27. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

Держави несуть відповідальність за порушення принципів та норм міжнародного повітряного права. Зокрема, державу може бути позбавлено права голосування в Асамблеї ІКАО (ст. 88 Чиказької конвенції). Вони також несуть відповідальність за порушення суверенітету інших держав над їх повітряним простором.

Іншим аспектом проблеми відповідальності у міжнародному повітряному праві є відповідальність авіаперевізника. Результатом співробітництва держав у цій сфері стала серія договорів, яка отримала назву "Варшавська система".

Згідно Варшавської конвенції 1929 р. перевізник несе відповідальність за шкоду, яка виражається у смерті та будь-якому тілесному ушкодженні пасажира, у знищені, втраті чи пошкодженні багажу та вантажів, а також у спізненні при перевезенні.

Перевізник не несе відповідальності, якщо він підтвердить, що ним були здійснені всі необхідні заходи для того, щоб уникнути нанесення шкоди, чи що такі заходи здійснити було неможливо.

Якщо ж перевізник доведе, що провина потерпілої особи була причиною нанесення шкоди чи сприяла цьому, він може бути звільнений від відповідальності або відповідальність може бути обмежена.

За договорами Варшавської системи встановлені максимальні межі відповідальності авіаперевізника (обмеження відповідальності по сумі), відповідальність заснована на принципі вини (обмежена відповідальність). Регламентована також процедура відшкодування збитків.

Максимальна межа відповідальності має тенденцію до збільшення. Так, Монреальська угода ряду авіакомпаній 1966 р. збільшила цю межу до 75 тис. дол. США. США допускають до перевезень на свою територію лише ті авіакомпанії, які погодились прийняти цю межу.

Останнім часом стала актуальною проблема позовів безпосередньо до виробників авіаційної техніки у випадку авіапригод з технічних причин. Так само виникають питання і про відповідальність органів управління повітряним рухом. У міжнародному праві ці проблеми не врегульовані.

Відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам. Конвенція про відшкодування збитків, заподіяних іноземним повітряним судном третім особам на поверхні, 1952 р. обмежує обсяги відшкодування в залежності від ваги повітряного судна. Відповідальність несе експлуатант повітряного судна (особа, яка використовує судно в момент нанесення шкоди). Під шкодою розуміють смерть, тілесні ушкодження і шкоду, заподіяну майнові в результаті фізичного впливу корпусу судна чи предмета, що з нього випав.

На даний час залишаються не вирішеними питання відповідальності за шкоду, спричинену шумом авіаційних двигунів та в результаті звукового удару при експлуатації надзвукових літаків.

27. Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права.

Міжнародне космічне право – галузь міжнародного права, яка регулює космічну діяльність держав. Провідна роль в правовому забезпеченні космічної діяльності належить Генеральній Асамблеї ООН, та її допоміжному органу – Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, його підкомітету з правових питань.

Основні джерела міжнародного космічного права:

Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла від 27 січня 1967 р.;

Угода про діяльність держав на Місяці і інших небесних тілах від 18 грудня 1979 р.;

Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів і поверенення об’єктів, запущених в космічний простір від 22 квітня 1968 р.;

Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами 1972 року.

Укладені також численні двосторонні і багатосторонні угоди.

Принципи космічної діяльності держав визначені в Договорі про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

1. Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла, здійснюється на благо і в Інтересах всіх країн незалежно від ступеню їх економічного або наукового розвитку і є надбанням всього людства.

2. Космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ані шляхом використання або Окупації, ані будь-якими іншими засобами.

3. Держави-учасниці провадять діяльність з дослідження і використання космічного простору, в тому числі Місяця та інших небесних тіл, згідно з міжнародним правом, включаючи Статут ООН, в інтересах підтримання міжнародного миру і безпеки, розвитку міжнародного співробітництва і взаєморозуміння.

4. Держави-учасниці Договору зобов’язуються не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або з будь-якими іншими видами зброї масового знищення, Не встановлювати зброю на небесних тілах і не розміщувати таку зброю в космічному просторі будь-яким іншим чином.

5. Держави-учасниці розглядають космонавтів як посланців людства в космос і надають їм всіляку допомогу у випадках аварії або вимушеної посадки на їх території або у відкритому морі.

6. Держави-учасниці несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність в космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того, провадиться вона урядовими органами або неурядовими юридичними особами.

7. Кожна держава-учасниця, яка здійснює або організує запуск об’єкта в космічний простір, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також кожна держава, з території або установок якої здійснюється запуск об’єкта, несе міжнародну відповідальність за шкоду, завдану такими об’єктами або їх складовими частинами на Землі, в повітряному або у космічному просторі, включаючи Місяць і інші небесні тіла, іншій державі-учасниці, її фізичним або юридичним особам.

8. Держава-учасниця, до реєстру якої занесено об’єкт, запущений в космічний простір, зберігає юрисдикцію і контроль над таким об’єктом і будь-яким екіпажем цього об’єкта під час їх знаходження в космічному просторі, в тому числі і на небесному тілі.

9. Держави-учасниці здійснюють дослідження і використання космічного простору таким чином, щоби уникати їх шкідливого забруднення, а також несприятливих змін земного середовища внаслідок доставки позаземної речовини і з цією метою у разі необхідності вживають відповідних заходів.

10. Для сприяння міжнародному співробітництву в дослідженні і використанні космічного простору держави-учасниці будуть на рівних підставах розглядати прохання інших державучасниць Договору про надання їм можливості для спостереження за польотом космічних об’єктів, що запускаються цими державами. Всі станції, установки, обладнання і космічні кораблі на Місяці і інших небесних тілах відкриті для представників інших держав-учасниць на основі взаємності (ст.ст. 1-12 Договору про принципи діяльності держав з дослідження І використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 року).