3.4. Державне управління охороною праці

Охорона праці це чинна система соціальне

економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лі кувально-профілактичних заходів, що забезпечують безпеку, збе реження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на прии ципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню д результатів виробничої діяльності підприємства, повної відлов дальності власника за створення безпечних і нешкідливих умо праці;

«комплексного розв'язання завдань охорони праці на базі ш ціональних програм з цих питань та з урахуванням інших напр> мів економічної і соціальної політики, досягнень наукове технічного прогресу, діяльності в галузі охорони навколишньог середовища;

«соціального захисту працівників, повної компенсації завдї ної шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на вир< бництві і професійних захворювань;

»встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всі підприємств, незалежно від форм власності й видів діяльності;

«використання економічних методів управління охороної праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприї створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави фінансуванні заходів щодо охорони праці;

• здійснення навчання населення, професійної підготовки підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

«забезпечення координації діяльності державних органі установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують р зні аспекти охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а тако співробітництво і проведення консультацій між власниками ' працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті р шень з охорони на місцевому та державному рівнях;

• міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, вию ристання світового досвіду організації роботи щодо поліпшені умов і безпеки праці.

Держава дає працівникам гарантії права на охорону праці:

• при укладанні трудового договору працівник має бути поі формований власником під розписку про умови праці на підпр ємстві, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідл вих виробничих факторів, які поки що не можуть бути усуне

відомими засобами, та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства;

•умови праці на виробничому місці, рівень безпеки техноло­гічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови, де він працює, повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці;

«працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я. За період простою з цих причин працівникові виплачу­ється компенсація згідно з законодавством;

«працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку переве­сти за їхньою згодою на таку роботу тимчасово чи без обмеження строку. Оплата праці здійснюється згідно з законодавством;

•усі працівники підлягають обов'язковому соціальному стра­чуванню власником від нещасних випадків і професійних захво­рювань;

«працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими мовами праці, мають право на одержання безоплатно лікуваль­но-профілактичного харчування, молока чи рівноцінних йому чарчових продуктів, газованої солоної води, скорочену трива­лість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації. На ро­ботах зі шкідливими умовами праці, а також роботах, пов'язаних з забрудненням, або здійснюваних у несприятливих температур­них умовах, працівникам видаються безоплатно за встановлени­ми нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби Індивідуального захисту та знешкоджуючі засоби;

• власник зобов'язаний компенсувати працівникові шкоду, за­ подіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі зтраченого заробітку відповідно до законодавства, а також спла­ тити потерпілому одноразову компенсацію. Розмір одноразової компенсації встановлюється колективним договором;

•у разі смерті потерпілого розмір одноразової компенсації по­винен бути не меншим п'ятирічного заробітку працівника на йо­го сім'ю, крім того, не меншим однорічного заробітку на кожно­го утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після смерті потерпілого;

• власник відшкодовує також потерпілому витрати на лікуван­ ня, протезування, догляд за ним та інші види медичної і соціаль-

ної допомоги. За працівниками, які втратили працездатність ; зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним за хворюванням, зберігається місце роботи та середня заробітн; плата на весь період до відновлення працездатності чи визнанн їх у встановленому порядку інвалідами. Якщо власник не ма можливості праце влаштувати на своєму підприємстві осіб, я» частково втратили працездатність, він зобов'язаний відрахуваті до державного Фонду сприяння зайнятості кошти в розмірі сере дньорічної заробітної плати за кожне нестворене робоче місц для таких осіб;

• забороняється застосування праці жінок на важких роботах і шкідливими чи небезпечними умовами праці, на підземних робс тах, а також залучення жінок до перенесення і пересування рече* маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Не де пускається залучення жінок до роботи в нічний час, за виняткої окремих галузей і виробництв, де це викликане особливою нео€ хідністю. Вагітні жінки на час вагітності переводяться на інш} легку роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньої роботою. Власник повинен організувати спеціальні цехи, дільниі чи робочі місця з умовами праці відповідно до медичних рекоме? дацій. Забороняється використання праці неповнолітніх, осіб мс лодших 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими ч небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забс роняється залучати неповнолітніх на нічні роботи.

Державне управління охороною праці в Україні здійснююі Кабінет Міністрів, міністерства, місцева адміністрація, комітет нагляду за охороною праці.

Кабінет Міністрів України:

«забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорон праці;

• затверджує національну програму поліпшення стану безпекі гігієни праці і виробничого середовища;

• визначає функції міністерств, інших органів виконавчої вл; ди зі створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду 2 охороною праці;

• визначає порядок створення і використання державного, п лузевих і регіональних фондів охорони праці.

Державний комітет з нагляду за охороною праці:

• здійснює комплексне управління охороною праці на держа] йому рівні, реалізує державну політику в цій галузі;

•розробляє національні програми поліпшення безпеки, гігієн праці та виробничого середовища;

• координує роботу міністерств, інших органів влади в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

•опрацьовує і переглядає систему показників обліку умов безпеки праці;

•бере участь у міжнародному співробітництві з питань охоро­ни праці, вивчає світовий досвід у цій галузі, організовує вико­нання міжнародних угод з питань безпеки, гігієни праці та виро­бничого середовища;

• одержує інформацію, необхідну для виконання покладених на комітет завдань.

Міністерство праці та соціальної політики:

• здійснює державну експертизу умов праці з участю установ державного санітарного нагляду;

• вивчає порядок проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці;

•бере участь у розробці міжгалузевих нормативних актів з пи­тань охорони праці. Інші міністерства:

• проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

•розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліп­шення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі;

• здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

•укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

• фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;

•організують у встановленому порядку навчання і перевірку знання правил і норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

•створюють за необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування;

•здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Відповідно до закону України «Про охорону праці» Кабінет Міністрів затвердив Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Головною ме­тою програми є створення державної системи управління охоро­ною праці, яка б сприяла розв'язанню питань правового, органі­заційного, матеріально-технічного та наукового забезпечення робіт у галузі охорони праці. Перегляд повноважень центральних

49

І місцевих органів виконавчої влади та органів самоврялування з питань охорони праці та джерел формування фондів охорони праці, відсутність суттєвих економічних важелів впливу на робо­тодавців не дозволяють завершити створення єдиної системи управління охороною праці.

Запитання і завдання для перевірки знань

ІІМММІІІМІІЇІІЩ

1. Дайте визначення поняттю «трудові ресурси».

2. Розкрийте зміст термінів «зайнятість» і «безробіття».

3. Назвіть основні види безробіття та розкрийте їх зміст.

4. Як обчислюється рівень безробіття?

5. Закон Оукена — його сутність та практичне використання.

1. Якими є основні умови виникнення ринку праці? Покажіть їх взаємодію.

2. Дайте характеристику основних суб'єктів ринку праці і пока­ жіть їх взаємодію.

3. Що розуміють під об'єктами державного регулювання ринку праці?

6. У чому полягають основні функції ринку праці?

Ю.Якими принципами необхідно керуватися при здійсненні дер­жавної політики зайнятості?

11.Назвіть основні важелі державного регулювання ринку праці.

12.Дайте визначення активним і пасивним методам регулювання зайнятості.

13. Що розуміють під поняттям «охорона праці»?

14. Розкрийте зміст принципів, на яких базується державна політи­ ка в галузі охорони праці.

15.Які гаранти дає держава працівникам на охорону праці?

Іб.Що таке державне управління охороною праці та хто його здій­снює?

17.Перелічіть основні функції управління охороною праці — Дер­жавного комітету з нагляду за охороною праці.

50

РОЗДІЛ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

• Економічні та організаційні засади оплати праці в державному секторі економіки.

• Система договірного регулювання оплати праці.

• Прогнозування та державне регулювання доходів на­ селення.