50.Система показників,які характеризують господарські процеси та порядок їх визначення.

Для оперативного керівництва і контролю бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасну й якісну інформацію про кількісні та якісні показники діяльності господарства.

Кількісними показниками діяльності підприємства є показники обсягу тих або інших процесів, наприклад кількість заготовлених (придбаних) виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива тощо), виробленої та реалізованої готової продукції в цілому та за окремими її видами тощо. Цей показник дає змогу раціонально вирішувати господарські завдання в процесі діяльності. В показнику обсягу реалізації поєднуються інтереси виробників і споживачів, оскільки реалізованою може бути тільки продукція, яка відповідає попиту споживачів, певним їхнім вимогам. Це змушує підприємства підвищувати якість продукції, покращувати асортимент, припиняти виробництво продукції, яка не користується попитом.

Якісні показники характеризують економічну ефективність здійснення того або іншого процесу. Такими показниками е прибуток і рентабельність. Від розміру прибутку залежить виконання зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку з при бутку та по інших платежах, створення резервного фонду, поповнення власного капіталу. Рентабельність визначається як процентне відношення суми прибутку .до обсягу реалізованої продукції (показує, скільки підприємством одержано прибутку з кожної гривні реалізації), до вартості всього майна (капіталу), вкладеного у підприємство, та ін. Порівнянням одержаних показників рентабельності з плановими, а також у динаміці за декілька звітних періодів або з показниками інших підприємств, що працюють в таких же умовах, визначають ефективність діяльності господарства.

Інші якісні показники визначаються характером діяльності підприємства. Так, у підприємствах матеріальної сфери виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо) важливим якісним показником є собівартість виробленої і реалізованої продукції (робіт, послуг); в торговельних підприємствах - рівень витрат обігу (до обсягу реалізації товарів). Зниження собівартості та витрат обігу є важливим фактором збільшення прибутку і підвищення рівня рентабельності. Ті або інші кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємств і організацій визначаються за даними бухгалтерського обліку.

51.Сутність і класифікація виробничих витрат. Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибутгя активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Всі витрати за відношенням до виробничої собівартості можна поділити на дві групи:

1) витрати, які включаються до виробничої собівартості (впливають на фінансовий результат не у звітному періоді, в якому

вони виникли, а при визнанні доходу від реалізації продукції, прямо пов'язаного з цими витратами);

2) витрати, які не включаються до виробничої собівартості (впливають на фінансовий результат звітного періоду, наприклад, адміністративні витрати, витрати на збут та ін.).

За способом віднесення витрат до виробничої собівартості у першій групі виділяють прямі і непрямі витрати.

Прямі витрати - витрати, які за записами первинних документів можна віднести на витрати конкретного виду продукції, робіт, послуг економічно доцільним шляхом (матеріали, заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві продукції).

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта економічно доцільним шляхом (пов'язані із з організацією та обслуговуванням виробництва, вдосконаленням його технології тощо).

За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяються на постійні і змінні.

Змінні витрати змінюються залежно від обсягу виробництва. Наприклад, витрати сировини і матеріалів, на відміну від плати за оренду виробничого цеху, залежать від обсягу продукції, яка з них виготовляється.

Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва (витрати на освітлення цеху, його амортизація тощо).

До складу прямих матеріальтіх витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які утворюють основу продукції, що виробляється, а також купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До інших прямих витрат включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, амортизація, втрати від браку, тощо.

До складу загальновиробничих витрат відносяться:

1) витрати на управління виробництвом (основна і додаткова оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування  на  соціальні  заходи  з  цієї  оплати  праці;   медичне

страхування апарату управління цехами, дільницями;  витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

2)         амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового,

дільничного, лінійного) призначення;

3)         амортизація нематеріальних активів загальновиробничого

(цехового, дільничного, лінійного) призначення;

4)         витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування,

операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів

загальновиробничого призначення;

5)         витрати на вдосконалення технології і організації виробництва

(оплата праці та відрахування на соціальні заходи з оплати праці

працівників, зайнятих вдосконаленням технології і організації

виробництва, покрашенням якості продукції, підвищенням її

надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у

виробничому процесі; витрати матеріалів, купованих комплектуючих

виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій

тощо);

6)         витрати на опалення, освітлення, водопостачання,

водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

7)         витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці

загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи;

медичне страхування робітників та апарату управління

виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за

виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

8)         витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону

навколишнього середовища;

9)         інші витрати (оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничш витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничш витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінним) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт   витрат   з   використанням   бази   розподілу   (годин   праці,

заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.