10.2. Прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування

Торгівля, як відомо, поділяється на оптову та роздрібну. Оптова торгівля — це продаж товарів з метою виробничого викори­стання чи для подальшого вигіднішого перепродажу. Роздрібна тор­гівля — це реалізація товарів населенню для кінцевого споживання. Оптова торгівля може бути представлена як процес просування продуктів між окремими стадіями виготовлення кінцевої продукції. Роздрібна торгівля — це кінцевий етап просування продукції. З роз­витком суспільного виробництва роль торгівлі в забезпеченні кінце­вого споживача зростає, а питома вага особистого підсобного гос­подарства та інших джерел товарів послідовно знижується.

В умовах переходу до ринкових відносин торгівля всіма вида­ми товарів проводиться не лише в спеціалізованих, змішаних та універсальних магазинах, в наметах, кіосках, ну й зі складів, з ав­томобілів, пристосованих для продажу товарів, а й мобільними торговими наметами. Приватизовані комерційними структурами магазини, що спеціалізувалися на продажу хлібобулочних виро­бів чи плодоовочів, як правило, переорієнтовані на продаж ін­ших, більш дорогих товарів. Однією з найпоширеніших форм ор­ганізації масової торгівлі є ринки (продовольчі, речові, змішані). За традицією, що склалася, торгове обслуговування сільського населення проводиться торговельними підприємствами, які вхо­дять у систему споживчої кооперації.

Громадське харчування організовується в формі їдалень, кафе, закусочних та інших пунктів харчування.

В прогнозуванні торгівлі та громадського харчування викори­стовується така система показників:

• обсяг загального товарообігу, в тому числі обігу роздрібної торгівлі, громадського харчування, оптової торгівлі, виручка від реалізації послуг населенню;

• обсяг продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

• валовий дохід від господарської діяльності;

• прибуток від реалізації;

• товарні запаси в роздрібній торгівлі на кінець року (в млрд грн. та днях товарообігу);

• втрати по заготівлі, збереженню, переробці та реалізації в цілому та окремих товарах (наприклад, по картоплі та овочах);

• витрати обігу за видами втрат (на оплату праці, відрахування на соціальні потреби та ін.);

• середньосписочна чисельність працівників та Ін.

При прогнозуванні обсягу товарообігу враховується обсяг торгівлі, який склався, та фактори, що впливають на обсяг обігу. Найважливішими факторами, що впливають на обсяг роздрібного товарообігу (в торгівлі та громадському харчуванні), є: доходи заселення і їх розподіл на товарні і нетоварні витрати; плато­спроможний попит населення; рівень та динаміка цін.

Обсяг роздрібного товарообігу (Т_р) встановлюється як сума юкупного фонду населення та обігу з реалізації товарів підпри­ємствам, установам та закладам за винятком купівлі товарів за межами торговельної мережі і розраховується за формулою:

Тр = (Ф_н + М_р)-О_м-0„,

це: Ф_н -- покупний фонд населення;

М_р — обіг з реалізації товарів підприємствам, установам та закладам;

О_м — обіг з продажу товарів поза межами торговельної мережі;

О_и-- інший обіг.

Покупний фонд населення визначається за даними балансу грошових доходів населення шляхом відрахування від загальної суми платоспроможного попиту населення витрат на оплату по­слуг.

Обіг з реалізації товарів підприємствам, закладам та устано­вам встановлюється за даними про контингент, який обслуговує­ться цими закладами, та витрат коштів на харчування за встанов­леними нормами.

Обіг з продажу товарів поза межами торговельної мережі -це купівля товарів у кооперації, колективних господарствах, на базарах. Це продаж населенню палива, лісу, дач тощо. Розмір цих продажів визначається за аналізом звітних матеріалів та факто­рів, які можуть впливати на продаж у майбутньому.

При прогнозуванні структури товарообігу враховується знач­на кількість факторів - - таких, як: обсяг і структура товарної пропозиції; норми потреб найважливіших видів продовольчих та непродовольчих товарів, у розрахунку на душу населення або на сім'ю; структура населення за статтю, віком, характером зайня­тості, місцем проживання; розподіл населення по містах і селах по різних природокліматичних зонах; розподіл доходів по групах населення; рівень та співвідношення цін на окремі види товарів і їхня динаміка та ін.

Структура товарообігу - - це співвідношення у продажу това­рів за групами, зокрема, продовольчих і непродовольчих, вона визначаегься з прогнозних оцінок структури попиту населення на

153

товари. Дані про структуру використовують для: визначення по­треб в окремих товарах; проведення балансових розрахунків ре­сурсів товарів; здійснення розрахунків товарного забезпечення.

Потреба в товарах складається з: передбачуваного обсягу роз­дрібного товарообігу; приросту товарних запасів у роздрібній торгівлі і громадському харчуванні; потреби в товарах для відш­кодування втрат (0,2% від товарообігу); суми уцінки непродово­льчих товарів застарілих фасонів і моделей, а також товарів, які втратили свою вихідну якість (0,5% від товарообігу); потреб у товарах, які купує споживча кооперація, КСП, які не входять до складу роздрібного товарообігу; резервів товарів (1,5% до роз­дрібного товарообігу).

Пропозиція товарів складається з: товарів, виготовлених у промисловості з державних ресурсів; товарів, які надходять по імпорту і товарообмінними операціями; кондитерські вироби, вина, пиво, безалкогольні напої, які виробляються підприємст­вами торговельних організацій; товари, що надходять з інших джерел; медикаменти і предмети санітарії та гігієни; друковані видання; сільськогосподарські продукти за державними замов­леннями; товари, які реалізуються в буфетах, кіосках морфлоту; товари з місцевих джерел, які випускаються місцевою промис­ловістю для потреб торгівлі; насіння картоплі та овочів, яке продається населенню системи; виручка за індивідуальне по­шиття і виготовлення речей з матеріалів населення і побутові послуги; непродовольчі товари, прийняті на комісію і такі, що купують у населення.

Під час прогнозування обсягу та структури роздрібного това­рообігу використовуються матеріальні баланси товарів (борошна, круп, олії, риби, цукру, тканин, взуття, меблів), які складаються з двох частин: дохідної частини (перехідні запаси, виробництво, імпорт); видаткової частини (ринковий фонд, промислова пере­робка, промислове споживання, потреби держбюджетних органі­зацій, громадських установ, експорт, запаси, інші споживачі).

Запаси на початок очікуваного періоду встановлюються як розрахункові, а на кінець періоду — як нормативні.

Надходження з виробництва визначають як обсяг випуску продукції відповідною галуззю народного господарства. Імпорт та експорт визначаються з зовнішньоторговельних угод і умов і встановлюються виходячи з експортно-імпортного сальдо.

Ринковий фонд визначається на основі розрахунків передба­чуваної структури товарообігу і можливих змін у запасах цих то­варів, які знаходяться в роздрібній торговельній мережі.

154

Промислова переробка --це товари, які використовуються як сировина чи матеріали для виготовлення Інших виробів. На пере­робку надходить 45% м'яса, 50% олії, 50% тканин. Переробка встановлюється за нормами витрат сировини на одиницю продук­ції і планованого випуску продукції галузі.

Промислове споживання --це товари, що використовуються у виробництві як допоміжні. Наприклад, тканини для виготовлення взуття, для обшивки салонів автомобілів тощо. Розмір промисло­вого споживання визначається у відповідності з обсягами випус­ку товарів на підприємствах галузі та норм витрат матеріалів на одиницю виробу. Споживання держбюджетних установ і громад­ських організацій (лікувальних закладів, дитячих ясел, садочків, навчальних закладів, гуртожитків, будинків відпочинку, готелів) визначається за чисельністю контингентів, які обслуговуються, та норм використання виробів. Обсяг спецодягу та спецвзуття ви­значають за контингентом працівників, які підлягають забезпе­ченню, затвердженими нормами видачі і строками використання виробів. Фонд інших споживачів --це ресурси товарів для забез­печення армії, флоту, військовослужбовців МВС.

Потребу в будівництві нових торгівельних підприємств (П„) визначають за формулою^

де: П₀ — загальна потреба в мережі підприємств (торговельна площа, кількість місць, кількість підприємств);

Н- фактична наявність мережі підприємств на початок пе­редбачуваного періоду;

В - - очікуване вибуття підприємств у передбачуваному періоді;

П_р — приріст торговельної площі або числа місць на діючих підприємствах за рахунок їх реконструкції.

Загальна потреба в мережі підприємств на кінець передбачу­ваного періоду визначається згідно з розрахунковими нормами і чисельністю населення в цей період. Норматив торговельної площі на 1000 міських жителів - - 195 м², в тому числі магазинів продовольчих товарів - - 82 м² і непродовольчих --113м². Нор­матив підприємств громадського харчування --28 місць на 1000 жителів.

Спеціалізація і розміщення підприємств торгівлі і громадського харчування здійснюються в залежності від складу та щільності населення, розміщення місць відпочинку і житлових масивів, транспортних магістралей, базарів, промислових підприємств тощо.

Потреби в складських приміщеннях, холодильниках визнача­ються нормативним методом на 1000 міських жителів за рівнем споживання товарів, які швидко псуються, їх запасів, коефіцієн­том нерівномірності їх надходження на холодильники, середнім коефіцієнтом завантаження холодильників. Виходячи з встанов­леної загальної потреби в складському господарстві, фактичного його стану І передбачуваного вибуття, можна розрахувати вве­дення в експлуатацію складів за рахунок нового будівництва.

Потреби в устаткуванні підприємства визначають виходячи з норм оснащення або розрахунковим шляхом. Дані про приріст торговельної та складської мережі і технічного оснащення під­приємств торгівлі дозволяють розрахувати необхідні інвестиції під конкретні об'єкти торговельного будівництва.

Як вважають фахівці торгівлі, потрібно перетворювати магазини в торговельні підприємства, які мають займатись не тільки торгів­лею, але й зберіганням товарів. Замість п'ятиденного запасу можна мати півторамісячні. Але справа в тому, що 1 м² площі в магазині коштує в 5—6 разів дорожче ніж у складі. Тому використання пло­щі магазинів для зберігання продукції - - ознака безгосподарності. Співвідношення підсобних і торговельних площ має бути 2 до 1. А в нас на кожен метр підсобного приміщення --4 метри торговельної площі, а тому й черги, важко в тісноті знайти товар.

Показники діяльності громадського харчування — це обсяг товарообігу громадського харчування і обсяг випуску продукції. В свою чергу, обсяг товарообігу громадського харчування — це виручка від продажу населенню продукції власного виробництва і покупних товарів.

Обсяг випуску продукції встановлюється за формулою:

О_п = Ч: х С х Д,

де: Чс — число споживачів;

С — кількість страв на людину;

Д - - дні роботи підприємств.

Обсяг випуску продукції обґрунтовується розрахунками по­тужностей кухні і можливостями обідніх залів.

Для вдосконалення громадського харчування необхідно: пов­ністю приватизувати його; зміцнювати матеріальну базу; впрова­джувати індустріальну технологію; створювати заготівельні під­приємства; збільшувати мережу їдалень у школах, університетах, технікумах, по інших місцях роботи; дбати про якість страв; шу­кати способи виробництва біологічно чистої продукції, допома­гаючи природі, брати від неї стільки, скільки вона в змозі дати.

156

Основою товарообігу є товари. Таким чином товарообіг — непервинне поняття, а лише похідна від проданого товару. Якщо є товар, який куплено, то можна його й порахувати. Коли нема товару, то й рахувати нічого.

На сьогодні в торгівлі головний показник — прибуток. Як йо­го збільшити — головна турбота комерції. Тут потрібно не про­дешевити! Тобто купити чи замовити в промисловості такий то­вар, який можна швидко і вигідно продати. А для цього потрібно вивчати попит населення. Не брати те, що осяде в сховищах. Прибуток вимагає якості від виробника товару і від того, хто йо­го продає.

Попит населення тісно пов'язаний зі зміною цін, У цьому разі розраховують коефіцієнт еластичності попиту по відношенню до зміни ціни за формулою:

Іг -^

^ке~ц'

де: ке — коефіцієнт еластичності попиту;

Зп - - процент зміни продукції, яка користується попитом;

Ц - початкова ціна.

Коефіцієнт еластичності попиту різний по окремих товарах і залежить від взаємозаміщення, питомої ваги у витратах спожива­ча (чим вища питома вага товарів у загальному обсязі товарних витрат, тим вищим буде коефіцієнт еластичності), ступеня пер­шочергової необхідності (на медикаменти даний коефіцієнт не­високий, на коньяк — значний).

Для прогнозування товарного забезпечення роздрібного това­рообігу велике значення мають прогнози зовнішнього ринку, зо­внішньої торгівлі України, валютного курсу, митної політики держави.