4.1. Економічні та організаційні засади оплати праці в державному секторі економіки

В умовах ринкової економіки основним джерелом до­ходів найманих працівників (їхня частка становить майже 90% зайнятого працездатного населення) є і буде залишатися заробіт­на плата.

У науковій економічній літературі можна зустріти кілька ви­значень заробітної плати. Найпростішим, на наш погляд, є визна­чення заробітної плати як частки суспільного продукту (націо­нального доходу), що виражена в грошовій формі, яку підприєм-.тва, підприємці, організації, установи сплачують своїм праців­никам за виконану роботу чи надані послуги.

Заробітна плата як категорія ринкової економіки, по-перше, _; згоджує інтереси виробництва з зацікавленістю працюючих у результатах праці; по-друге, стимулює продуктивність праці; •о-третє, спонукає працюючих підвищувати кваліфікацію; по-четверте, вказує на необхідність поліпшення умов праці; по-п'яте, забезпечує (в ідеалі) обсяг необхідних життєвих '•лаг, які працівник має отримати в обмін на свою працю.

Розміри заробітної плати найманих працівників визначаються результатами їхньої праці, наслідками діяльності підприємства -й установи.

Заробітна плата складається з двох елементів - - основної та податкової. Основна заробітна плата залежить від результатів праці робітника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, передбаченими системою оплати праці, посадовими жладами, а також надбавками і доплатами. Основна заробітна

плата повинна бути достатньою дій ипртшиипго відтворення робочої сили працівника та членів його сш*ї. Довпжова оплата праці залежить від результатів діяльності пидаркмства і включає деякі види премій, винагороди, Інші заохочувальні та пільгові виплати, встановлені чинним законодавством.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номі­нальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержав робітник за годину, день, тиждень, місяць. Реальна заробітна плата - - це «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці ви­значаються Кодексом законів про працю України (основний за­конодавчий акт) та Декретом Кабінету Міністрів від 31. 12. 92 р. «Про оплату праці». Декрет вніс суттєві зміни в організацію оплати праці працівників народного господарства. Декретом створені правові умови для розмежування сфери державного і договірного регулювання оплати праці, підвищена роль профспі­лок, які з погоджувальних органів перетворилися на рівноправну сторону переговорів з питань оплати праці на державному, галу­зевому і регіональному рівнях. Цим же документом введена сис­тема соціального партнерства, яка закріплена Указом Президента України «Про Національну Раду соціального партнерства» і За­коном України «Про колективні договори і умови».

Декретом розширені і закріплені права працівників на оплату праці та їхній захист. Діє ряд положень, концепцій і рекоменда­цій Міжнародної організації праці з питань заробітної плати.

В сучасних умовах держава визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці за такими напрямами:

1. встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної ставки доплат. Мінімальна заробітна плата регулюється з ураху­ ванням рівня економічного розвитку країни, продуктивності пра­ ці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімально­ го споживчого бюджету. Кабінет Міністрів встановив для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах, які диференціюють за видами і категоріями умов праці:

2. визначення державних норм і гарантій в оплаті праці. Дер­ жавою встановлені такі норми оплати праці: за роботу в надуроч­ ний час; у святкові та вихідні дні; у нічний час: за час простою, який має місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини робітника; за роботу працівників, молодших 18 років; при скороченні тривалості їхньої щоденної роботи тощо.

Державні гарантії в оплаті праці для працівників — це оплата:

• щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; Іля тих, які направляються для підвищення кваліфікації; на об­ меження в медичний заклад; для переведення за станом здоров'я -а легшу, нижче оплачувану роботу; для вагітних жінок і жінок, *кі мають дітей у віці до трьох років, переведених на легшу робо- -у; для донорів;

• при різних формах виробничого навчання; перекваліфікації Ібо навчанні інших спеціальностей.

Гарантії оплати праці та відповідні компенсації надаються пра-лвникам при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службо­вих відрядженнях.

У державному порядку обґрунтовуються умови визначення Іоходу державних підприємств, що спрямовуються на оплату Іраці;

3) встановлення єдиних тарифів умов оплати праці робітників службовців за загальними професіями та посадами. Згідно з

становою Кабінету Міністрів від 2 лютого 1993 р. № 74 «Про •дині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за за-альними (наскрізними) професіями та посадами»:

• встановлені: єдині тарифні умови оплати праці робітників і ;лужбовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• рекомендовані: зазначені тарифні умови сторонам, що ведуть <олективні переговори з укладанням генеральної тарифної угоди як предмет цих переговорів для прийняття узгодженого рішення Іро їх застосування.

У додатку до Постанови Кабінету Міністрів № 74 встановлю--гться, що єдині тарифні умови оплати праці робітників І службов­ців за загальними професіями та посадами складаються з:

•єдиної тарифної сітки оплати праці робітників та службовців _а загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• переліку загальних (наскрізних) професій робітників з відне­ сенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робітників І .лужбовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• переліку професій робітників, зайнятих на вантажно-розван­ тажувальних роботах з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робітників і службовців за загальними (наскріз­ ними) професіями;

«переліку виробництв та робіт з віднесенням зайнятих на них робітників до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робіт­ників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• переліку посад службовців загальних (наскрізних) професій з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці робіт­ ників і службовців за загальними (наскрізними) професіями та посадами;

• перелік посад службовців, зайнятих на підприємствах, в установах та організаціях транспорту, автодоріг, транспортно- експедиційного обслуговування, переробки та зберігання ванта­ жів, зв'язку, друку, гідрометеорологічної служби з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки;

• переліку посад керівників, спеціалістів та службовців навчально-курсових комбінатів (навчальних пунктів), технічних шкіл та інших навчальних закладів професійного навчання робіт­ ників на виробництві;

«схеми диференціації за розрядами посад керівників, спеціалі­стів і службовців навчально-курсових комбінатів, технічних шкіл та інших навчальних закладів професійного навчання робітників на виробництві;

4) зміни частки тарифів у заробітній платі працівників вироб­ничих галузей народного господарства у зв'язку зі ситуацією в економіці, що склалася.

Так, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів від 4 липня 1994 р. № 449 дозволено:

• підприємствам, що перебувають на госпрозрахунку, підвищи­ ти з 1 липня 1994 р. до 2 разів верхню межу коефіцієнтів співвід­ ношень тарифних ставок (окладів) робітників і мінімального роз­ міру зарплати, передбачених додатками 1—3 до Постанови Кабінету Міністрів від 2 червня 1993 р. № 393 «Про підвищення зарплати на державних підприємствах, в установах, організаціях»;

• підвищити посадові оклади керівників, спеціалістів і службо­ вців з урахуванням збільшення тарифних ставок робітників і спів­ відношень в оплаті праці, що склалися між категоріями працівни­ ків у 1990 р. в установленому зазначеною постановою порядку;

врегулювання міжгалузевих співвідношень у розмірах опла­ти праці працівників державних підприємств. З метою такого ре­гулювання була видана Постанова Кабінету Міністрів «Про між­галузеві співвідношення в оплаті праці працівників державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цією Постановою затверджені:

«коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати мінімальних тарифних ставок для їх диференціації за видами ви­робництв, робіт і діяльності залежно від складності праці по га­лузях народного господарства;

• коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати ^рифних ставок (окладів) окремих професій робітників, щодо

;.ких не застосовуються тарифні сітки для їх диференціації зале­жно від складності виконуваних робіт та кваліфікації;

6) встановлення розмірів посадових окладів і премій керівників -•ржавних підприємств, організацій і об'єднань. Згідно з Постановою

Кабінету Міністрів від 26 січня 1993 р. № 47 установлено, що розміри хадових окладів керівників державних підприємств і організацій -^тановлюються залежно від обсягів реалізації продукції (робіт, по­слуг) у натуральному чи грошовому вираженні для підприємств і ор--знізацій зі значним асортиментом продукції чи багатогалузевим ха­рактером виробництва. При цьому можуть ураховуватися: (•складність продукції, що виробляється; •ЇЇ конкурентоспроможність; • показники використання виробничих фондів;

• чисельність працівників;

«результати фінансово-господарської діяльності (прибуток,

меншення збитків тощо).

Розміри посадових окладів керівників державних об'єднань •„тановлюються на рівні посадового окладу керівника (базового) .ержавного підприємства чи організації, що входить до складу _л>ого об'єднання і може підвищуватися до 10%. Максимальні -озміри посадових окладів керівників державних підприємств,

рганізацій і об'єднань не можуть перевищувати розмірів поса-Іових окладів керівників відповідних органів державної виконав-

м влади, місцевого і регіонального самоврядування, у функціо--альному віданні яких перебувають ці підприємства, організації

а об'єднання. Преміювання керівників державних підприємств,

зганізацій і об'єднань проводиться у процентному відношенні до чистого прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), а для • ерівників державних підприємств, організацій і об'єднань, що

еребувають на дотаційному утриманні - - від суми зменшення

нітковості цих підприємств, організацій і об'єднань і макси­мальними розмірами не обмежуються;

7) встановлення умов і розмірів оплати праці працівників органі- .щій та установ охорони здоров'я, освіти, науки, культури та інших

-алузей і видів діяльності, що фінансуються з бюджету. Для робіт­ників бюджетних організацій та установ застосовуються тарифні мови оплати праці, визначені тарифними угодами по тих галузях, > яких ці працівники належать за характером виконуваної роботи.

З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних станов і організацій, залежно від складності праці, кваліфікації,

стану роботи, а також створення механізму підтримання галузе­вих співвідношень в оплаті праці на постійному рівні Кабінет Міністрів 25 січня 1994 р. прийняв Постанову «Про оплату праці працівників бюджетних установ і організацій на основі єдиної тарифної сітки» № 44. Згідно з постановою:

•затверджена єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій;

• віднесені посади керівних працівників і спеціалістів бюджет­ них установ та організацій до розрядів єдиної тарифної сітки;

• віднесені професії робітників, загальні для всіх бюджетних установ і організацій, до розрядів єдиної тарифної сітки;

•розроблені, затверджені і доведені до підвідомчих установ та організацій схеми посад і професій працівників за розрядами єдиної тарифної сітки;

• впровадиться визначення ставок (окладів) працівників за розрядами єдиної тарифної сітки з урахуванням їхніх кваліфіка­ ційних категорій і стану роботи, якщо це передбачено умовами оплати праці;

• встановлюються посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних установ, організацій з урахуванням ква­ ліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації;

• зберігається чинний порядок установлення надбавок, доплат, преміювання, інших виплат стимулюючого характеру;

• введений перегляд ставок (окладів) працівників при зміні розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного за­ конодавства;

• введений порядок, за яким посадові оклади заступників кері­ вників установ і організацій встановлюються на 5—15% нижче посадового окладу відповідного керівника;

• розроблені і затверджені кваліфікаційні вимоги за посадами спеціалістів, службовців і професіями робітників, загальними для всіх бюджетних установ і організацій;

• розроблені і затверджені кваліфікаційні вимоги до інших ка­ тегорій працівників бюджетних установ;

8) регулювання фондів споживання передбачає:

• визначення складу коштів, що спрямовуються на споживання;

• окреслення порядку розрахунку фонду споживання, в межах якого можуть видаватися кошти, спрямовані на споживання;

«можливості збільшення розрахункового фонду споживання за окремі показники діяльності підприємств та для окремих кате­горій зайнятих на виробництві чи іншій діяльності.