27. Поняття і принципи кримінальної юрисдикції у міжнародному кримінальному праві.

Кримінальна юрисдикція це влада держави видавати норми кримінального права і забезпечувати їх застосування. Така юрисдикція називається повною. Вона включає розпорядчу юрисдикцію і юрисдикцію примусу. Перша означає, що держава може встановлювати обов'язкові правила поведінки, але обмежена у використанні засобів забезпечення їх дотримання. Юрисдикція примусу означає владу держави примушувати до дотримання права і актів його застосування.

Питання кримінальної юрисдикції вирішуються законодавством держави відповідно до міжнародного права. Загальне правило полягає в тому, що держава здійснює повну юрисдикцію в межах своєї території і обмежену в межах спеціальної економічної зони моря і континентального шельфу, а також у відношенні своїх громадян за кордоном.

Юрисдикція, здійснювана в межах державної території, іменується територіальної. В її основі лежить територіальний принцип. Юрисдикція, здійснювана за межами території, називається екстратериторіальний. В її основі лежить персональний принцип, в силу якого держава має право зобов'язати своїх громадян за кордоном дотримуватися свої закони, але не може застосовувати заходи примусу.

Існує також принцип захисту чи безпеки, який покликаний забезпечити захист його основних інтересів держави та її громадян від злочинних діянь, скоєних за кордоном. У таких випадках держава має право притягнути до кримінальної відповідальності будь-яка особа незалежно від місця скоєння злочину, зрозуміло, за умови, що така особа опиниться у сфері його повної юрисдикції. Принцип захисту отримує все більш широке поширення в законодавстві і судовій практиці держав.

Нарешті, існує принцип універсальності, що передбачає можливість поширення кримінальної юрисдикції держави на діяння, визнані злочинними міжнародним правом, незалежно від громадянства вчинила їх особи та місця вчинення. У минулому він охоплював лише піратство і работоргівлю, нині поширює свою дію і на ряд злочинів за загальним міжнародним правом (злочини проти миру і безпеки людства).

27. Види кримінальної юрисдикції: предметна (ratiorie materiae); просторова (ratione loci); темпоральна (ratione temporis); персональна (ratione- personae).

27. Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.

Понятие «юрисдикция» в международном праве отражает два аспекта властного принятия

решений: первый относится к образованию норм, регулирующих общественный порядок, другой - к

выполнение этих норм. Общепризнанно, что каждое государство имеет право регулировать общественную поведение в пределах своей территории и вне ее в случае, если такое поведение касается внутренних интересов данного государства. Право государства диктовать правила поведения на своей территории является неотъемлемым аспектом осуществления государственного суверенитета. Таким образом, существует тесная взаимосвязь между суверенитетом и юрисдикцией. Однако это неидентичные понятия.

Вся законодательная, исполнительная, судебная власть государства распространяется как на собственных граждан и организации, так и на иностранных граждан и организации, находящиеся в пределах государственной территории. Верховенство государства выражается в том, что в ее руках концентрируется вся принудительная власть, все средства властного принуждения. Как правило, никакая государство не имеет права применять свои средства властного принуждения на территории иностранного государства.

По действию в пространстве различают территориальное и экстратерриториальный юрисдикцию, за

характером власти - законодательную, исполнительную (административную) и судебную, по объему - полную и

неполную.