Тема 9 організація правової роботи в господарських товариствах

9.1 Поняття та ознаки, зміст і функції діяльності господарських товариств

Поняття і види господарських товариств; порядок створення і державної реєстрації; правила статутної діяльності; права та обов’язки їхніх учасників і засновників; організаційно-правову роботу в господарських товариствах регулюють наступні нормативні акти: Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» [27]; Закон України від 23 грудня 1997 р. «Про внесення змін в Закон України «Про господарські товариства»» [13]; Закон України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» [20]; статті 79-92 ГК України [65, 66]; статті 113-162 ЦК України [6, 7]; Закон України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [22]; Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, в організації від 27 серпня 1995 р. № 690 [49].

Згідно зі статтею 1 (частина перша) Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» [27], статтею 79 ГК України  [65, 66], господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на началах договору юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Відповідно до статті 113 ЦК України [6, 7] господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої був поділений на частки між учасниками. Це визначення не розкриває сутність, зміст діяльності і цілей господарського товариства.

Дослідження джерела (начала) господарських товариств показало, що в Росії діяли товариства в торгівлі і в промисловості. Юрист О.І.  Камінка вказував на істотні ознаки товариства. На його думку, товариство – це організоване об’єднання людей, яке переслідує певні господарські завдання і прагне до їх виконання [51]. У Росії по аналогії з господарськими товариствами діяли торгові, промислові й інші товариства з метою отримання прибутку.

Відповідно до статті 1 (частина друга) Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» [27], статті 80 (частина перша) ГК України [65, 66], статті 113 ЦК України  [6, 7] до господарських товариств відносяться: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Ці види (форми) господарських товариств залежать від змісту і цілей статутної діяльності товариства. В літературі висловлено науково-практичний коментар до видів і форм господарських товариств [39].

Ознаки господарських товариств: суб’єкт господарської діяльності; особливий порядок створення за допомогою об’єднання майна засновників і підприємницької діяльності; статутна господарська (підприємницька) діяльність; отримання прибутку; державна реєстрація діяльності товариства його ліцензування; організаційна структура; відособленість майна господарського товариства від держави; статутна дієздатність як юридичної особи; господарсько-правова відповідальність товариства.

Зміст статутної діяльності товариства являє сукупність прав і обов’язків, відповідальність за їхнє невиконання, визначених в статуті товариства, законодавчих й інших нормативних актах. Зміст господарської (підприємницької) діяльності включає організаційно-виробничі й інші процеси для отримання прибутку. Особливою формою господарювання є підприємництво. Згідно зі статтею 42 ГК України  [65, 66], підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів, отримання прибутку.

Функції діяльності господарських товариств: наповнення внутрішнього ринку країни українськими товарами; зміцнення і розвиток національного виробництва і підйом економіки; зниження безробіття і розширення ринку зайнятості; поліпшення якості життя і добробуту громадян України; розширення і зміцнення міжнародних економічних, технічних, торгових й інших зв’язків країни; підвищення ефективності національного господарювання і рейтингу конкурентоспроможності продукції і товарів.