27. Правонаступництво України у зв’язку з розпадом срср.

Основою правонаступництва є принципи МП та Віденської конвенції 1983 р. Договірний принцип, який передбачає низку договорів і угод.

Мінська угода (8 грудня 1991 р.) - про створення СНД. "СРСР як суб'єкт МП більше не існує".

Алма-Атинська Декларація (21 грудня 1991 р.) - "СРСР припиняє своє існування", приймаються всі Мд укладені СРСР.

Рада голів держав СНД (21 грудня 1991 р.) - підтримала РФ в тому, щоб вона продовжила своє членство в ООН та інших МО. З урахуванням положення Росії - надалі Росія зробила висновок, що вона є продовжувачем СРСР. Україна вважає це неправомірним.

Меморандум про порозуміння з питань правонаступництва щодо Мд колинього СРСР які мають взаємний інтерес (6 червня 1992 р.) - п.1 "Мд мають загальний інерес в Мд", питання про участь в Мд вирішуються кожною державою окремо. Положення п.1 = ст. 34 Віденської конвенції 1978 р.

Закон України "Про правонаступництво України" (1991). Ст. 7 - Україна є правонаступницею прав і обов'язків СРСР, які не суперечать Конституції України.

Закон України "Про участь України в митній конвенції про міжнародні перевезення ...". ВРУ ухвалила "вважати обов'язковою цю конвенцію для України, як однієї з держав-правонаступниць колишнього СРСР".

Ст. 6 Закону України "Про правонаступництво України" - "Україна підтверджує свої зобов'язання, укладенені УРСР, до проголошення незалежності" = ст. 34 п. 2 б) Віденської конвенції 1978 р.

Перелік Мд, що стосувалися 2-х або більше, але не усіх держав - про скорочення озброєнь, про нерозповсюдження ядерної зброї.

Держави-правонастунпниці підтвердили свою участь в Мд стосовно їхньої території з урахуванням власних інтересів. В 1994 р. Україна приєдналась до багатосторонньої угоди про нерозповсюдження ядерної зброї.

Мд колишнього СРСР про кордони та їх режими торкаються всіх країн-наступниць СРСР. Правонаступництво не торкається встановлених міжнародними договорами кордонів. Держави-наступниці повинні підтвердити свої кордони з третіми державами, кордони між державами-наступницями повинні збігатися зі старими адміністративно-територіальним устроєм.

Ст. 5 Закону України "Про правонаступництво України" - державним кордоном України є державний кордон СРСР, що відмежовував територію України від інших, та кордон між Україною і Білорусією, Росією, Республікою Молдова за станом на 16 липня.

Угода між Україною-США від 10 травня 1995 р. в результаті обміну нотами - "відправною точкою" в питаннях про 2-сторонні угоди між ними є ст. 34 Віденської конвенції 1978 р. В результаті договірного розгляду було вирішено, що деякі договори застаріли, ігші не можуть бути застосовані, а треті, зазначені в Додатку до ноти, розглядаються чк чинні.

4 грудня 1991 р. - договір "Про правонаступництво щодо зовнішнього боргу і активів СРСР" - держави-правонаступниці домовились про те, що частка кожної з них визначається урахуванням виробленого національного прибутку, експорту, імпорту та чисельності населення.

Росія = 63,34 % Україна = 16,37 % Білорусія = 4,13 %

Казахстан = 3,76 % Узбекістан = 3,27 %

30 грудня 1991 р. - багатостороння Угода "Про майно колишнього СРСР за кордоном".

23 червня 1992 р. - Угода між РФ та Україною про подальший розвиток міждержавних відносин. Ст. 13 - частина майна колишнього СРСР за кордоном переходить до України для дипломатичних та консульських потреб.

6 липня 1992 р. - Угода між країнами-учасницями СНД про розподіл всієї власності СРСР за кордоном. Ст. 2 - застосування часток стосується не лише нерухомої власності представництв СРСР, а також і всіх видів інфраструктур, прибутків від їх експлуатації, прибутки від реалізації всіх різновидів власності, що належали колишньому СРСР за кордоном , а також юридичних осіб, які знаходились під його юрисдикцією, та на інші види власності колишнього СРСР за кордоном. Ст. 1-2 - Кожна сторона-учасник Угоди має право на самостійне володіння, користування і розпорядження належною, фіксованою часткою, яка відійшла до неї від усієї власності колишнього СРСР, а також правом її виділення в натурі.

2 серпня 1992 р. - Угода між Урядом України та Урядом РФ про реалізацію права на закордонну власність колишнього СРСР - ще раз закріплювалося право власності України на частку нерухомого майна - 16, 37 %, а також визначені механізми її передачі.

9 березня 1992 р. було створено, а 9 жовтня - глави держав СНД ухвалили рішення про зупинення роботи Комісіїу розгляді комплексу питань, пов'язаних з правонаступництвом щодо боргів та активів колишнього СРСР (не підписали - Грузія, Азербайджан і ...). Пункт 2 - всі питання, пов'язані з правонаступництвом щодо боргів і активів будуть вирішуватись на двосторонніх засадах.

РФ перебрала на себе всі права на власність за кордоном а також на виконання всіх зобов'язань.

При цьому в Президентському указі Уряду РФ всі питання, пов'язані з поділом майна, вирішувати на 2-му рівні.

МЗС України - "будь-які односторонні дії щодо визначення свого статусу як правонаступника є незаконними".

МЗС України нотами від 22 лютого 1993, 20 липня 1995, 21 листопада 1997 зверталося до іноземних держав не здійснювати перереєстрацію на титул РФ.

Російська сторона запропонувала "нульовий варіант" - всі активи і борги передавалися РФ і про них забувалося. Офійійної інформації про про розмір активів та боргів СРСР не існує.

9 грудня 1994 р. - було підписано Угоду між Україною і РФ "про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього боргу і активів колишнього СРСР" - за схемою "нульового варіанту". Ст. 4 - "Для виплати частини зовнішнього боргу, закріпленого за Україною, Україна передає, а РФ приймає частку україни в активах колишнього СРСР за станом на 1 грудня 1991 р." 19 лютого 1997 р. - Постанова ВРУ № 86/97 - "Україна є повноправним правонаступником колишнього СРСР і має повне право на спадкування частини активів і нести зобов'язання щодо сплати боргів СРСР. Згідно постанови ВРУ розгляне доречним цей закон після отримання інформації щодо

1) об'єктного складу балансової та ринкової вартості власності колишнього СРСР за кордоном, стану балансів ДержБанка СРСР, закордонних відділень зовнішнього економічного банку СРСР, його філій та відділень, МВС, МЗС, закордонних банків, що перебували у власності СРСР станом на 1 грудня 1991 р.;

2) золотого запасу;

3) обсягів та пооб'єктного складу діамантового фонду4

4) обсягів і структури заборгованості країн-боржників СРСР, умови ліквідації та повернення таких боргів а також її рух 1 грудня 1991 р.

На сьогоднішній день ВРУ не ратифікувала Угоду у зв'язку з тим, що російською стороною не надано повної інформації стосовно боргів та активів колишнього СРСР, що не дозволяє визначити реальну частку активів та боргів, які б мали належати Україні згідно досягнутих домовленостей.

Правонаступництво країн СНД щодо державних архівів СРСР відбувалося відповідно до норм міжнародного звичаєвого права і ст. 31 Віденської конвенції 1983 р., що відображено в положеннях Угоди про правонаступництво щодо державних архівів колишнього СРСР від 6 липня 1992 р. Сторони визнали цілісність і неподільність Російської Імперії і СРСР, що знаходяться за межами їх території. Учасники взаємно визнали перехід під їх юрисдикцію архівів СРСР, які знаходяться на їх території. Учасники Угоди зобов'язалися забезпечувати відповідно зі своїм законодавством доступ дослідників до архівів і визнавати на своїх територіях юридичну силу довідок, виданих державними архівними закладами країн СНД.