27. Правові основи утворення і діяльності Нюрнберзького і Токійського військових трибуналів.

Відзначається, що Нюрнберзький і Токійський трибунали за способом заснування, юрисдикцією та характером застосовуваного права були органами міжнародної кримінальної юстиції. Нюрнберзький трибунал, створений на основі Статуту Міжнародного воєнного трибуналу, який було прийнято на Лондонській конференції, одержав свої юридичні повноваження з того факту, що кожна з держав, яка була стороною в договорі про його заснування, мала юрисдикцію щодо злочинів та осіб, котрі в них обвинувачувалися. Лондонська угода, таким чином, являла собою договір про об'єднання незалежних національних юрисдикцій. Потрібно визнати, що поряд із традиційними юрисдикційними підставами в основі юрисдикції кожної держави, що уклала угоду, лежав принцип «юрисдикції переможців», що не применшує юридичної та політичної значимості прецедентів.

27. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc rio колишній Югославії та Руанді.

Минуло півстоліття після заснування повоєнних трибуналів, перш ніж держави вирішили знову створити кримінальні трибунали і знову обмежили їх юрисдикцію в часі і просторі. Рішеннями Ради Безпеки 1993 і 1994 рр.. засновані два міжнародних кримінальних суду. Перший - Міжнародний трибунал для переслідування осіб, винних в серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, скоєних на території колишньої Югославії, починаючи з 1991 р [16]., Другий - Міжнародний кримінальний трибунал для переслідування осіб, винних у геноциді та інших серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, скоєних на території Руанди, і руандійських громадян, винних у геноциді та інших подібних злочинах, скоєних на території сусідніх держав у період між 1 січня 1994 р . і 31 грудня 1994 р [17]. Отже, чітко позначена юрисдикція особиста, територіальна, тимчасова.

Статут трибуналу для Югославії встановив юрисдикцію щодо "серйозних порушень міжнародного гуманітарного права". До них віднесено порушення загальновизнаних норм про захист жертв війни, як вони відображені в Женевських конвенціях 1949 р . (Право Женеви), а також правил ведення війни, як вони відображені в Гаазьких конвенціях 1907 р . і додатках до них (право Гааги), а також геноцид і злочини проти людяності.

Оскільки трибунал для Руанди призначений для суду над злочинами, вчиненими в конфлікті неміжнародного характеру, то застосовується міжнародне гуманітарне право має дещо інший обсяг. У Статуті йдеться про злочини проти людяності, а також про норми, що відносяться до конфліктів неміжнародного характеру, як вони втілені в Женевських конвенціях 1949 р . (Ст. 3) і в другому Додатковому протоколі до них 1977 р . На перше ж місце поставлений геноцид.

Підтверджено, що офіційне становище обвинуваченого, будь то глава держави або уряду, не звільняє його від кримінальної відповідальності. Більше того, вони несуть відповідальність і за те, що не запобігли вчинення злочинів своїми підлеглими. Це нове положення міжнародного кримінального права.

Установа міжнародних трибуналів, наголошувалося в статутах, не повинно перешкоджати діяльності національних судів стосовно відповідних злочинів. Трибунали не в змозі впоратися з усією масою злочинців. Тому діяльність національних судів у цій галузі має заохочуватися. Однак у випадку порушення переслідувань за одним і тим же справі пріоритет належить міжнародному трибуналу.

Трибунал складається з камер - дві судові і одна апеляційна; з прокурора та секретаря. Кожна судова камера складається з трьох суддів, а апеляційна - з п'яти (всього 11). З метою економії коштів апеляційна камера трибуналу для Югославії слугує такий ж камерою трибуналу для Руанди.

Кандидати в судді пропонуються державами і за поданням Ради Безпеки обираються Генеральною Асамблеєю строком на п'ять років, вони можуть бути переобрані на новий термін.

Прокурор діє незалежно, як самостійний орган трибуналу. За поданням Генерального секретаря ООН він призначається Радою Безпеки на чотири роки. Прокурор вправі починати розслідування з власної ініціативи або на підставі інформації, отриманої від урядів, органів ООН, міжурядових і навіть неурядових організацій. Обвинувальний висновок затверджується судової камерою. Після цього видається ордер на арешт або наказ про взяття під варту. Обвинуваченому забезпечуються права відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Трибунал вживає заходів для захисту потерпілих і свідків. Єдиною мірою покарання є тюремне ув'язнення. Може бути також прийняте рішення про конфіскацію майна та повернення законним власникам власності, видобутої злочинним шляхом. Тюремне ув'язнення відбувається у державі, що визначається трибуналом на основі списку держав, які дали на це згоду.

Функціонування міжнародних трибуналів неможливо без активного сприяння держав. Статути трибуналів зобов'язують держави надавати допомогу, включаючи розшук і впізнання, передачу обвинуваченого трибуналу. Все це вимагає внесення відповідних положень у кримінальне та кримінально-процесуальне право держав.