27. Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні зло­чини.

Злочини з міжнародним характером (транснаціональні злочини) – це діяння, що посягають на інтереси декількох держав і внаслідок цього становлять міжнародну суспільну небезпеку, але вчиняються особами чи їх групами поза зв’язком з політикою будь-якої держави з метою досягнення власних протиправних цілей.

Злочинам з міжнародним характером властиві такі ознаки:

· на відміну від міжнародних злочинів суб’єктами цієї групи злочинів можуть бути лише фізичні особи;

· об’єктом злочинного посягання в даному випадку виступають не міжнародні відносини і безпека людства, а лише нормальні відносини, міждержавна співробітництво, права людини і інші загальнолюдські цінності, що охороняються міжнародним правом;

· кримінальна відповідальність за ці злочини настає з урахуванням положень міжнародних договорів, але виключно на підставі національних норм кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства. Наприклад, якщо літак в Україні захоплений злочинцями і угнаний до Швеції, то вступають у дію норми Гаазької конвенції про боротьбу із незаконним захватом повітряних суден 1970 р. За запитом компетентних органів України шведська сторона може ухвалити рішення про видачу злочинців нашій державі, тоді винні особи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України. В разі відмови у видачі викрадачі літака повинні бути засуджені за шведським законодавством.

За своєю природою транснаціональні злочини являють собою приклад загально-кримінальних злочинів, ускладнених „іноземним елементом”. Таким елементом може бути ускладнено об’єкт злочину (так, при підробці іноземної валюти об’єктом злочину виступає грошово-кредитна система іноземної держави), об’єктивна сторона злочину (піратство, як правило, вчиняється або у територіальних водах іншої держави, або у відкритому морі), а також його суб’єкт (коли злочинець після закінчення злочину переховується в іншій країні, яка відповідно до міжнародного договору надає правову допомогу в його розшуку, затриманні, збиранні доказів).

Класифікація злочинів з міжнародним характером в цілому співпадає з класифікацією злочинів у національному праві більшості країн світу. Тут так само виділяються злочини проти життя і здоров’я особи, проти власності, проти довкілля, злочини у сфері господарської діяльності тощо.

До транснаціональних злочинів, зокрема, відносяться викрадення повітряного чи морського судна, захоплення заручників, посягання на осіб, що користуються міжнародним захистом, захоплення та (або) протиправне використання ядерних матеріалів, забруднення довкілля, незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, незаконні акти, спрямовані проти безпеки цивільної авіації та морського судноплавства, морське піратство, підробка грошових знаків та цінних паперів, поширення порнографії, незаконне радіомовлення і т.п.

Норми міжнародно-правових актів, що визнають те чи інше діяння в якості міжнародного злочину чи злочину з міжнародним характером, можуть бути формальною підставою міжнародної кримінальної відповідальності лише у разі здійснення юрисдикції міжнародними кримінальними судами (трибуналами). У цьому випадку міжнародний кримінальний суд (трибунал) безпосередньо на підставі міжнародно-правових норм може визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй певний вид покарання. В усіх інших випадках міжнародні конвенції встановлюють обов’язок держав-учасниць визнати те чи інше діяння кримінально караним та передбачити певне покарання за його вчинення. При цьому визначені у міжнародно-правових актах склади злочинів мають модельний характер і сприяють уніфікації кримінального законодавства різних країн.

Положення Конвенції злочину - злочину, склад яких визначено міжнародними конвенціями, що зобов'язують беруть участь держави ввести відповідні норми у своє кримінальне право.

Найчастіше конвенції містять постанови, які зобов'язують держави відповідно до міжнародного та національного законодавства вживати усіх практично здійсненних заходів з метою запобігання відповідних злочинів.

У випадку зі злочинами за загальним міжнародним правом міжнародний кримінальний суд виносить вирок безпосередньо на основі міжнародного права. Суди держав можуть це робити на основі як міжнародного, так і внутрішнього права. У випадку конвенційного злочину вирок виноситься судом держави на основі внутрішнього права.

Кількість конвенцій, що визначають склад злочинів, велике [20]. Найбільш важливі з них наведені в додатку до проекту статуту Міжнародного кримінального суду, прийнятого Комісією міжнародного права. Це конвенції про незаконний обіг наркотиків, тортурах, про апартеїд і ін

Дамо загальну характеристику таким конвенційним злочинів як геноцид і апартеїд.

У статті 2 Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 1948 р [21]., Під геноцидом розуміються дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) вбивство членів такої групи; б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її; д) заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи.

Акти геноциду відбуваються в основному в період збройних конфліктів, оскільки в такий час існує благоприятствующая цього злочину обстановка. Виходячи з цього в статутах Нюрнберзького трибуналу і ряду наступних трибуналів було включено даний склад злочину. Зокрема, у ст. 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу геноцид контекстно включається як конструктивна і констатуюча частина злочинів проти людства, скоєних під час війни. Склад злочину у згаданій статті встановлюється у вигляді "вбивства, винищення, поневолення, депортації та інших нелюдських актів, скоєних проти будь-якого цивільного населення до або в період війни, а також переслідування на політичній, расової чи релігійної основі для здійснення будь-якого зі злочинів, що підпадають під юрисдикцію Трибуналу, незважаючи на те, що порушуються чи ні національне законодавство тієї держави, де вони відбулися ".

Згідно зі ст. III Конвенції про геноцид кримінально караними є не тільки геноцид, але і змова з метою його вчинення, пряме і публічне підбурювання до вчинення цього злочину, а також замах і співучасть в ньому. Хоча сам акт геноциду може бути здійснений на території однієї держави, а сприяють геноциду згадані злочинні акти можуть бути вчинені також на території інших держав.

У Конвенції встановлена ​​універсальна юрисдикція щодо осіб, звинувачених у геноциді. По-перше, вони повинні бути суджені компетентним судом тієї держави, на території якого були здійснені такі злочини. По-друге, може бути створений Міжнародний кримінальний суд з відповідною юрисдикцією для розгляду конкретної справи.

Апартеїд є крайньою формою расової дискримінації, при якій цілі групи населення держави в залежності від раси ставляться в нерівноправне становище порівняно з іншими, позбавляються політичних, соціально-економічних і громадянських прав. Для встановлення і підтримання панування однієї раси над іншою і її систематичного гноблення населення ізолюється в спеціальних резерваціях [22].

У 1973 р . Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про припинення злочину апартеїду та покарання за нього [23]. У Конвенції до актів апартеїду віднесені:

1) Позбавлення однієї расової групи права на життя і свободу особистості шляхом вбивств, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу, посягання на їх свободу чи гідність, застосування тортур або жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність поводження та покарання, а також шляхом довільних арештів та незаконного утримання у в'язницях;

2) Умисне створення для расової групи чи груп населення життєвих умов, розрахованих на їх повне або часткове фізичне знищення;

3) Будь-які заходи, в тому числі і законодавчого характеру, розраховані на перешкоджання участі расової групи в політичній, соціальній, економічній та культурного життя країни, та умисне створення умов, що перешкоджають повному розвиткові такої групи, зокрема шляхом позбавлення її членів основних прав і свобод людини;

4) Будь-які заходи, спрямовані на поділ населення за расовою ознакою допомогою створення ізольованих резервацій і гетто для членів расової групи, заборону змішаних шлюбів між членами різних расових груп, експропріацію земельної власності, що належить расової групі або їх членам;

5) Експлуатація праці членів расової групи, зокрема, використання їх примусової праці;

6) Переслідування організацій та осіб шляхом позбавлення їх основних прав і свобод за виступи проти апартеїду.

Відносно цих злочинів встановлено універсальна юрисдикція. Винні можуть передаватися суду будь-якої держави - учасниці цієї Конвенції. При необхідності злочинці підлягають видачі, так як апартеїд не вважається політичним злочином. Тому екстрадиція проводиться відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів (ст.9).