25. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. Джерела інституту правонаступництва.

В ходе истории бывают случаи, когда одно государство делится на два или более новых, когда два или более государств объединяются в одно новое, когда на части территории государства создается новое государство, когда одно государство входит в состав другого, когда часть территории одного государства переходит к другому. Во всех этих случаях возникает вопрос о влиянии изменений на международные обязательства, о судьбе собственности, или, иначе говоря, о правопреемстве.(Правопреемство - эта переход прав и обязанностей в результате смены одного государства другим в несении ответственности за международные отношения какой-либо территории.Уже отмечалось, что в международном праве государство понимается как единство трех элементов: население, территория, власть. Но правопреемство связано с изменениями территории, Изменения численности населения или организации власти таких последствий не порождают.Рассматривая многочисленные случаи правопреемства, нельзя не обнаружить, что государства не придерживались единых правил, все решалось с учетом конкретных условий. Иногда государства расходятся по коренным аспектам правопреемства.

Так, после Второй мировой войны власти ФРГ исходили из того, что «германский рейх как субъект права и историко-политическая реальность никогда не переставал существовать». ФРГ рассматривалась как воплощение этого факта.В отличие от этого, другие правительства, в том числе и советское, придерживались того мнения, что в результате войны германский рейх прекратил существование, а ФРГ является лишь одной из правопреемниц прежней Германии.

Думается, что отсутствие достаточно единообразной практики и нежелание многих государств связывать себя четкими правилами по вопросам правопреемства объясняют тот факт, что принятые под эгидой ООН две Конвенции о правопреемстве ратифицированы небольшим числом государств. Тем не менее эти Конвенции являются наиболее авторитетными актами в рассматриваемой области и содержат общие ориентиры для решения вопросов правопреемства.

Имеются в виду принятые дипломатическими конференциями Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров 1978 г.

и Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов 1983 г.Обе Конвенции весьма осторожно подходят к установлению жестких рамок. Они основаны на принципах «свободного согласия, добросовестности и расta sunt servanda». На первое место поставлено «свободное согласие», подчиненное не конкретным правилам , а общему принципу добросовестности,Вместе с тем должны уважаться международные обязательства.Конвенции касаются только случаев правомерного правопреемства, осуществляемого в соответствии с международным правом.

26. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Види і форми правонаступництва. Підстави правонаступництва.

Під міжнародним правонаступництвом розуміється перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території. Правонаступництво вважається одним із найдавніших інститутів міжнародного права. Правонаступництво виникає: при розпаді федерації; при інших територіальних змінах (розпаді держави на дві і більше держави, злитті держав або входженні території однієї держави до складу іншої); при соціальних революціях; при розпаді колоніальної системи. Об'єктами правонаступництва можуть бути: територія; договори; державна власність; державні архіви; державні борги; членство в міжнародних організаціях. Існують такі види правонаступництва: повне - універсальне - коли до правонаступника переходять усі права й обов'язки правопопередника (наприклад, Україна є повним правонаступником УРСР); неповне (часткове) - коли до правонаступника переходить частина прав і обов'язків або тільки права чи обов'язки (наприклад, Україна є частковим правонаступником СРСР з питаннь ядерної зброї); відсутність правонаступництва (tabula rasa - чиста дошка) - коли новий суб'єкт міжнародного права відмовляється від усіх прав і обов'язків правопопередника, у тому числі не зв'язує себе його зобов'язаннями по міжнародних договорах (після поділу англійським урядом у 1947 року Індії на 2 домініона - Індійський Союз і Пакистан - Індія оголосила про прийняття на себе всіх боргів, що належать території Пакистану, хоча обговорила можливість наступних регресних вимог до Пакистану).

Зважаючи на те, що основними суб'єктами міжнародного права є держави, у міжнародному праві мова йде насамперед про їхнє правонаступництво. В даний час основні питання правонаступництва держав урегульовані в двох універсальних договорах: Віденській конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року (Україна приєдналася до даної конвенції 17 вересня 1992 року) і Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року (Україна приєдналася до даної конвенції 17 листопада 1992 року). Правонастуиництво держав стосовно міжнародних договорів Віденська конвенція 1978 року регулює правонаступництво тільки стосовно договорів, що укладені в писемній формі, і тільки лише між державами. У відношенні усних договорів і договорів між державами й іншими суб'єктами міжнародного права діють звичайні норми. Віденською конвенцією 1983 року встановлені правила правонаступництва стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів. Відповідно до Конвенції державна власність - це майно, а також права й інтереси, що на момент правонаступництва належали відповідно до внутрішнього права держави-попередниці, цій державі.

Державні архіви являють собою сукупність документів будь-яких давнини і роду, зроблених або набутих державою-попередницею у ході її діяльності, що належать державі на момент правонаступництва відповідно до її внутрішнього права, і такі, що зберігаються під її контролем у якості архівів для різноманітних цілей. Під державним боргом розуміється будь-яке фінансове зобов'язання держави стосовно іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права, що виникло відповідно до міжнародного права.