Соціальна послуга

Рис. 13.1. Функціональна схема «споживач — виробник»

Визначивши потреби, споживач соціальних послуг надсилає запит до виробника, який у свою чергу визначає всю необхідну інформацію про достовірність Інформації про споживача. Коли інформація про споживача відповідає необхідним потребам у виконанні певної по­слуги, то забезпечується виконання зворотного зв'язку у вигляді со­ціальної послуги. В даному разі оцінку ефективності виконання соці­ального запиту можна передати такою залежністю:

Е -'

де: Е_с — ефективність виконання соціального запиту;

т_р — реальний час виконання соціального запиту;

ш_п — плановий час виконання соціального запиту.

Аналізуючи отримані результати по розрахунку ефективності виконання соціального запиту, можна робити певні висновки: так, якщо Е_с > 1, то в такому разі ефективність виконання соці­ального запиту буде низькою, з іншого боку, коли Е_с < ї, то ефе­ктивність висока. У разі, коли Е_с = 1, ефективність буде опти­мальною. Це пояснюється тим, що між ефективністю і часом виконання соціального запиту існує обернено-пропорційна зале­жність, тобто при збільшенні часу виконання соціального запиту ефективність зменшуватиметься.

Представимо формулу результативності виконання соціально­го запиту:

Івз = |^х100%,

О план

де: Івз — індекс виконання соціального запиту; Вфает — фактичне виконання соціального запиту; — планове виконання соціального запиту.

198

Результативність виконання соціального запиту може бути оцінена за 4-бальною шкалою. Коли 0 < І_Вз <25, то результатив­ність буде незадовільна. Коли 25 < Івз < 50, то результативність буде задовільною. В разі 50 < Івз < 75, результативність добра, а коли 75 < Івз ^< ЮО, то результативність відмінна.

Крім вищенаведених показників існує також якісний показ­ник, що характеризує ефективність якості виконання запиту спо­живача. Його можна визначити за формулою:

о»

де: еякіс — ефективність якості виконання запиту споживача;

Ос — оцінка споживача, яка визначається за 6-бальною шкалою;

об - - оцінка виконавця запиту споживача. Якщо Е_які_с > 1 — задоволений споживач, е_які_с = І - - задоволе­ний і споживач і клієнт, е_які_с < 1 --задоволений лише виконавець.

13.2. МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І ВИТРАТ

У процесі переходу економіки на ринкові умови особ­ливо актуальною стає проблема оцінки ефективності соціальної діяльності. Методи оцінки ефективності в системі соціальної сфери досить різноманітні. Одним з основних методів є метод комплексного підходу до розв'язання соціальних проблем. Має бути здійснений комплекс заходів щодо розв'язання проблем у соціальній сфері в усіх ЇЇ перерізах, а не розв'язання якогось про­блемного напряму соціальної політики (наприклад, соціально-побутова сфера). Слід додати, що має бути й індивідуальний під­хід, тобто цілеспрямована діяльність у розв'язанні проблем конк­ретного напряму соціальної політики, що й повинно дати комп­лексний ефект при визначенні оцінки соціальної діяльності. Це насамперед обумовлене предметом оцінки ефективності. Так, на­приклад, у системі соціального захисту населення необхідно ви­значити основну оцінку ефективності діяльності різноманітних структур цієї системи. Після визначення основної оцінки ефекти­вності виявляються її детальніші характеристики. В нашому ви­падку детальнішими характеристиками можуть бути: форми й методи управління соціальним захистом, результати соціальної діяльності за визначений період часу, результати виконання ці­льових програм соціального захисту населення.

199

Існують й інші методи оцінки ефективності соціального захи­сту: методичні оцінки ефективності форм і методів управління; методика оцінки результативності соціальної діяльності; методи­ка оцінки виконання цільових програм.

Особливу увагу слід приділяти при оцінці ефективності соці­ального обслуговування проблемі якості та рівню обслуговуван­ня населення. При реалізації цієї проблеми виникають детальніші предмети оцінки ефективності, такі, як: види обслуговування; форми, методи і технології соціального обслуговування; резуль­тати соціального обслуговування. Для оцінки цих видів обслуго­вування використовуються такі методики: оцінки ефективності видів соціального обслуговування; оцінки ефективності форм, методів, високих технологій соціального обслуговування; оцінки результатів соціального обслуговування.

Таким чином, кожному виду соціального обслуговування (на­приклад, послугам: соціально-побутовим, соціально-правовим, соціально-медичним, соціально-психологічним, психолого-педа-гогічним, соціально-реабілітаційним, соціально-консультаційним та ін.) відповідає своя методика оцінки ефективності.

Кожна форма соціального обслуговування (така, як обслуго­вування вдома, у стаціонарних та напівстацІонарних установах, термінове соціальне обслуговування) також має свою методику розрахунку ефективності.

В результаті аналізу методик оцінки ефективності в різних га­лузях можна зауважити, що незалежно від галузевої специфіки та спільності в деталізації предметів оцінки, загальною підставою найрізноманітніших методик виступають оцінні методи. Систе­матизація цих методів показала можливість їх використання в сфері соціального обслуговування населення. Це такі методи оцінки ефективності, як задоволення потреб, параметричний, ви­тратний, динамічний, систематичний, експертної оцінки, анкет­ного опитування, проведення бесіди, інтерв'ю.

Соціальна діяльність завжди потребувала об'єктивної оцін­ки, одним із найдієвіших інструментів якої є соціальний нор­матив. При відсутності цих соціальних нормативів неможливо встановити рівень ефективності виконання роботи персоналу. Відсутність соціальних нормативів утруднює аналіз усіх да­них, отриманих при дослідженні діяльності організації соці­альної сфери.

Тож необхідно розробити соціальні нормативи на основі кри­теріїв ефективності соціальної діяльності. Послідовність вико­нання цієї роботи повинна бути такою: по-перше, визначаються

200

критерії; по-друге, визначаються показники, що роблять дані критерії конкретними і точними; по-третє, встановлюються со­ціальні нормативи, скоординовані з показниками соціальної дія­льності. Отже, можлива розробка критеріїв і показників на основі соціальних нормативів обслуговування населення.

Слід констатувати, що до сьогоднішнього дня не знайдена єдина модель оцінки ефективної організації, не вироблений єди­ний показник ефективності соціальної діяльності, але розроблена множина подібного роду моделей, пропонуються десятки крите­ріїв ефективної організації.

Більшість учених вважає, що неефективність організації — це І є недосягнення мети. Проте її досягнення - - досить складний критерій ефективності, тому що організація — багатоцільова су­купність, не всі цілі її можна виміряти. Вже через це мова повин­на йти про множину критеріїв її ефективності, причому ряд із них не може бути виражений у кількісних показниках. Деякі критерії можуть мати неявний характер на фоні декількох цілей, для дося­гнення яких вони безумовно важливі, наприклад гнучкість, адап-тивність. Серед множини критеріїв ефективності окремі можуть вступати в протиріччя, конкурувати між собою, наприклад стабі­льність і гнучкість.

Одне слово, у процесі вироблення соціальних нормативів со­ціальної діяльності важливо визначити, якими із множини крите­ріїв ефективності організації ми скористаємося і чому. Яку з мо­делей ефективності соціальної служби будемо використовувати в ролі підстави. Можливо, мало б сенс скористатися декількома моделями. Використання декількох, а не однієї моделі ефектив­ної організації дозволяє: впорядкувати свої спостереження, знан­ня про практику соціальної діяльності; скласти план дій; накрес­лити послідовність кроків у процесі вироблення соціальних нормативів. Ці нормативи періодично уточнюються з урахуван­ням впровадження нової техніки, технології, організації госпо­дарської діяльності в тій чи тій галузі соціальної сфери.

Так, при прогнозуванні природоохоронних заходів обґрунто­вуються забезпеченість необхідними ресурсами, економічна до­цільність (вигідність) та соціальні наслідки в разі здійснення зга­даних заходів. Соціальний ефект природоохоронних кроків проявляється в запобіганні тій соціальній шкоді, яка могла б ви­никнути при відсутності природоохоронної діяльності. Така шкода виявляється в погіршенні екологічних умов життєдіяльно­сті населення, зростанні захворюваності, збільшенні витрат на лі­кування, скорочення тривалості життя і т. ін.

Величина соціального ефекту (як і економічного) може бути виражена в грошовій формі, хоч окремі його елементи досить складно виразити в грошовому еквіваленті (наприклад, запобі­гання погіршенню здоров'я, передчасної смерті внаслідок погір­шення екологічних умов). Соціальна ефективність природоохо­ронних інвестицій визначається за такою формулою:

де: Е_с - - соціальна ефективність природоохоронних інвестицій;

Ш_с — запобігання соціальній шкоді в грн.;

К_п — природоохоронні інвестиції в грн.

Під час прогнозування розвитку освіти слід не забувати, що головна її мета — в задоволенні потреби людей в освітніх послу­гах, в успішному розвитку духовних та інших здібностей, розви­тку творчого потенціалу людини та суспільства в цілому. З дося­гненням цієї мети одночасно забезпечується соціальний і еко­номічний ефект. Під час з'ясування соціальної ефективності осві­ти в центрі уваги повинні перебувати якості особи та складові ча­стини способу її життя. Соціальна ефективність оцінюється через такі показники, як: позитивний вплив освітнього процесу на роз­виток кращих якостей особи та створення для неї комфортних умов життя, на покращення усіх сторін суспільних відносин, на формування відкритого громадського демократичного суспільст­ва. Рівень освіти населення підсилює соціальну захищеність осо­би і підвищується престиж держави в світовому співтоваристві.

Тож можна розрахувати цілу низку важливих показників, що характеризують ефективність освіти. До таких показників пере­дусім потрібно віднести макроекономічний показник під назвою «Народногосподарська віддача фонду освіти». Це кількість виро­бленого ВНП на одиницю освітнього фонду держави в грошово­му виразі. Розрахувати цей показник можна за допомогою такої формули:

_ ВНП

ф

X

де: еосні- — ефективність народногосподарської освіти;

ВНП - - валовий національний продукт;

Фос — фонд освіти.

Другим показником може слугувати показник інтелектуало-ємності виробництва. Він показує, скільки грошових одиниць, акумульованих в освітньому фонді, припадає на кожну одиницю

909

виробленого продукту. Показник Інтелектуалоємності розрахову­ється як відношення фонду освіти до валового національного прод>тсту за такою формулою:

І

^є

ВНП

де: Ц - інтелектуалоємність;

Фос - фонд освіти;

ВНП — валовий національний продукт.

Кошти, які витрачаються на навчання в школі і на підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, економічно окупають­ся тим, що протягом ряду років функціонує праця більш високої продуктивності, яка забезпечує приріст національного доходу. Адже підвищення продуктивності праці, як відомо, — основний фактор росту національного доходу.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. У чому виражається сутність ефективності соціальної діяль­ ності?

2. Яке призначення критеріїв і показників ефективності соціальної діяльності і чим відрізняються вони один від одного?

3. Назвіть відомі Вам методи оцінки ефективності.

4. Як розраховується соціальна ефективність?

5. Назвіть основні показники, за допомогою яких оцінюється соці­ альна ефективність освіти.

6. Якою є методика розрахунку ефективності народної освіти?

7. Як розраховується показник Інтелектуалоємності?

8. В якій формі виражається величина соціального ефекту?

ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України — Закон України від 28 червня 1996 р. (Ві­домості Верховної Ради України). № ЗО, 1996.

2.3акон України «Про встановлення величини вартості межі мало-забезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік» // Урядовий кур'єр. -- 1998. — № 5, 6.

3.Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». 4.3акон України «Про зайнятість населення». 5.Закон України «Про захист прав споживачів». 6.Закон України «Про індексацію грошових доходів насе­лення».

7.Закон України «Про мінімальний споживчий бюджет». 8.Закон України «Про оплату праці». 9.3акон України «Про освіту».

Ю.Закон України «Про основні засади соціального захисту ветера­нів праці та інших громадян похилого віку».

11.Закон України «Про основу містобудування» // Голос Украї­ни.—09.12.1992 р.

12.3акон України «Про охорону навколишнього природного середо­вища» // «Голос України». -- 1991.

ІЗ.Закон України «Про охорону праці» // Урядовий кур'єр. — 27 ли­стопада 1992р.

14.3акон України «Про пенсійне забезпечення» // Хрещатик -1991.-- 19 грудня.

15.3акон України «Про підвищення соціальних гарантій для трудя­щих».

Іб.Закон України «Про приватизацію державного житлового фон­ду» // Голос України. 22.06.1992 р.

И.Закон України «Про прожитковий мінімум» // Відомості Верхов­ної Ради У країни. — 1991 .—№ 14. —С. 170.

18.Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально­го захисту».

204

19.Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

20. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р., №85/96 —ВР.

21.Кучма Л.Д. Шляхом радикальних економічних реформ. Доповідь про основні засоби економічної та соціальної політики // Урядовий кур'єр від 13.10.94 р.

22.Указ Президента України «Про основні напрямки соціальної по­літики на 1997—2000 роки». К., 18.10.1997 р., Хе 1166/97.

23.Про комерціалізацію торгівлі і громадського харчування. Указ Президента України //Голос України. -- 1.02.1992 р.

24.Про заходи щодо державної підтримки освіти в Україні. Поста­нова Президента України від 9 червня 1994 року.

25.Про деякі заходи щодо розвитку національної культури. Розпо­рядження Президента України від 9 березня 1994 р.

26.Постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 1992 р. «Про регулювання цін» // Підприємництво І ринок України. — 1993. -№2. —С. 107.

27.Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 1993р. -№ 71 «Про регулювання фондів споживання у 1993 році» // Підприєм­ництво і ринок України. — 1993. — № 3. — С. 57.

2%.Величко О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: проблеми та перспективи / Економіка України, №7, 1997.

29.Вшпренко Н. М. Социальная инфраструктура УкраиньІ: Оценка уровня й перспектив развития. — К.: Наукова думка, 1993.

^.Гайдуцький П./, ПодолєваО.Е. Фінансування соціальної полі­тики. — К.: УАДУ, 1995.

ЗІ.Государственное регулирование зкономики й социальньїй ком­плекс / Под ред. проф. Морозовой Т, Г. — М.: Финстат-информ, 1997.

32.ГриненкоА., Кожан Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку Україна: Аспекти праці. — № 5, 1997.

33.Громадське харчування на сьогодні. Баланс. —№ 34, 1998.

34Даншшшин Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природо­користування в Україні / Економіка України. №11, 1996.

35.Державна програма охорони навколишнього природного середо­вища і раціонального використання природних ресурсів України (кон­цептуальний варіант). — К., 1995.

36.Економіка міст / За загальною ред. Макухи В. - - К.: Основи, 1997.

17.Економіка охорони здоров'я. — К.; Здравреформ, 1995.

38.Економіка України / За ред. доц. Заблоцького Б. Ф. — Львів: ЛБК НБУ, 1997.

205

ЗМІСТ

Вступ З

Розділ /. Соціальна сфера: склад та призначення 5

1.1. Суть соціальної сфери, її інфраструктура

та їхня роль у житті суспільства 5

1.2. Структура соціальної сфери:

галузі та види діяльності 8

1.3. Необхідність та можливість

державного регулювання соціальної сфери 16

Розділ 2. Принципи соціальної політики держави 18

1. Мета соціальної політики в У країні 18

2. Принципи соціальної політики країни

в умовах формування ринкових відносин 21

2.3. Завдання соціальної політики держави

та напрями її здійснення 24

Розділ 3, Зайнятість населення та охорона праці 29

1. Суть зайнятості і безробіття 29

2. Формування ринку праці в Україні 32

3. Основні принципи, методи

та інструменти регулювання ринку праці

та зайнятості населення 40

3.4. Державне управління охороною праці 46

Розділ 4. Державне регулювання доходів

та заробітної плати 51

4.1. Економічні та організаційні засади оплати праці в державному

секторі економіки 51

4.2. Система договірного регулювання

оплати праці 57

4.3. Прогнозування та державне регулювання

доходів населення 63

208

Розділ 5. Соціальний захист

малозабезпечених верств населення 69

5.1. Соціальний захист як складова

соціальної політики 69

5.2. Соціальне страхування громадян та

їх пенсійне забезпечення 72

5.3. Соціальна допомога громадянам 80