9,3. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення культури

Фінансування культури здійснюється на нормативній ос­нові за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань та з інших джерел.

Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культу­ри в розмірі не менше 8% від національного доходу України.

Місцеві Ради народних депутатів мають право в порядку, пе­редбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми.

Бюджетні асигнування та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Для фінансової підтримки закладів, підприємств і організацій культури в умовах ринкової економіки, цільового використання коштів, що відраховуються на потреби культури, можуть ство­рюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Порядок створення фондів і використання коштів визначаєть­ся положеннями, що затверджуються в установленому порядку.

Громадські об'єднання (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації), заклади, підприємства, організації мають право само­стійно та на договірній основі створювати добродійні фонди для фінансування культурних програм, програм розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у галузі культури, розв'язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.

146

Валютні надходження від використання культурних цінностей і об'єктів національного культурного надбання, гастрольної, ви­ставкової, видавничої та іншої творчої діяльності спрямовуються на забезпечення: збереження і відновлення національного куль­турного надбання України, зміцнення матеріальної бази культури і не підлягають оподаткуванню.

Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури, звільняє від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об"єд-нання, що діють у сфері культури, а також заклади культури, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету чи кош­тів підприємств і профспілкових організацій. Держава встановлює пільги на оподаткування доходів підприємств і організацій, окре­мих осіб, що частково відраховують ці кошти на потреби культу­ри, і передбачає пільгове оподаткування доходів від інших плат­ників. Порядок оподаткування закладів, підприємств і організацій, що діють у сфері культури, а також тих, які відраховують частину доходу на потреби культури, визначає чинне законодавство.

Кожна культурна освітня установа має самостійний кошторис, який затверджує вища організація. Витрати плануються у коштори­сі в загальновстановленому порядку. Так, заробітна плата плануєть­ся виходячи з типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності (наприклад, по бібліо­теках — від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).

Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від освіти та стажу роботи, а працівників інших культурно-освітніх установ — від групи установи. Витрати по інших статтях плануються так само, як і в інших бюджетних організаціях.

По невеликих культурно-освітніх установах складаються за­гальні кошториси в межах району чи міста. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на заробітну плату.

Деякі культурно-освітні установи знаходяться на госпрозрахунку (парки культури та відпочинку, міські сади, екскурсійні бюро, зоо­логічні парки). По цих установах з бюджету планується сума дота­цій на розмір витрат, що не покривається власними доходами.

Згідно з чинним порядком у культурно-освітніх установах ство­рюється фонд підприємства за рахунок одержаного понадпланового прибутку чи суми скорочення планової дотації по госпрозрахункових організаціях, а також понадпланового перевищення доходів над ви­тратами за кошторисом спеціальних коштів бюджетних установ.

147

Щодо матеріально-технічного забезпечення культури, то дер­жава: гарантує створення виробничої бази з випуску спеціально­го обладнання для закладів, підприємств, організацій і установ культури, музичних інструментів, атракціонної техніки, допоміж­них матеріалів і засобів для здійснення індивідуальної художньої творчості; стимулює виробництво цієї продукції відповідно до суспільних потреб; розвиває мережу спеціалізованих з цією ме­тою виробництв, у тому числі і спільних з іншими країнами.

Заклади, підприємства, організації та установи культури по­винні у пріоритетному порядку забезпечуватися: відео-, теле-, радіо-, кіноапаратурою, технічними засобами, музичними інст­рументами, меблями, спеціальним обладнанням, папером, інши­ми матеріалами, необхідними для здійснення професійної та культурно-освітньої діяльності.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. Охарактеризуйте культуру та мистецтво як галузь соціальної сфери.

2. Які основні цілі соціальної політики держави в розвитку культури?

3. У чому полягають основні завдання державного регулювання суспільних відносин у сфері культури?

4. Що розуміють під повноваженнями державних органів у сфері культури?

5. На основі яких принципів реалізується державна політика в га­ лузі культури?

6. Які найважливіші фактори впливають на кількість закладів культури?

7. Як визначається завантаження (відвідування) залів для глядачів?

8. Як розраховується прогнозний обсяг капітальних вкладень у розвиток культури?

9. Якою є методика розрахунку регіонального індексу культурного обслуговування?

10. Як визначається забезпеченість населення кінообслуговуванням?

11. Як обчислюються потреби в фондах громадського користування?

12. Що необхідно для відновлення музеїв, парків, палаців, залів?

13. Як визначається потреба в продукції преси?

14. Як здійснюється фінансування галузі культури?

15. Які пільги надає держава у сфері культури?

16. Назвіть основні функції держави з матеріально-технічного за­ безпечення культури.

І4Я

10)

РОЗДІЛ

ТОРГОВЕЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

• Сутність торгівлі, громадського харчування та їх організація.

• Прогнозування розвитку торгівлі та громадського харчування.

• Ефективність роздрібної торгівлі.

• Регулювання роздрібного товарообігу.