12.4 Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

У Законі про банкрутство [19], в інших нормативних актах, що вносять зміни в процедуру відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом [10], а також Закон України від 3 квітня 2003 р. «Про внесення змін в Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»» [41] не закріплено відповідальність учасників судочинства за порушення умов і основних вимог законодавства про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Це знижує цінність законодавства, надає учасникам судочинства можливість порушувати умови, зміст і встановлені вимоги процесу, ускладнює його реалізацію. З метою усунення вказаних обставин необхідно в самому законодавстві про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановити відповідальність учасників судового процесу за порушення вимог і основних положень законодавства.

У кримінальному законодавстві закріплена відповідальність за злочини, що відносяться до банкрутства, але вчинені у сфері господарської діяльності. Стаття 218 Кримінального кодексу України (далі – КК України) [63] визначила зміст фіктивного банкрутства і відповідальність. Фіктивне банкрутство – свідомо неправдива офіційна заява громадянина – засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності, про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі – карається штрафом від семисот п’ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 219 КК України визначила зміст і відповідальність такого злочину в господарській сфері як доведення до банкрутства. Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору – карається штрафом від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 220 КК України закріпила зміст і відповідальність такого злочину в господарській сфері, як приховування стійкої фінансової неспроможності. Умисне приховування громадянином – засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові – карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 221 КК України встановила зміст і відповідальність такого злочину, як незаконні дії при банкрутстві. Умисне приховування майна або майнових обов’язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином – засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності у разі банкрутства, і завдали великої матеріальної шкоди – караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.