27. Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і. Шпигуни. Найманці. Парламентери.

З погляду міжнародного права законні учасники збройного конфлікту, які належать до збройних сил сторін конфлікту, діляться на комбатантів (тих, що воюють) і некомба-тантів (тих, що не воюють). До комбатантів відноситься весь склад збройних сил (особовий склад сухопутних, військово-морських, військово-повітряних сил), а також ополчення, добровольчих і партизанських загонів, рухів опору, які відповідають таким умовам: мають на чолі особу, відповідальну за підлеглих, мають визначені та видимі здалеку відмітні знаки; відкрито носять зброю; дотримуються у своїх діях правил ведення війни. Також до них відносяться члени екіпажів торгівельних суден і цивільних літаків, які допомагають воюючим, населення, яке при наближенні ворога взялося за зброю. При взятті в полон вони набувають статусу військовополонених.

До некомбатантів відносяться особи, які входять до складу збройних сил, але безпосередньо не беруть участь у бойових діях: медичний персонал, духовенство, військові кореспонденти, юристи, інтенданти. Вони можуть мати особисту зброю для самозахисту.

Розвідники — це особи, які входять до складу збройних сил сторін, носять військову форму та проникають на місце розташування ворога з метою збирання інформації про нього для свого командування. При захопленні в полон набувають статусу військовополонених. Від них треба відрізняти лазутчиків (шпигунів) — осіб, які, діючи таємним способом чи під неправдивими приводами, збирають відомості в районі бойових дій. На цих осіб режим військового полону не поширюється.

Іноземні військові радники й інструктори — це особи, які входять до збройних сил іншої держави, які відповідно до міжнародних угод здійснюють допомогу в освоєнні бойової техніки та навчанні особового складу збройних сил. Вони не беруть участь у конфлікті, а тільки навчають веденню бойових дій, в іншому разі вони прирівнюються до комбатантів.

Найманці не є комбатантами (ст. 47 Додаткового протоколу І). Це особи, які спеціально завербовані для ведення бойових дій, фактично беруть участь у них із метою отримання винагороди, не є громадянами держави, що знаходиться у конфлікті, не проживають на її території, не входять до особового складу збройних сил сторін конфлікту. Найманство кваліфікується як злочин.

Від найманців треба відрізняти добровольців, які є законними учасниками конфлікту. Це особи, які через політичні або інші переконання (не матеріальні міркування) вступають на службу до армії воюючої сторони та включаються до особового складу збройних сил.

27. Захист поранених і хворих під час війни.

Правовий режим поранених і хворих полягає в тому, що особи, які безпосередньо не беруть участі в військових діях, включаючи тих осіб з складу збройних сил, які склали зброю, а також тих, які перестали брати участь в військових діях внаслідок хвороби, поранення, затримання або з будь-якої іншої причини, повинні при всіх обставинах користуватися гуманним поводженням без всякої дискримінації за расою, кольором шкіри, релігією, вірою, статтю, походженням або майновим станом тощо. З цією метою забороняються наступні дії щодо цих осіб:

• посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема, будь-які види вбивства, каліцтва, жорстокого поводження, тортур;

• взяття заручників;

• посягання на людську гідність, зокрема образливе і принижуюче поводження;

• засудження і застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином відповідним судом, за наявності судових гарантій, визнаних необхідними цивілізованими націями.

Крім того, у Конвенції зазначено, що:

- поранених і хворих будуть підбирати і їм буде надана допомога;

- санітарні підрозділи, духовенство знаходяться під захистом;

- поховання здійснюються згідно з національними і релігійними традиціями (ст.ст. 1-55 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях 1949 року).