27. Поняття і види міжнародних злочинів.

Международное преступление - это деяние, нарушающее столь основополагающие, жизненно важные интересы мирового сообщества, что оно рассматривается как преступление перед международным сообществом в целом.

Виды:

преступления против мира

военные преступления, под которыми понимаются серьезные нарушения законов и обычаев войны

преступления против человечности (убийства, истребление, порабощение, ссылка и другие жестокости в отношении гражданского населения или преследование по политическим, расовым или религиозным мотивам, пытки, заключение в тюрьму, изнасилование, терроризм). Совершены с целью осуществления или в связи с преступлениями против мира или военными преступлениями;

преступления против человечества (расизм, апартеид, геноцид и т. д.).

Международные преступления:

1) совершаются государствами, должностными лицами государств, использующими механизм государства в преступных целях, а также рядовыми исполнителями; совершаются в непосредственной связи с государством;

2) посягают на международный мир и безопасность, угрожают основам международного правопорядка;

3) влекут ответственность государства как субъекта международного права и персональную уголовную ответственность исполнителей.

Ответственность за международные преступления наступает в рамках международной, а в некоторых случаях - национальной юрисдикции.

27. Поняття «міжнародний екстрадиційний злочин»; «транснаціо­нальний злочин», «міжнародно-правовий злочин».

Першою формою взаємодії держав із приводу здійснення кримінальної репресії з’явилася видача передбачуваних злочинців, і, відповідно, першою категорією злочинів, які можуть бути названі міжнародними, є екстрадиційні злочини, тобто злочини, що тягнуть видачу. Існування цієї категорії міжнародних злочинів обумовлене динамізмом злочинця і взаємодією держав при застосуванні заходів кримінальної репресії.

Выдача лица запрашивающему государству предполагает в качестве важнейшего условия определение того, что следует понимать под жстрадиционным, т.е. влекущим выдачу, преступлением. Не будет преувеличением отметить, что именно согласованная формулировка — «преступления, влекущие выдачу» — составляет основу любого договора об экстрадиции. С другой стороны, даже в том в случае, когда в качестве правового основания для выдачи рассматриваются национальные законодательные акты, экстрадиция оговаривается соответствием деяния правилу «двойного вменения». Именно указанное правило определяет круг тех деяний, которые при соответствующих обстоятельствах влекут выдачу. Чрезвычайная важность «двойного вменения» связана с тем, что оно, по существу, имеет определяющее значение для экстрадиции лица. Подтверждением тому является международно-правовая практика выдачи.

На Десятому конгресі Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності зазначалося, що за останні десятиліття злочинна діяльність набула вищу форму свого розвитку і стала носити транснаціональний характер [1].

Суть даного процесу окремі кримінологи пояснюють збільшенням географічної віддаленості стосовно до вчинення злочинів, і частотою здійснення злочинцями операцій, які виходять за регіональні та національні кордони. Інші кримінологи вважають, що юридичною природою транснаціональної злочинності є тенденція глобалізації сучасного соціально-економічного розвитку світового співтовариства, при якій рівень взаємозалежності окремих національних господарств досягає рівня, при якому виникає якісно новий феномен - світова або глобальна економіка, і що при цьому процес глобалізації стосується всіх сфер економічних відносин, змінюючи їх кількісні та якісні параметри. Процес глобалізації економіки якісно змінює і характер злочинності, яка все частіше пов'язана з порушенням законів більш ніж однієї країни.

Тривалий час проблема транснаціональної злочинності не приваблювала до себе достатньої уваги ні на політичному, ні на науковому рівні. Вважається, що інтерес до неї проявився лише на початку в 1970-х років, коли спалахи міжнародної злочинності отримали, завдяки засобам масової інформації, широкого розголосу. Але вважаємо, що не це стало зверненням уваги до цієї проблеми, а те, що транснаціональна злочинність стала реальною загрозою для існування окремих держав, їх економіки і населення.

Для опису випадків і фактів даних видів злочинів, кримінології вводиться термін "транснаціональна злочинність" (transnational crime). У спеціальній юридичній літературі і міжнародних документах використовуються різні підходи до визначення даної категорії. Вважаємо, що одне найбільш коректних визначень міститься в п.2 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (Палермо, 12 грудня 2000 р) [2], де під злочином транснаціонального характеру розуміється злочин, якщо:

він вчинений у більш ніж одній державі;

він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі;

він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі;

він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

Такий підхід до визначення "транснаціональних злочинів" дозволяє застосовувати Конвенцію для правової допомоги або співробітництва оперативних підрозділів різних держав з метою виявлення, попередження, припинення, розкриття та розслідування всіх представляють досить високу ступінь суспільної небезпеки злочинів, які зачіпають юрисдикцію і інтереси двох і більше держав.

Конвенцією охоплюються мають транснаціональне значення і вчинені за участю організованої злочинної групи серйозні злочини, тобто діяння, карані за кримінальним законодавством держав позбавленням волі на строк не менше чотирьох років або більш суворою мірою покарання, і так звані конвенційні злочини, тобто створення організованої злочинної групи і участь у ній, відмивання грошей, корупція і перешкоджання здійсненню правосуддя.

Поняття "транснаціональне злочин" представляє досить широку концепцію, що включає в себе різні види злочинів. Організація Об'єднаних Націй опублікувала класифікацію видів міжнародної злочинної діяльності, яка містить сімнадцять видів злочинної діяльності, які, на думку експертів ООН, сьогодні надають найбільш негативний вплив на суспільство різних держав. У цю класифікацію включені [3]:

Особливу категорію міжнародних злочинів складають діяння, криміналізовані міжнародним правом і що потенційно підпадають під дію міжнародної юрисдикції або її еквівалента (в умовах дефіциту міжнародних судових органів) - універсальній юрисдикції.

Цей вид злочинів концептуально оформився в середині 40-х років минулого століття, під упливом нюрнберзького прецеденту. Раніше міжнародне право не виявляло здатності криміналізувати діяння, що не є злочином за національним правом. Такі злочини називають міжнародними у вузькому значенні терміна або власне міжнародними злочинами. Протиправність цієї категорії злочинів носить міжнародно-правовий характер, що дає можливість притягнення винної особи до кримінальної відповідальності незалежно від наявності національної кримінально-правової заборони.

Зі значною часткою умовності такі злочини можуть бути названі міжнародно- правовими (точніше було б їх називати міжнародно-протиправними), оскільки відповідальність за ці діяння виникає за міжнародним правом незалежно від того, чи є склад таких злочинів у законах держави, під юрисдикцію яких воно підпадає.

Після того, як міжнародно-правовій криміналізації були піддані діяння, що не були злочинами в національних системах кримінального права, у межах міжнародного права почала розвиватися система норм, що долає обмеженість національного права, яка має свої механізми криміналізації та правосуддя, тобто система, котра встановлює злочинність діяння і підпорядковує його своїй юрисдикції. Таким чином, міжнародне право самостійно визначило сферу кримінальної репресії.

Міжнародно-правовий злочин - це діяння, прямо заборонене міжнародним правом і що потенційно підпадає під міжнародну або універсальну юрисдикцію. Для цієї категорії злочинів характерна універсальна, або міжнародно-правова, кримінальність, яка виражена в приматі міжнародного визнання злочинності діяння перед положеннями національного права.