10.1. Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація

Торгівля — це сфера обігу товарів на ринку, включаю­чи комплекс підприємств, які спеціалізуються на виконанні тор­гово-посередницьких операцій, виконуючи двояку функцію: об­лік вартостей (зміна форм вартостей) та доведення товарів до сфери споживання, тобто є посередником між товаровиробником і споживачем. Торгівля впливає на споживання окремими соці­ально-економічними групами населення, структуру особистого споживання.

Громадське харчування - - це підгалузь торгівлі, яка спеціалі­зується на виготовленні продуктів харчування, придатних до споживання і продажу, і обслуговуванні процесу споживання.

Основні завдання торгівлі та громадського харчування — це досягнення збалансованості попиту та пропозиції на ринку пред­метів споживання, задоволення попиту споживачів при високій якості обслуговування і мінімальному рівні витрат, пов'язаних з процесом обігу продукції.

Органи місцевого споживання, комітети по торгівлі та гро­мадському харчуванню здійснюють:

» аналіз стану торгівлі та громадського харчування, прогнозу­вання їхнього розвитку на основі вивчення попиту та пропозиції товарів;

• контроль за виконанням власниками торговельних підпри­ємств зобов'язань щодо збереження товарного профілю, забезпе­чення асортименту товарів, у тому числі першої необхідності;

140

• участь у роботі з приватизації, демонополізації та створення конкурентного середовища в торгівлі та громадському харчуванні;

• контроль (через інспекцію торгівлі) за додержанням норм та правил торгівлі, якості та безпечності торгівлі на підприєм­ ствах торгівлі та громадського харчування незалежно від форм власності;

• сприяння в організації і проведенні ярмарків та інших захо­ дів з роздрібної торгівлі товарами народного споживання.

Основними показниками торгівлі та громадського харчування є: обсяг та структура роздрібного товарообігу; рівень та структу­ра витрат обігу; прибуток та рентабельність; коефіцієнти обіго­вості коштів.

Роздрібний товарообіг — один з найважливіших показників соціально-економічного рівня держави. Його обсяг відображає рівень життя населення. Під роздрібним товарообігом розуміють обсяг реалізації товарів і послуг населенню та іншим споживачам у грошовому вираженні-.

При визначенні обсягу роздрібного товарообігу необхідно враховувати продаж товарів населенню через усі канали реалізації: враховані підприємства, речові, змішані та продовольчі ринки.

Роздрібний товарообіг по підприємствах визначається на ос­нові звітних даних про обсяг товарів, які були продані населен­ню, а також про обсяг продажу за готівковий та безготівковий розрахунок підприємствам і організаціям для господарських по­треб у порядку дрібного опту.

Обсяг продажу товарів на речових, змішаних та продовольчих ринках визначається виходячи із суми неорганізованого ввезення товарів окремими громадянами за даними статистики. В розрахун­ках враховується динаміка й ефективність цього каналу торгівлі.

В організації торгівлі та громадського харчування першочер­гове значення має вивчення попиту. Під попитом населення ро­зуміють форму виявлення потреби. Платоспроможний попит -це частина потреб населення в товарах та послугах, забезпечених грошовим еквівалентом на визначений період часу. Обсяг попиту визначається сумою грошей, які є на руках у населення і може бути спрямована на закупівлю товарів та послуг. Структура по­питу - - це розподілений попит на продовольчі і непродовольчі товари, а також за укрупненими товарними групами або ж у де­тальному асортименті. Розрізняють такі види попиту, як: реалізо­ваний — попит, який супроводжується купівлею товарів; незадо-волений попит, у разі відсутності в даний момент певного товару в продажу. Формований попит на товари виникає тоді, коли то-

вари готуються до вироблення. Реалізований та незадоволений попит у сумі становлять дійсний попит.

Вивчення попиту здійснюється різними методами. Так, для вивчення реалізованого попиту населення використовується ба­лансовий метод. Цей метод використовується для визначення об­сягу та асортименту структури реалізованого попиту. Він базує­ться на формулі товарного балансу;

Р—Я. -І-П .- Л — 'З Т — ->тм "г 11_Т — ,Дв ^к »

де: рт-- реалізація товарів за період вивчення;

Зтм — залишок товарів на початок періоду;

П_т — поставка товарів за період вивчення;

Д_в - -документовані втрати товарів, незв'язані з продажем по­купцям;

З_к - - залишок товарів на кінець періоду.

Для вивчення незадоволеного попиту використовуються кое­фіцієнти задоволеного попиту, які показують ступінь його задо­волення на товари достатнього попиту. Якщо цей коефіцієнт ме­нший 1, то незадоволений попит розраховується за формулою:

де: рнп — розмір незадовільного попиту;

К - коефіцієнт задоволення попиту (в % або в відносних числах);

Пф — фактичний продаж за період вивчення.

Формований попит вивчають з допомогою таких методів, як виставки-огляди, виставки-продажи, конференції покупців, де­густації, опитування та ін. Формування та розвиток попиту на­селення на товари та послуги визначають різні фактори: еконо­мічні - - величина ВВП, рівень та структура грошових доходів населення, обсяг та склад товарної пропозиції, рівень та спів­відношення цін на товари та ін.; соціальні --соціальна структу­ра суспільства, розвиток соціальних фондів, культура спожи­вання, реклама та ін.; демографічні - - чисельність населення та його склад, чисельність та склад сімей, процес міграції населен­ня; природно-кліматичні та національно-історичні умови, тра­диції та ін.

Торговельні підприємства всіх форм власності мають госпо­дарську та юридичну самостійність; можуть вступати в договірні відношення з виробниками та постачальниками товарів; оплачу­вати товар і користуватися послугами фінансово-кредитної систе­ми; несуть повну відповідальність за результати своєї діяльності.