
- •1.Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права.
- •2.Юридично обов’язкова сила норм міжнародного права.
- •3.Міжнародне право як самостійна правова система.
- •4.Сфера дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права. Суб’єктна й об’єктна сфера міжнародного права,
- •5.Періодизація міжнародного права. Сучасне міжнародне право і його ознаки.
- •6. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7.Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
- •8.Імплементація міжнародних норм.
- •9.Система міжнародного права.
- •10. Співвідношення міжнародного і міжнародного приватного права
- •11. Нормы міжнародного права. Створення норм міжнародного права.
- •12. Міжнародне м’яке право.
- •13. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права.
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права.
- •15. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права. Способи виникнення міжнародного звичаю
- •16. Допоміжні засоби для визначення змісту норм міжнародного права.
- •17. Поняття основних принципів міжнародного права,
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права.
- •19. Поняття і види суб’єктів міжнародного права.
- •20. Поняття і зміст міжнародної правосуб’єктності, Обмеження міжнародної правосуб’єктності.
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права й обов’язки держави
- •22. Правосуб’єктність націй і народів, які борються за створення незалежної держави
- •23. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень
- •24. Визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види і форми визнання.
- •25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва.
- •26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Види і форми правонаступництва. Підстави правонаступництва.
- •Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав відносно міжнародних договорів, державної власності, державних архівів, державних боргів.
- •Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві.
- •Поняття, елементи й ознаки міжнародного правопорушення.
- •Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність.
- •Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій.
- •Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів.
- •Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині й практиці. Найменування і структура міжнародних договорів.
- •Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів, ратифікаційні грамоти.
- •Набрання чинності міжнародного договору. Дія міжнародного договору в просторі й часі.
- •Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •Умови недійсності міжнародних договорів.
- •Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій.
- •Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій,
- •Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій.
- •Оон: цілі й принципи діяльності.
- •Генеральна Асамблея оон. Структура. Порядок роботи.
- •Міжнародні регіональні організації. Обсє. Рада Європи. Нато.
- •Міжнародні конференції. Поняття, порядок скликання і прийняття рішень.
- •Міжнародно-правова регламентація стану населення. Громадянство і його значення для міжнародного права.
- •М.Іжнародно-правове регулювання безгромадянства і подвійного громадянства.
- •Міжнародно-правовий режим біженців і змушених переселенців. Право притулку.
- •Захист прав людини й основних свобод міжнародно-правовими засобами.
- •Поняття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини й основних свобод.
- •Поняття і зміст міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини. Основні міжнародно-правові акти про права людини та їх класифікація.
- •Універсальні й регіональні механізми захисту прав людини й основних свобод.
- •Міжнародний контроль за дотриманням прав людини й основних свобод.
- •Спеціалізовані органи оон із захисту прав людини.
- •Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •Поняття і види територій у міжнародному праві. Демілітаризовані й нейтралізовані території. Умовна територія.
- •Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •Державні кордони. Види кордонів. Делімітація і демаркація. Режим державного кордону України.
- •Міжнародно-правове, регулювання режиму рік. Правовий режим міжнародних рік.
- •Режим Арктики. Секторальний принцип розподілу арктичних просторів. Співробітництво приарктичних держав у сфері охорони й освоєння Арктики.
- •Правовий режим Антарктики. Система договору про Антарктику.
- •Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •Внутрішні морські води і їх правовий режим. Режим морських портів.
- •Поняття і межі територіальних вод. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод.
- •Поняття та правовий режим прилеглої зони.
- •Виключна економічна зона і її правовий режим.
- •Континентальний шельф і його правовий режим. Межі континентального шельфу. Делімітація континентального шельфу.
- •Відкрите море і його правовий режим. Свободи відкритого
- •Правовий статус Міжнародного району морського дна. Використання ресурсів Міжнародного району морського дна. Міжнародний орган з морського дна.
- •Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Режим Чорноморських проток.
- •Правовий режим міжнародних каналів. Режим Суецького каналу.
- •Дипломатія і дипломатичне право. Органи зовнішніх зносин держав.
- •Дипломатичні представництва. Поняття і види. Функції дипломатичних представництв.
- •Глава дипломатичного представництва. Початок місії глави дипломатичного представництва. Закінчення місії глави дипломатичного представництва.
- •Персонал дипломатичного представництва. Класи і ранги дипломатичних агентів. Дипломатичний корпус.
- •Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •Постійні представництва держав при міжнародних організаціях.
- •Право спеціальних місій. Привілеї й імунітети спеціальної місії та її членів.
- •Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
- •Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї.
- •Поняття міжнародного кримінального права, його предмет і джерела.
- •Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право stricto sensu і транснаціональне кримінальне право.
- •Індивідуальна кримінальна відповідальність в міжнародному праві.
- •Поняття і види міжнародних злочинів.
- •Поняття «міжнародний екстрадиційний злочин»; «транснаціональний злочин», «міжнародно-правовий злочин».
- •Поняття і принципи кримінальної юрисдикції у міжнародному кримінальному праві.
- •Види кримінальної юрисдикції: предметна (ratiorie materiae); просторова (ratione loci); темпоральна (ratione temporis); персональна (ratione- personae).
- •Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •Правові основи утворення і діяльності Нюрнберзького і Токійського військових трибуналів.
- •Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc rio колишній Югославії та Руанді.
- •Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика.
- •Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини.
- •Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний і інституціональний механізм протидії злочинності.
- •Поняття і структура міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права.
- •Сучасна система міжнародних економічних організацій. Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.
- •Структура й основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації.
- •Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки.
- •Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека.
- •Регіональні організації в системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Організація Північноатлантичного договору.
- •Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюджєння ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
- •Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення.
- •Заходи зміцнення довіри, міжнародний контроль.
- •Поняття права збройних конфліктів. Становлення і кодификація права збройних конфліктів.
- •Початок війни і його правові наслідки. Цілі війни. Театр війни.
- •Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і. Шпигуни. Найманці. Парламентери.
- •Захист поранених і хворих під час війни.
- •Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні й дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •Режим військової окупації.
- •Захист цивільного населення під час війни.
- •Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі.
- •Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права.
- •Поняття і правовий режим повітряного простору. Свобода польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •Міжнародна організація цивільної авіації.
- •Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права.
- •Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •Правовий режим космічних об’єктів і екіпажів.
- •Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •Поняття і система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права.
- •Класифікація принципів міжнародного екологічного права.
- •Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару.
- •Міжнародно-правова охорона флори і фауни.
- •Міжнародно-правова охорона Світового океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища.
- •Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів.
- •Засоби вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •Безпосередні переговори і консультації. Добрі послуги і посередництво.
- •Міжнародна примирлива процедура: слідчі й погоджувальні комісії.
- •Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду.
- •Структура і компетенція Міжнародного Суду оон.
- •Вирішення спорів у міжнародних організаціях
Структура й основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації.
Всеми́рная торго́вая организа́ция (ВТО; англ. World Trade Organization (WTO), фр. Organisation mondiale du commerce (OMC), исп. Organización Mundial del Comercio) — международная организация, созданная 1 января 1995 года с целью либерализации международной торговли и регулирования торгово-политических отношений государств-членов. ВТО является преемницей Генерального соглашения по тарифам и торговле (ГАТТ), заключенного в 1947 году и на протяжении почти 50 лет фактически выполнявшего функции международной организации.[2]
ВТО отвечает за разработку и внедрение новых торговых соглашений, а также следит за соблюдением членами организации всех соглашений, подписанных большинством стран мира и ратифицированных их парламентами. ВТО строит свою деятельность исходя из решений, принятых в 1986—1994 годах в рамках Уругвайского раунда и более ранних договоренностей ГАТТ. Обсуждения проблем и принятие решений по глобальным проблемам либерализации и перспективам дальнейшего развития мировой торговли проходят в рамках многосторонних торговых переговоров (раунды). К настоящему времени проведено 8 раундов таких переговоров, включая Уругвайский, а в 2001 году стартовал девятый в Дохе, Катар. Организация пытается завершить переговоры по Дохийскому раунду переговоров, который был начат с явным акцентом на удовлетворение потребностей развивающихся стран. По состоянию на декабрь 2012 будущее раунда переговоров в Дохе остаётся неопределённым: программа работы состоит из 21 части, а первоначально установленный окончательный срок 1 января 2005 года был давно пропущен.[3]. В ходе переговоров возник конфликт между стремлением к свободной торговле и стремлением множества стран к протекционизму, особенно в плане сельскохозяйственных субсидий До сих пор эти препятствия остаются главными и мешают любому прогрессу для запуска новых переговоров в рамках Дохийского раунда. По состоянию на июль 2012 года, существуют различные группы переговорах в системе ВТО для решения текущих вопросов в плане сельского хозяйства, что приводит к застою в самих переговорах.[4]
Штаб-квартира ВТО расположена в Женеве, Швейцария. Глава ВТО (генеральный директор) — Паскаль Лами, в штате самой организации около 640 человек.[5]
На 24 августа 2012 года в ВТО состояло 157 стран.[6].
Правила ВТО предусматривают ряд льгот для развивающихся стран. В настоящее время развивающиеся страны — члены ВТО имеют (в среднем) более высокий относительный уровень таможенно-тарифной защиты своих рынков по сравнению с развитыми. Тем не менее, в абсолютном выражении общий размер таможенно-тарифных санкций в развитых странах гораздо выше, вследствие чего доступ на рынки высокопередельной продукции из развивающихся стран серьёзно ограничен.[7]
Правила ВТО регулируют только торгово-экономические вопросы. Попытки США и ряда европейских стран начать дискуссию об условиях труда (что позволило бы считать недостаточную законодательную защиту работников конкурентным преимуществом) были отвергнуты из-за протестов развивающихся стран, которые утверждали, что такие меры только ухудшат благосостояние работников в связи с сокращением числа рабочих мест, снижением доходов и уровня конкурентоспособности.[7]
Задачей ВТО провозглашено не достижение каких-либо целей или результатов, а установление общих принципов международной торговли[9]. Согласно декларации, работа ВТО, также как и ГАТТ до него, опирается на основные принципы, среди которых:
Равные права. Все члены ВТО обязаны предоставлять всем другим членам режим наибольшего благоприятствования в торговле (НБТ). Режим НБТ означает, что преференции, предоставленные одному из членов ВТО, автоматически распространяются и на всех остальных членов организации в любом случае[9][10] .
Взаимность. Все уступки в ослаблении двусторонних торговых ограничений должны быть взаимными, устанение "проблемы безбилетника".[11].
Прозрачность. Члены ВТО должны полностью публиковать свои торговые правила и иметь органы, отвечающие за предоставление информации другим членам ВТО[12].
Создание действующих обязательств. Обязательства по торговым тарифам стран регулируются в основном органами ВТО, а не взаимоотношениями между странами. А в случае ухудшения условий торговли в какой-то стране в конкретном секторе, ущимленная сторона может требовать компенсаций в других секторах[10] [11]
Защитные клапаны. В некоторых случаях, правительство в состоянии вводить торговые ограничения. Соглашение ВТО позволяет членам принимать меры не только для защиты окружающей среды, но и для поддержки здравоохранения, здоровья животных и растений.[13]
Есть три типа деятельности в этом направлении:
* Статьи, позволяющие использовать торговые меры для достижения неэкономических целей;
* Статей, направленных на обеспечение "справедливой конкуренции";. Члены не должны использовать природоохранные мероприятия в качестве средства маскировки протекционистской политики [13]
* Положения, допускающие вмешательство в торговлю по экономическим причинам. [12]
Исключения из принципа НБН также составляют развивающихся странах, имеющие льготный режим в ВТО, региональные зоны свободной торговли и Таможенные союзы[7]
Официальным высшим органом организации является Министерская Конференция ВТО, которая собирается не реже, чем один раз в два года. За время существования ВТО было проведено шесть таких конференций, практически каждая из которых сопровождалась активными протестами со стороны противников глобализации. Во главе организации стоит Генеральный Директор с соответствующим подчиненным ему секретариатом. В подчинении Совета состоит специальная комиссия по торговой политике стран-участниц, призванная следить за выполнением ими своих обязательств в рамках ВТО. Кроме общих исполнительных функций, Генеральный Совет руководит ещё несколькими комиссиями, созданными на основании заключенных в рамках ВТО соглашений. Самыми важными из них являются: Совет по товарной торговле (так называемый Совет-ГАТТ), Совет по торговле услугами и Совет по вопросам торговых аспектов прав интеллектуальной собственности. Кроме того, в подчинении Генерального Совета состоит множество других комитетов и рабочих групп, призванных снабжать высшие органы ВТО информацией о развивающихся странах, бюджетной политике, финансово-бюджетных вопросах и т. д.
[править] Комиссия по урегулированию споров
Одним из важнейших инструментов урегулирования возникающих между государствами-участниками споров в рамках ВТО является Комиссия по урегулированию споров (DSB) — квазисудебный орган, призванный беспристрастно и быстро разрешать разногласия между сторонами. За истекшие после основания ВТО годы Комиссия была вынуждена много раз решать сложные, нередко достаточно политизированные торговые проблемы между влиятельными государствами-участниками ВТО. Многие решения Комиссии за истекшие годы воспринимаются неоднозначно.
[править] Отдельные решения
Некоторые решения Комиссии по Урегулированию Споров Всемирной Торговой Организации, вызвавшие большой общественный резонанс:
Решение 1992 года в рамках ГАТТ в отношении закона США, регулирующего импорт тунца. Американский закон о защите морских млекопитающих запрещал импорт рыбы, выловленной с применением определенного вида сетей, при применении которого гибли дельфины. Закон применялся как к американским, так и к иностранным продавцам рыбы и по мнению правительства США ставил перед собой «легитимную цель» защиты окружающей среды. Мексика, как страна, в которой применялся этот способ ловли тунца, подала жалобу на этот закон, аргументируя тем, что он нарушает соглашения о свободной торговле и представляет собой запрещённое в рамках ГАТТ нетарифное ограничение. Предшественник Комиссии действительно признал этот закон не соответствующим нормам свободной торговли и указал на то, что американское правительство хотя и преследовало оспариваемым запретом легитимную цель защиты дельфинов, однако эта цель могла быть достигнута иными, не ущемляющими другие страны методами. Tuna/Dolphin Case I (англ.)
Похожий спор по отношению к закону, запрещавшему импорт креветок в США, выловленных методом, опасным для морских черепах, был вынесен на рассмотрение Комиссии уже в рамках ВТО в 2000 году. Азиатские страны (Индия, Пакистан, Малайзия и Таиланд), использовавшие этот метод ловли, придерживались мнения о том, что подобные ограничения импорта в США являются ничем иным как «зелёным протекционизмом», за которым на самом деле стоит желание развитых стран ограничить ввоз дешёвого импорта, а экологические обоснования являются всего лишь предлогом. Рассматривая это дело, Комиссия хотя и признала в мотивировочной части своего решения возможность того, что меры по охране окружающей среды могут теоретически являться легитимной причиной для ограничения импорта определённых товаров, однако в конкретном случае закон о запрете ввоза креветок, по её мнению, не соответствует нормам ВТО, и США предписывается его отменить. Shrimp/Turtle Case (англ.)
Основную часть торговых споров в рамках ВТО составляют споры между крупнейшими субъектами международной торговли — Европейским союзом и США. Так, например, получил широкую огласку конфликт относительно введённых США в марте 2002 года высоких пошлин на импорт европейской стали с целью поддержки американской сталелитейной отрасли. Европейский союз расценил это как запрещённую нормами ВТО дискриминацию и оспорил эти меры жалобой в Комиссию, которая признала меры по защите американского рынка нарушающими правила ВТО. США вынуждены были отменить дискриминационные пошлины.