27. Правовий режим космічних об’єктів і екіпажів.

У Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 року, установлено, що космонавти розглядаються як посланці людства в космос. Виконуючи космічні польоти навіть у складі міжнародних екіпажів, космонавти є представниками своїх держав, однак при цьому їхня діяльність носить і загальнолюдський характер. Згідно Договору, держава, у регістр якого занесений об'єкт, запущений у космос, здійснює юрисдикцію й контроль над будь-яким екіпажем цього об'єкта. Отже, і іноземні громадяни, що є членами екіпажа космічного об'єкта, підпадають під юрисдикцію держави його реєстрації, якщо інше не передбачено спеціальними угодами. Юрисдикція держави реєстрації здійснюється під час знаходження об'єкта в космічному просторі, у тому числі й на небесному тілі. У відповідності з Договором 1967р., держави зобов'язані надавати космонавтам усіляку допомогу у випадку аварії, нещастя або змушеної посадки на території іншого государства або у відкритому морі.

Космонавтам, що зробили змушену посадку, повинна бути забезпечена безпека, і вони негайно повинні бути повернуті державі, у регістр якого занесений їх космічний корабель. Держави зобов'язані інформувати один одного або ООН про установлені ними явищах у космосі, які могли б становити небезпеку для життя або здоров'я космонавтів. Аналогічні положення втримуються в Угоді про Місяць 1979г. Права власності держави реєстрації на космічні об'єкти, запущені в космос, і на їхні складові частини залишаються незачепленими під час їхнього знаходження в космічному просторі або на небесному тілі, або після повернення на Землю. Такі об'єкти і їхні складові частини, виявлені на іноземній території, повинні вертатися державі реєстрації космічного об'єкта. Слід зазначити, що повернення космонавтів державі, що запустила, є безумовним зобов'язанням, і держава, що повертає їх, не повинне вимагати компенсації витрат, зв'язаних з рятуванням і поверненням «посланців людства в космос».

Що ж стосується повернення космічного об'єкта і його складових частин державі, що запустила, то дане зобов'язання не є безумовним: необхідне прохання держави, що запустила, про це; на вимогу необхідно представити до повернення розпізнавальні дані; витрати по виявленню й поверненню об'єкта і його складових частин повинні покриватися державою, що запустила. Згідно Конвенції про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р., держава, що здійснює такий запуск, реєструє космічний об'єкт у національному регістрі. Кожна держава, що запускає, представляє Генеральному секретареві ООН у найкоротший строк необхідну інформацію про кожний космічний об'єкт, занесеному в його регістр. Генеральний секретар ООН веде Реєстр, куди вноситься зазначена інформація.

27. Відповідальність у міжнародному космічному праві.

Ответственность за нарушение норм международного космического права несут государства, независимо от того, кто осуществляет космическую деятельность - правительственные органы или неправительственные юридические лица государства. В случае осуществления деятельности в космосе международной организацией ответственность несут совместно (солидарно) как сама организация, так и участвующие в ней государства.

Если в ходе правомерной космической деятельности причиняется ущерб иностранному государству или его физическим и юридическим лицам, то обязанность возмещения ущерба возлагается на государство, которое осуществляет или организует запуск космического объекта, а также на государство, с территории или установок которого производится запуск объекта.

Порядок реализации материальной ответственности установлен Конвенцией о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами, 1972 года.

Конвенция включает в понятие ущерба лишение жизни, телесное повреждение или иное повреждение здоровья либо уничтожение или повреждение имущества государств, физических или юридических лиц и международных организаций.

Эта ответственность носит абсолютный характер в случае причинения вреда на поверхности Земли или воздушному судну в полете. Ответственность за ущерб, причиненный космическим объектом одного государства космическому объекту другого в любом месте, помимо поверхности Земли, основана на принципе вины.

13. Актуальные проблемы кодификации и прогрессивного развития международного космического права

С 1966 года в Комитете ООН по космосу рассматривается вопрос о делимитации воздушного и космического пространств. Однако согласия в отношении того, как следует урегулировать эту проблему, достичь пока не удается. Ряд государств выступает за установление условной границы между воздухом и космосом на высоте, не превышающей 100 км над уровнем океана, с предоставлением космическим объектам права мирного пролета через иностранное воздушное пространство для выхода в космическое пространство или для возвращения на Землю.

Некоторые страны считают, что в установлении такой «произвольной» границы в настоящее время нет необходимости, поскольку ее отсутствие не препятствует успешному освоению космоса и не приводит к каким-либо практическим трудностям.

Многие государства считают, что эксплуатация ГСО, являющейся ограниченным природным ресурсом, нуждается в дополнительном международно-правовом урегулировании. Пути и средства обеспечения рационального и справедливого использования ГСО обсуждаются в Юридическом подкомитете Комитета ООН по космосу совместно с вопросом делимитации.

Все более активная деятельность в космосе растущего числа государств и международных организаций оказывает влияние на космическую среду. Наибольшее внимание в этой связи привлекает к себе в последние годы проблема космического мусора. Суть ее заключается в том, что в результате запуска и функционирования различных объектов в космосе оказывается и накапливается большое количество бесполезных предметов: отработанных маневровых ступеней и двигателей, различных защитных оболочек, отслоившихся частиц краски и др. Следует учитывать, что, во-первых, в силу законов орбитальной механики такие предметы, вращающиеся вокруг Земли на достаточно высоких космических орбитах, будут находиться на них многие годы, перед тем как войти в плотные слои атмосферы, и, во-вторых, огромные скорости перемещения объектов в космосе превращают даже самый мелкий предмет в «пулю», столкновение с которой функционального космического объекта чревато для него фатальными последствиями.

По мнению многих ученых, космический мусор начинает представлять растущую опасность для космических объектов, включая пилотируемые. Некоторые государства высказываются в ООН в пользу включения вопроса о космическом мусоре в повестку дня Комитета по космосу, с тем чтобы, изучив научно-технические аспекты этой проблемы, разработать соответствующие правовые меры, которые бы дополняли и конкретизировали общее обязательство избегать вредного загрязнения космического пространства, установленное Договором по космосу.

В повестке дня Юридического подкомитета Комитета ООН по космосу с 1989 года находится также пункт «Рассмотрение правовых аспектов, касающихся применения принципа, согласно которому исследование и использование космического пространства должны осуществляться на благо и в интересах всех государств, с особым учетом потребностей развивающихся стран».