27. Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів.

Государства порой в одностороннем порядке пытаются решить тот или иной

международный вопрос (о линии прохождения границы, территориальную проблему и

пр.). Подобное поведение может привести к ситуации, угрожающей международному

миру и безопасности. Международный спор, в отличие от ситуации,

характеризуется наличием выявленных и сформулированных разногласий государств

в отношении предмета спора. При этом гос-ва свои претензии обосновывают

законными интересами и нормами международного права. Нельзя признать наличие

международного спора, если одно гос-во предъявляет претензии к другому,

которое не принимает их или соглашается с претензиями частично. Международный

Суд ООН отмечал, что «односторонние притязания не образуют спора». Для любого

международного спора характерно наличие разногласий по вопросу факта или

нормы права, конфликта юридических взглядов или интересов между двумя

субъектами междун. Права. Ни одна статья Устава ООН не дают определения

понятий «спор» и «ситуация» Устав ООН указывает лишь на то, что ситуации и

споры могут быть двух видов: 1) угрожающими межд.миру и безопасности; 2) не

несущими такой угрозы.

27. Засоби вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів.

Міжнародні відносини - складне соціальне явище, обумовлене безліччю факторів. Держави, будучи головними учасниками цих відносин, перебувають на різних рівнях соціально-економічного розвитку, мають специфічні політичні й інші інтереси, забезпечення яких періодично приведе до зіткнень і конфліктів між ними. В Уставі ООН і більшості міжнародно-правових актів розбіжності між державами визначаються поняттями «ситуація» і «суперечка».

Держави часом в однобічному порядку намагаються вирішити те або інше міжнародне питання (про лінію проходження границі, територіальну проблему та ін.). Подібне поводження може привести до ситуації, загрозливому міжнародному миру й безпеці

Міжнародна суперечка, на відміну від ситуацій, характеризується наявністю виявлених і сформульованих розбіжностей держав відносно предмета суперечки. При цьому держави свої претензії друг до друга обґрунтовують законними інтересами й нормами міжнародного права. Не можна визнати наявність міжнародної суперечки, якщо одна держава висуває претензії до іншому, котре не приймає їх або погоджується із претензіями частково. Міжнародний Суд ООН відзначав, що «однобічні домагання не утворять суперечки». Для будь-якої міжнародної суперечки характерна наявність розбіжностей по питанню факту або норми права, конфлікту юридичних поглядів або інтересів між двома суб'єктами міжнародного права

У положеннях Розділу VI «Мирний дозвіл суперечок» (ст.ст. 33 - 38) і Глави VII «Дії відносно погрози миру, порушень миру й актів агресії» (ст.ст.39-51) Уставу ООН використовуються терміни «суперечка» і «ситуація». Наприклад, ст. 34 Уставу ООН говорить: «Рада Безпеки уполномочивается розслідувати будь-яку суперечку або будь-яку ситуацію, що може привести до міжнародних терть або викликати спор, для визначення того, чи не може продовження цієї суперечки або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру й безпеки». При цьому ні дана стаття, ні інші статті Уставу ООН не дають визначення понять «суперечка» і «ситуація». Устав ООН указує лише на те, що ситуації й суперечки можуть бути двох видів: 1) загрозливому міжнародному миру й безпеці; 2) не несучої такої погрози. Зрозуміло, що дана диференціація є відносної, оскільки й ситуація, і суперечка при певних обставинах можуть стати загрозливими для міжнародного миру й безпеки

У західній доктрині міжнародного права вживали спроби ділити міжнародні суперечки на політичні і юридичні. При цьому процедура судового або арбітражного дозволу суперечки, на думку прихильників цієї концепції, повинна поширюватися тільки на юридичні суперечки. Політичні ж суперечки варто дозволяти іншими засобами, наприклад шляхом переговорів, посередництва, примирення й т.д. Польський юрист-международник М. Ляху, виражаючи широко розповсюджену точку зору, відзначав, що майже все суперечки між державами мають як політичний, так і юридичний аспект, оскільки право й політика перехрещуються по багатьом напрямкам. У зв'язку із цим навряд чи можна кваліфікувати якась міжнародна суперечка як чисто політичний або чисто юридичний

Існування міжнародної суперечки зобов'язує держави вирішувати ця суперечка. Відповідно до сучасного міжнародного права, держави зобов'язані дозволяти свої суперечки мирними засобами

У відповідності зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв'язати його за допомогою переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод або інших мирних способів за своїм вибором. Тому відразу ж необхідно відзначити, що перелік способів вирішення міжнародних спорів не є обмеженим і підлягає розширювальному тлумаченню. Безпосередні переговори припускають установлення контакту й обмін думками між державами, що сперечаються, з метою досягнення угоди з різних питань. Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукупність дій держав, що не беруть участь у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямовуються на встановлення або поновлення прямих переговорів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору.

Безпосередні переговори - це найбільш простий, зручний і поширений спосіб мирного вирішення спорів між державами. Зміст безпосередніх переговорів полягає в пошуку рішення розбіжностей самими сторонами, що сперечаються, шляхом установлення безпосереднього контакту і досягнення угоди між ними. Таким чином, у них беруть участь заінтересовані (держави, що сперечаються), які вирішують питання про метод, зміст рішень спірної проблеми у певному місці переговорів, частіше усього на території третьої держави або в міжнародній організації, тому що повинен бути дотриманий принцип суверенної рівності сторін. Посередництво - це сприяння держав або інших суб'єктів міжнародного права, що не беруть участь у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів. Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслідування міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що лежать в основі міждержавної розбіжності. Міжнародна погоджувальна процедура припускає розгляд спорів в утворюваних сторонами на паритетних засадах органах із метою виробітки проекту угоди.