27. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару.

Атмосферне повітря є одним з найважливіших природних благ. Однак розширення й інтенсифікація насамперед хімічного й металургійного, виробництва привели до серйозного забруднення атмосфери. Гострота цієї проблеми підсилюється тим обставиною, що в силу своєї рухливості повітряні маси вільно перетинають границі держав, викидаючи небезпечні опади на значному видаленні від джерел забруднення повітря. В 1979р. під егідою Європейської економічної комісії була укладена Конвенція про трансграничне забруднення повітря на більші відстані (у силі з 1983р.). Держави-Учасники взяли зобов'язання обмежити й, наскільки це можливо, зменшити забруднення повітря, обмінюватися інформацією, проводити консультації, наукові дослідження й моніторинг (контроль) якості повітря. В 1985р. до Конвенції був прийнятий Протокол, що містить зобов'язання держав-учасників скоротити викиди сірки в повітря на своїх територіях і зменшити їхні трансграничні потоки на 30 % до 1993р. Протокол, прийнятий в 1988р., передбачає контроль викидів окислів азоту і їхніх трансграничних потоків. Україна бере участь у цих угодах. Озоновий шар атмосфери виконує важливу функцію по захисту Землі від шкідливого впливу ультрафіолетових променів. Діяльність людини, продиктована сиюминутными інтересами, привела до виснаження озонового шару й появі «озонових дір». В 1985р. у Відні на міжнародній конференції була прийнята Конвенція по захисту озонового шару (у силі з 1988р.). Вона передбачає зобов'язання загального характеру по контролі за його станом і співробітництву в розробці мер по захисту озонового шару.

В 1987р. був підписаний Монреальский протокол щодо речовин, що приводять до виснаження озонового шару. Протоколом уводяться обмеження на виробництво речовин, що негативно впливають на озоновий компонент атмосфери. Україна є учасницею даних угод. Серйозну погрозу для благополуччя людства представляє «парниковий ефект», тобто глобальне потепління клімату Землі, викликане підвищеною концентрацією в атмосфері двоокису вуглецю (вуглекислого газу). «Парниковий ефект» може привести до танення полярних льодів, підвищенню рівня морів і океанів з непередбаченими негативними наслідками для всієї экосистемы нашої планети. На думку вчених, глобальна зміна клімату - один із самих грізних викликів людству, що вимагає прийняття екстрен і ефективних мер. В 1992г. на Конференції в Ріо-де-Жанейро 160 держав підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Її основне завдання - забезпечити таке поводження держав, яке б не загрожувало перенасиченням атмосфери парниковими газами й не вело б до кліматичних катастроф. Конвенція передбачає заходи щодо стабілізації рівня концентрації парникових газів з метою недопущення «перегріву» планети. У ній передбачається відповідальність всіх держав за зміну клімату Землі. Правда, ця відповідальність диференціюється залежно від ступеня економічного розвитку держав і враховує потреби й інтереси країн, що розвиваються. Границя між повітряним простором і космосом на висоті 100-110 км є юридичної, але не фізичної. Тому процеси, що відбуваються в навколоземному космічному просторі, безпосередньо впливають на нашу планету.

Неухильно зростаюча активність у справі дослідження й використання космічного простору привела до необхідності вживання заходів по охороні космічного середовища від шкідливих наслідків такої діяльності. У цей час у найближчому космосі перебуває велика кількість відпрацьованих штучних супутників і їхніх компонентів, деталей ракет і іншого «космічного сміття». Це являє реальну загрозу для функціонуючих космічних об'єктів і космонавтів. Використання ядерних джерел енергії на космічних апаратах, проведення великомасштабних експериментів у космосі, елементи промислового виробництва (надчистих сплавів, ліків і т.п.) на орбітальних станціях, можлива розробка місячних ресурсів, військова діяльність у космосі несуть у собі додаткові небезпеки забруднення й шкідливого впливу на навколоземний простір. На нинішньому етапі розвитку міжнародного права проблеми забруднення космосу зважуються на рівні загальних норм - Московського договору про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах (у тому числі й у космічному просторі) 1963р., Договору по космосі 1967р., Угоди про Місяць 1979р. Договором по космосі встановлена заборона на висновок у космічний простір будь-яких об'єктів з ядерним або іншої видом зброї масового знищення. Угода 1979 р. взагалі встановило режим повної демілітаризації й нейтралізації Місяця й інші небесних тел. Ці міри мають безумовне позитивне значення в охороні космічного середовища від забруднення й радіоактивного зараження.