
- •1.Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права.
- •2.Юридично обов’язкова сила норм міжнародного права.
- •3.Міжнародне право як самостійна правова система.
- •4.Сфера дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права. Суб’єктна й об’єктна сфера міжнародного права,
- •5.Періодизація міжнародного права. Сучасне міжнародне право і його ознаки.
- •6. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права
- •7.Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
- •8.Імплементація міжнародних норм.
- •9.Система міжнародного права.
- •10. Співвідношення міжнародного і міжнародного приватного права
- •11. Нормы міжнародного права. Створення норм міжнародного права.
- •12. Міжнародне м’яке право.
- •13. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права.
- •14. Поняття джерел міжнародного права. Міжнародний договір у системі джерел міжнародного права.
- •15. Міжнародний звичай як джерело міжнародного права. Способи виникнення міжнародного звичаю
- •16. Допоміжні засоби для визначення змісту норм міжнародного права.
- •17. Поняття основних принципів міжнародного права,
- •18. Нормативний зміст основних принципів міжнародного права.
- •19. Поняття і види суб’єктів міжнародного права.
- •20. Поняття і зміст міжнародної правосуб’єктності, Обмеження міжнародної правосуб’єктності.
- •21. Міжнародна правосуб’єктність держав. Зміст правосуб’єктності держав. Основні права й обов’язки держави
- •22. Правосуб’єктність націй і народів, які борються за створення незалежної держави
- •23. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень
- •24. Визнання в міжнародному праві. Теорії визнання. Види і форми визнання.
- •25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва.
- •26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Види і форми правонаступництва. Підстави правонаступництва.
- •Міжнародно-правове регулювання правонаступництва держав відносно міжнародних договорів, державної власності, державних архівів, державних боргів.
- •Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.
- •Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності. Види міжнародно-правової відповідальності.
- •Кодифікація норм про відповідальність у міжнародному праві.
- •Поняття, елементи й ознаки міжнародного правопорушення.
- •Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність.
- •Типи і види міжнародно-правових санкцій. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій.
- •Право міжнародних договорів як галузь міжнародного права. Кодифікація права міжнародних договорів.
- •Поняття міжнародного договору в сучасній доктрині й практиці. Найменування і структура міжнародних договорів.
- •Порядок і стадії укладання міжнародних договорів. Ратифікація міжнародних договорів, ратифікаційні грамоти.
- •Набрання чинності міжнародного договору. Дія міжнародного договору в просторі й часі.
- •Виконання міжнародних договорів. Принцип непорушності договорів.
- •Умови недійсності міжнародних договорів.
- •Право міжнародних організацій як галузь міжнародного права. Джерела права міжнародних організацій.
- •Поняття й ознаки міжнародних організацій. Правовий статус і міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій,
- •Функції міжнародних організацій. Правова природа актів міжнародних організацій.
- •Оон: цілі й принципи діяльності.
- •Генеральна Асамблея оон. Структура. Порядок роботи.
- •Міжнародні регіональні організації. Обсє. Рада Європи. Нато.
- •Міжнародні конференції. Поняття, порядок скликання і прийняття рішень.
- •Міжнародно-правова регламентація стану населення. Громадянство і його значення для міжнародного права.
- •М.Іжнародно-правове регулювання безгромадянства і подвійного громадянства.
- •Міжнародно-правовий режим біженців і змушених переселенців. Право притулку.
- •Захист прав людини й основних свобод міжнародно-правовими засобами.
- •Поняття, джерела і принципи міжнародного захисту прав людини й основних свобод.
- •Поняття і зміст міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини. Основні міжнародно-правові акти про права людини та їх класифікація.
- •Універсальні й регіональні механізми захисту прав людини й основних свобод.
- •Міжнародний контроль за дотриманням прав людини й основних свобод.
- •Спеціалізовані органи оон із захисту прав людини.
- •Європейська система захисту прав людини: загальна характеристика.
- •Поняття і види територій у міжнародному праві. Демілітаризовані й нейтралізовані території. Умовна територія.
- •Державна територія. Способи придбання державної території. Склад державної території.
- •Державні кордони. Види кордонів. Делімітація і демаркація. Режим державного кордону України.
- •Міжнародно-правове, регулювання режиму рік. Правовий режим міжнародних рік.
- •Режим Арктики. Секторальний принцип розподілу арктичних просторів. Співробітництво приарктичних держав у сфері охорони й освоєння Арктики.
- •Правовий режим Антарктики. Система договору про Антарктику.
- •Кодифікація міжнародного морського права. Види морських просторів.
- •Внутрішні морські води і їх правовий режим. Режим морських портів.
- •Поняття і межі територіальних вод. Право мирного проходу. Правовий режим територіальних вод.
- •Поняття та правовий режим прилеглої зони.
- •Виключна економічна зона і її правовий режим.
- •Континентальний шельф і його правовий режим. Межі континентального шельфу. Делімітація континентального шельфу.
- •Відкрите море і його правовий режим. Свободи відкритого
- •Правовий статус Міжнародного району морського дна. Використання ресурсів Міжнародного району морського дна. Міжнародний орган з морського дна.
- •Поняття і види міжнародних проток. Правовий статус і режим міжнародних проток. Режим Чорноморських проток.
- •Правовий режим міжнародних каналів. Режим Суецького каналу.
- •Дипломатія і дипломатичне право. Органи зовнішніх зносин держав.
- •Дипломатичні представництва. Поняття і види. Функції дипломатичних представництв.
- •Глава дипломатичного представництва. Початок місії глави дипломатичного представництва. Закінчення місії глави дипломатичного представництва.
- •Персонал дипломатичного представництва. Класи і ранги дипломатичних агентів. Дипломатичний корпус.
- •Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •Постійні представництва держав при міжнародних організаціях.
- •Право спеціальних місій. Привілеї й імунітети спеціальної місії та її членів.
- •Консульське право і його джерела. Поняття і види консульських установ.
- •Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї.
- •Поняття міжнародного кримінального права, його предмет і джерела.
- •Структура міжнародного кримінального права: міжнародне кримінальне право stricto sensu і транснаціональне кримінальне право.
- •Індивідуальна кримінальна відповідальність в міжнародному праві.
- •Поняття і види міжнародних злочинів.
- •Поняття «міжнародний екстрадиційний злочин»; «транснаціональний злочин», «міжнародно-правовий злочин».
- •Поняття і принципи кримінальної юрисдикції у міжнародному кримінальному праві.
- •Види кримінальної юрисдикції: предметна (ratiorie materiae); просторова (ratione loci); темпоральна (ratione temporis); персональна (ratione- personae).
- •Поняття міжнародної кримінальної юрисдикції.
- •Правові основи утворення і діяльності Нюрнберзького і Токійського військових трибуналів.
- •Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc rio колишній Югославії та Руанді.
- •Римський Статут Міжнародного кримінального суду: загальна характеристика.
- •Поняття і види транснаціональних злочинів. Конвенційні злочини.
- •Поняття міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинністю. Конвенційний і інституціональний механізм протидії злочинності.
- •Поняття і структура міжнародного економічного права. Принципи міжнародного економічного права. Джерела міжнародного економічного права.
- •Сучасна система міжнародних економічних організацій. Основні напрями впливу міжнародних економічних організацій на міжнародні економічні відносини.
- •Структура й основні напрями діяльності Всесвітньої торгової організації.
- •Поняття і предмет міжнародного торгового права, його система.
- •Поняття права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Цілі й принципи права міжнародної безпеки.
- •Поняття і види колективної безпеки. Загальна колективна безпека.
- •Регіональні організації в системі колективної безпеки. Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Організація Північноатлантичного договору.
- •Міжнародно-правові проблеми роззброєння. Нерозповсюджєння ядерної зброї. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь.
- •Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення.
- •Заходи зміцнення довіри, міжнародний контроль.
- •Поняття права збройних конфліктів. Становлення і кодификація права збройних конфліктів.
- •Початок війни і його правові наслідки. Цілі війни. Театр війни.
- •Правовий статус учасників збройних конфліктів. Розвідники і. Шпигуни. Найманці. Парламентери.
- •Захист поранених і хворих під час війни.
- •Правовий статус військовополонених. Режим військового полону. Кримінальні й дисциплінарні покарання щодо військовополонених.
- •Режим військової окупації.
- •Захист цивільного населення під час війни.
- •Особливості міжнародно-правового регулювання ведення збройного конфлікту на морі.
- •Поняття і принципи міжнародного повітряного права. Джерела міжнародного повітряного права.
- •Поняття і правовий режим повітряного простору. Свобода польотів у міжнародному повітряному просторі.
- •Міжнародна організація цивільної авіації.
- •Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •Поняття і принципи міжнародного космічного права. Джерела міжнародного космічного права.
- •Правовий режим космічного простору і небесних тіл.
- •Правовий режим космічних об’єктів і екіпажів.
- •Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •Поняття і система міжнародного екологічного права. Джерела міжнародного екологічного права.
- •Класифікація принципів міжнародного екологічного права.
- •Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару.
- •Міжнародно-правова охорона флори і фауни.
- •Міжнародно-правова охорона Світового океану від забруднення. Співробітництво причорноморських держав у сфері охорони навколишнього середовища.
- •Поняття і значення права мирного вирішення міжнародних спорів.
- •Засоби вирішення міжнародних спорів. «Спір» і «ситуація». Класифікація мирних засобів вирішення міжнародних спорів.
- •Безпосередні переговори і консультації. Добрі послуги і посередництво.
- •Міжнародна примирлива процедура: слідчі й погоджувальні комісії.
- •Міжнародний арбітраж як засіб мирного вирішення міжнародних спорів. Постійна палата третейського суду.
- •Структура і компетенція Міжнародного Суду оон.
- •Вирішення спорів у міжнародних організаціях
Міжнародний контроль за дотриманням прав людини й основних свобод.
У зв"язку з тим що права людини є цінністю вищого порядку й від рівня їхнього захисту й забезпечення в конкретній державі залежить багато в чому доля миру й безпеки, міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням прав людини. Ці механізми приводяться в дію міжнародними органами й організаціями
Комісія із прав людини - допоміжний орган ЭКОСОС, заснований в 1946 р. Члени комісії (43 чіл.) обираються ЭКОСОС строком на 3 роки. Засідання Комісії проходять у Женеві (Швейцарія).
Комісія представляє ЭКОСОС пропозиції, рекомендації й доповіді щодо Хартії про права людини, міжнародних декларацій або конвенцій про цивільні волі, права жінок, волі інформації, захисту меншостей; попередження дискримінації по ознаці раси, підлоги, мови й релігії; всіх інших питань, що стосуються прав людини. Комісія має кілька власних допоміжних органів, у тому числі Підкомісію по попередженню дискримінації й захисту меншостей
Комітет із правам людини СОЯ створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 р. у відповідності зі ст. 28 Пакту про цивільні й політичні права. Фактично Комітет є самостійним міжнародним органом, що складається з 18 незалежних експертів, що виступають в особистій якості. Члени Комітету обираються із громадян держав - учасників Пакту строком на 4 роки й можуть бути переобрані. Місцезнаходження Комітету - Женева
Комітет має право здійснювати контроль задотриманням положень Пакту про цивільні й політичні права шляхом розгляду:
1) періодичних доповідей держав-учасників про прийняті ними заходах щодо реалізації положень Пакту;
2) скарг держав-учасників один на одного про порушення положень Пакту;
3) скарг індивідів при порушенні державою-учасником прав, закріплених Впакте.
Скарга індивіда повинна стосуватися тільки факту порушення прав, зафіксованих у Пакті, і не повинна бути анонімної. Крім того, особу, що подає скаргу, повинне вичерпати всі внутрішні засоби захисту порушеного права або довести, що розгляд його справи невиправдано затягається. Визнавши скаргу прийнятної й прийнятої до розгляду, Комітет просить держава-учасника, зазначеного в скарзі, представити в шестимісячний строк пояснення по суті питання й указати міри, які будуть прийняті на національному рівні для виправлення положення. Держава й особу, що направила скаргу, перебувають перед Комітетом у рівні умовах
Комітет проти катувань заснований на XXXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН у відповідності зі ст. 17 Конвенції проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів обігу й покарання 1984 р. Комітет складається з 10 експертів
Комітет вивчає доповіді; проводить конфіденційні розслідування, коли вважає, що факти обоснованны; здійснює певні функції за рішенням суперечок між державами-учасниками; призначає Погоджувальну комісію; розглядає повідомлення індивідів
Європейський Суд по правах людини створений в 1959 р. як основний елемент контрольного механізму по дотриманню положень Європейської конвенції по захисту прав людини й основних воль 1950 р. Штаб-квартира Суду перебуває в Страсбурзі (Франція).
У цей час у контрольному механізмі по дотриманню положень Конвенції 1950 р. беруть участь три органи: Європейська комісія із прав людини, Комітет міністрів Ради Європи і Європейський Суд по правах людини. У зв'язку з тим, що даний механізм досить громіздкий і складний, в 1994 р. був відкритий для підписання Протокол № 11 до Конвенції 1950 р., що передбачає істотні структурні реформи в даному механізмі. У листопаді 1998 р. Протокол № 11 набуває чинності, тому доцільно розглянути новий порядок роботи даного механізму
Європейський Суд по правах людини є єдиним органом контролю за дотриманням державами-учасниками положень Конвенції 1950 р. Суд працює на постійній основі й складається із числа суддів, що відповідає кількості держав - учасників Конвенції 1950 р. Парламентська Асамблея РЄ від кожної держави-учасника обирає один суддю. Судді засідають у Суді в особистому статусі
Кожна держава-учасник може передати на розгляд Суду будь-яке порушення положень Конвенції 1950 р. або протоколів до неї з боку іншого учасника
Суд також може приймати від якої-небудь особи, неурядової організації або групи осіб заяви про порушення одним з держав-учасників прав, закріплених у Конвенції або протоколах до неї. При цьому заявники повинні дотримати певних процедурних вимог. Держави-Учасники зобов'язані жодним чином не перешкоджати реалізації цього права
Суд розглядає подані йому справи в комітетах, що складаються із трьох суддів, у палатах - із семи суддів і Великій палаті-з 17 суддів
Суд на прохання Комітету міністрів РЄ може робити консультативні висновки по правових питаннях, які стосуються тлумачення Конвенції 1950 р. і протоколів до неї.
Витрати Суду оплачуються Радою Європи.
ОБСЄ також має певні механізми контролю по дотриманню прав людини. Так, будь-яка держава - член ОБСЄ може просити іншого члена організації надати інформацію з конкретного випадку порушення прав людини. Відповідь на такий запит повинен бути відправлений не пізніше 10 днів
На прохання держави - члена організації можуть створюватися комісії експертів ОБСЄ для розгляду й можливого сприяння в рішенні проблем по правах людини на його території
Керівна рада (раніше Комітет старших посадових осіб) ОБСЄ, що складає з міністрів закордонних справ, бере участь у рішенні спірних питань по проблемі прав людини
В 1992 р. був заснований пост Верховного комісара по справах національних меншостей ОБСЄ. Верховний комісар не виступає як омбудсмен, отстаивающий права національних меншостей, а також не займається розслідуванням окремих випадків порушення прав людини. У його функції входить выявление ситуацій міжетнічної напруженості, які можуть створювати погрозу для миру, безпеки або відносин між державами - учасниками ОБСЄ й сприяння їх якнайшвидшому врегулюванню
Генеральна Асамблея ООН 20 грудня 1993 р. прийняла резолюцію 48/141 про установу поста Верховного комісара по правах людини відповідно до рішення Всесвітньої конференції по правах людини (Відень, 1993 р.). Відповідно до даної резолюції Верховний комісар по правах людини призначається Генеральним секретарем ООН і є його заступником. Він має статус «посадової особи ООН» і несе «під керівництвом і егідою Генерального секретаря основну відповідальність за діяльність Організації Об'єднаних Націй в області прав людини». Фактично ж Верховний комісар по правах людини здійснює загальне керівництво діяльністю Центра по правах людини ООН - структурного підрозділу Секретаріату ООН.