поділяються на три групи:

1. рахунки власного капіталу та забезпечення зобов’язань (Клас 4 „Власний капітал та забезпечення зобов’язань”; Клас 7 „Доходи і результати діяльності);

2. рахунки зобов'язань (Клас 5 „Довгострокові зобов’язання”; клас 6 „Поточні зобов’язання, крім рахунку 69 „Доходи майбутніх періодів”);

3. рахунок 69 „Доходи майбутніх періодів”.

В экономической классификации группы счетов постсроены по однородности экономического содержания объектов которое учитываются на этих счетах . Однако в этой классификации вкл. кот имеют разное назначение и структуру.

45. Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для одержання яких показників призначені ті чи інші рахунки і як вони будуються, тобто який зміст їхнього дебету і кредиту, а також який характер їх сальдо. Вона служить для вивчення особливостей рахунків, які застосовуються у бухгалтерському обліку, дозволяє з’ясувати, якими властивостями володіють їх окремі види.

Згідно цієї класифікації всі рахунки поділяються на три групи:

1. основні рахунки

2. рахунки господарських процесів і результатів по них

3. Регулюючі рахунки

Основні рахунки застосовуються для контролю за наявністю і рухом засобів підприємства (актив) і їхніх джерел (пасив).

Загальним для всіх основних рахунків є те, що в них враховується майно підприємств. Особливість основних рахунків полягає в тому, що при наявності залишку всі вони входять до складу балансу по визначених статтях.

За своєю структурою і призначенням основні рахунки підрозділяються на підгрупи:

• інвентарні рахунки (підрозділяються на матеріальні і грошові);

• розрахункові рахунки (підрозділяються на активні, пасивні й активно-пасивні);

• капітали і резерви.

Рахунки господарських процесів і результатів по них підрозділяються на підгрупи:

• Збірно-розподільчі рахунки застосовуються для накопичення витрат і доходів по тому чи іншому господарському процесу з метою наступного їх розподілу. До них відносяться рахунки класу 7 „Доходи і результати діяльності); класу 8 „Витрати за елементами” і рахунки класу 9 „Витрати діяльності”.

Залишку на цих рахунках не буває, тому що вони наприкінці звітного періоду повинні бути списані на результати діяльності підприємства. У балансі вони не відображаються.

• Калькуляційні рахунки служать для визначення собівартості господарських засобів - матеріалів, що надходять, виготовленої продукції, реалізованих виробів (товарів, послуг). Собівартість розраховується шляхом збирання витрат, що відносяться до об'єкту, який калькулюється, на дебеті цих рахунків.

Калькуляційні рахунки є активними. До них відносяться рахунки „Собівартість реалізації”, „Виробництво” та інші.

• Операційно-результативні призначені для визначення фінансових результатів від господарських процесів. Ці результати виявляються шляхом зіставлення двох різних оборотів, що характеризують даний процес. Різниця між дебетом і кредитом являє собою шуканий результат. При цьому, у залежності від характеру відображених операцій ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Таким чином, рахунки, що зіставляють, є активно-пасивними. До них відноситься рахунок „Фінансові результати”.

• Бюджетно-розподільчі рахунки призначаються для розподілення витрат і доходів по суміжних звітних періодах. За допомогою цих рахунків розмежовуються витрати і доходи між суміжними періодами і включаються в показники діяльності звітного періоду. До них відносяться наступні рахунки „Витрати майбутніх періодів” (активний), „Доходи майбутніх періодів” (пасивний), „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (пасивний) .

Регулюючі рахунки призначені для коректування оцінки видів засобів чи сум джерел засобів. Коректування здійснюється так, що крім основного рахунка, у систему бухгалтерського обліку вводиться особливий зв'язаний з ним рахунок, сума якого для визначення величини даного об'єкта складається із сумою основного рахунка чи віднімається з неї.

Регулюючі рахунки підрозділяються на: доповнюючі рахунки та контрарні рахунки.

Доповнюючі рахунки призначені для збільшення вартості товарно-матеріальних цінностей, тобто доведення її до фактичної собівартості.

Доповнюючим рахунком є рахунок "Транспортно-заготівельні витрати" до рахунків товарно-матеріальних цінностей. Застосування рахунка "Транспортно-заготівельні витрати" дає можливість враховувати ці витрати окремо від товарно-матеріальних цінностей, до яких вони відносяться. Завдяки цьому товарно-матеріальні цінності відображаються в двох оцінках: за покупною вартістю і фактичною собівартістю (покупна вартість + ТЗВ).

Контрарні рахунки призначені для визначення залишкової, реальної вартості засобів і їх джерел.

Вони бувають контрактивними та контрпасивні.

До контрактивних (тобто пасивними) рахунків слід віднести рахунок "Знос необоротних активів", призначений для визначення залишкової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, і є для цих рахунків контрактивним.

До контрпасивних (то або активних) рахунків слід віднести рахунки „Вилучений капітал” та „Неоплачений капітал”, які є регулюючими до основного рахунку „Статутний капітал”.