27. Міжнародний контроль за дотриманням прав людини й осно­вних свобод.

У зв"язку з тим що права людини є цінністю вищого порядку й від рівня їхнього захисту й забезпечення в конкретній державі залежить багато в чому доля миру й безпеки, міжнародне співтовариство розробило певні механізми контролю за дотриманням прав людини. Ці механізми приводяться в дію міжнародними органами й організаціями

Комісія із прав людини - допоміжний орган ЭКОСОС, заснований в 1946 р. Члени комісії (43 чіл.) обираються ЭКОСОС строком на 3 роки. Засідання Комісії проходять у Женеві (Швейцарія).

Комісія представляє ЭКОСОС пропозиції, рекомендації й доповіді щодо Хартії про права людини, міжнародних декларацій або конвенцій про цивільні волі, права жінок, волі інформації, захисту меншостей; попередження дискримінації по ознаці раси, підлоги, мови й релігії; всіх інших питань, що стосуються прав людини. Комісія має кілька власних допоміжних органів, у тому числі Підкомісію по попередженню дискримінації й захисту меншостей

Комітет із правам людини СОЯ створений на основі резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 р. у відповідності зі ст. 28 Пакту про цивільні й політичні права. Фактично Комітет є самостійним міжнародним органом, що складається з 18 незалежних експертів, що виступають в особистій якості. Члени Комітету обираються із громадян держав - учасників Пакту строком на 4 роки й можуть бути переобрані. Місцезнаходження Комітету - Женева

Комітет має право здійснювати контроль задотриманням положень Пакту про цивільні й політичні права шляхом розгляду:

1) періодичних доповідей держав-учасників про прийняті ними заходах щодо реалізації положень Пакту;

2) скарг держав-учасників один на одного про порушення положень Пакту;

3) скарг індивідів при порушенні державою-учасником прав, закріплених Впакте.

Скарга індивіда повинна стосуватися тільки факту порушення прав, зафіксованих у Пакті, і не повинна бути анонімної. Крім того, особу, що подає скаргу, повинне вичерпати всі внутрішні засоби захисту порушеного права або довести, що розгляд його справи невиправдано затягається. Визнавши скаргу прийнятної й прийнятої до розгляду, Комітет просить держава-учасника, зазначеного в скарзі, представити в шестимісячний строк пояснення по суті питання й указати міри, які будуть прийняті на національному рівні для виправлення положення. Держава й особу, що направила скаргу, перебувають перед Комітетом у рівні умовах

Комітет проти катувань заснований на XXXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН у відповідності зі ст. 17 Конвенції проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів обігу й покарання 1984 р. Комітет складається з 10 експертів

Комітет вивчає доповіді; проводить конфіденційні розслідування, коли вважає, що факти обоснованны; здійснює певні функції за рішенням суперечок між державами-учасниками; призначає Погоджувальну комісію; розглядає повідомлення індивідів

Європейський Суд по правах людини створений в 1959 р. як основний елемент контрольного механізму по дотриманню положень Європейської конвенції по захисту прав людини й основних воль 1950 р. Штаб-квартира Суду перебуває в Страсбурзі (Франція).

У цей час у контрольному механізмі по дотриманню положень Конвенції 1950 р. беруть участь три органи: Європейська комісія із прав людини, Комітет міністрів Ради Європи і Європейський Суд по правах людини. У зв'язку з тим, що даний механізм досить громіздкий і складний, в 1994 р. був відкритий для підписання Протокол № 11 до Конвенції 1950 р., що передбачає істотні структурні реформи в даному механізмі. У листопаді 1998 р. Протокол № 11 набуває чинності, тому доцільно розглянути новий порядок роботи даного механізму

Європейський Суд по правах людини є єдиним органом контролю за дотриманням державами-учасниками положень Конвенції 1950 р. Суд працює на постійній основі й складається із числа суддів, що відповідає кількості держав - учасників Конвенції 1950 р. Парламентська Асамблея РЄ від кожної держави-учасника обирає один суддю. Судді засідають у Суді в особистому статусі

Кожна держава-учасник може передати на розгляд Суду будь-яке порушення положень Конвенції 1950 р. або протоколів до неї з боку іншого учасника

Суд також може приймати від якої-небудь особи, неурядової організації або групи осіб заяви про порушення одним з держав-учасників прав, закріплених у Конвенції або протоколах до неї. При цьому заявники повинні дотримати певних процедурних вимог. Держави-Учасники зобов'язані жодним чином не перешкоджати реалізації цього права

Суд розглядає подані йому справи в комітетах, що складаються із трьох суддів, у палатах - із семи суддів і Великій палаті-з 17 суддів

Суд на прохання Комітету міністрів РЄ може робити консультативні висновки по правових питаннях, які стосуються тлумачення Конвенції 1950 р. і протоколів до неї.

Витрати Суду оплачуються Радою Європи.

ОБСЄ також має певні механізми контролю по дотриманню прав людини. Так, будь-яка держава - член ОБСЄ може просити іншого члена організації надати інформацію з конкретного випадку порушення прав людини. Відповідь на такий запит повинен бути відправлений не пізніше 10 днів

На прохання держави - члена організації можуть створюватися комісії експертів ОБСЄ для розгляду й можливого сприяння в рішенні проблем по правах людини на його території

Керівна рада (раніше Комітет старших посадових осіб) ОБСЄ, що складає з міністрів закордонних справ, бере участь у рішенні спірних питань по проблемі прав людини

В 1992 р. був заснований пост Верховного комісара по справах національних меншостей ОБСЄ. Верховний комісар не виступає як омбудсмен, отстаивающий права національних меншостей, а також не займається розслідуванням окремих випадків порушення прав людини. У його функції входить выявление ситуацій міжетнічної напруженості, які можуть створювати погрозу для миру, безпеки або відносин між державами - учасниками ОБСЄ й сприяння їх якнайшвидшому врегулюванню

Генеральна Асамблея ООН 20 грудня 1993 р. прийняла резолюцію 48/141 про установу поста Верховного комісара по правах людини відповідно до рішення Всесвітньої конференції по правах людини (Відень, 1993 р.). Відповідно до даної резолюції Верховний комісар по правах людини призначається Генеральним секретарем ООН і є його заступником. Він має статус «посадової особи ООН» і несе «під керівництвом і егідою Генерального секретаря основну відповідальність за діяльність Організації Об'єднаних Націй в області прав людини». Фактично ж Верховний комісар по правах людини здійснює загальне керівництво діяльністю Центра по правах людини ООН - структурного підрозділу Секретаріату ООН.