9.1. Завдання і повноваження державних органів по регулюванню суспільних відносин у сфері культури

Культура — це галузь, це сфера діяльності людей, де:

• відбувається духовне життя людей;

• утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті;

• виховуються глибокі і тверді переконання людей, їхня гід­ ність, віра у своє високе призначення;

• вирощується і наснажується особистість, вдосконалюються погляди на істину;

• формуються стосунки людей в умовах оновлення суспільно­ го життя.

У лютому 1990 р. Верховна Рада України прийняла «Основи законодавства України про культуру», де визначені правові, еко­номічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та ЇЇ спрямованість на такі цілі:

• реалізацію суверенних прав України в сфері культури;

• відродження і розвиток культури української нації та куль­ тур національних меншин, які проживають на території України;

• забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культу­ рно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

- реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей;

• соціальний захист працівників культури;

• створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культури.

В умовах радикальних економічних перетворень у галузі культури та мистецтва з'явилися негативні явища -- різко скоро­тилася кількість кінотеатрів, згортається мережа об'єктів культур­ного призначення. В порівнянні з початком 90-х років більше як у два рази скоротилася кількість відвідувань театрів, музеїв, концерт­них залів, кінотеатрів, знизилася кількість друкованої продукції.

Через спад реальних доходів, ріст цін на друковану продукцію та послуги культури люди обмежують своє культурне дозвілля.

До того ж процесам формування єдиного духовного простору, утвердження гуманістичних цінностей, високої моралі, націо­нальної самосвідомості та патріотизму дедалі частіше протисто­ять імпортовані з-за кордону агресивні й спрощені форми масової культури.

З метою підтримки розвитку культури й мистецтва в Україні має бути запроваджено державне регулювання суспільних відно­син у сфері культури. Воно передбачає:

1. Створення та виконання програм розбудови культури, ду­ ховного життя. Програми мають забезпечувати позитивні зміни в системі духовних цінностей суспільства, в світоглядних засадах громадян. Відродження стосується філософських та культуроло­ гічних шкіл, новаторів музичного, театрального й образотворчого мистецтва. Виконання програм має забезпечити цілісність систе­ ми естетичного виховання громадян закладами освіти, культури і мистецтва, творчими спілками, культурними товариствами.

2. Законодавчі гарантії збереження і плідного використання культурних цінностей. Клади та пам'ятки археології мають бути державною власністю. Культурні, історичні цінності повинні бути оцінені і зберігатися в музеях і культурних установах. Необхідно створити інформаційно-пошукові системи в галузі спадщини куль­ тури, комп'ютерний архів творів живопису тощо. Створити зако­ ни про охорону національної культурної спадщини, єдину націо­ нальну службу охорони цієї спадщини, підпорядковану уряду. Потрібно створити єдиний державний реєстр національного куль­ турного надбання. Гарантувати доступ громадянам країни до пам'яток історії та культури, музейних, бібліотечних і архівних фондів. Для окремих соціальних груп громадян (дітей, учнів, студентів, пенсіонерів) цей доступ має бути пільговим. Гаранту­ вати збереження у власності творчих спілок приміщень, які їм належать.

1. Державне сприяння розвитку бібліотек, впровадженню но­ вітніх технологій обслуговування читачів, комп'ютеризації, ство­ ренню електронних каталогів, інтеграції в світову бібліотечну систему, перебудові управління бібліотечною справою, випуску літератури у вигляді обов'язкового замовлення і поновлення ним бібліотек, створенню національної бібліотеки.

2. Державну підтримку інтелігенції. Виховання уявлення про роль інтелігенції в суспільстві в боротьбі проти безкультур'я.

3. Державне сприяння збереженню й розвитку народної культу­ ри — відродженню народної творчості, художніх промислів і реме­ сел; створенню музеїв народної творчості та побуту, шкіл народного мистецтва, фольклорно-етнографічних ансамблів; роботі громадсь­ ких об'єднань, асоціацій, клубів, краєзнавчих спілок, товариств з від­ родження традицій і обрядів народу, його культурного багатства.

4. Сприяння зміцненню середовища представників високої культури. Через обміни думками, обговорення творів літератури і мистецтва, утворення наукових шкіл, популяризацію наукових та мистецьких відкриттів і творів.

5. Дійове впровадження закону про мову як ознаку нації, як засобу національного спілкування в країні через: посилення від­ повідальності посадових осіб за порушення закону; контроль за виконанням Державної програми впровадження української мо­ ви; розширення орієнтованої за фахом видавничої бази країни до А—5 тис. україномовних книжок на рік; забезпечення навчальних закладів підручниками, посібниками та словниками.

8. Фінансування культури з державного бюджету. Повноваження державних органів у сфері культури полягають

у тому, щоб:

• забезпечувати реалізацію політики держави у сфері культури;

• за участю громадських об'єднань здійснювати розробку державних програм розвитку культури та їх фінансування;

• створювати умови для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, що проживають на території України;

«забезпечувати державні замовлення на випуск літератури, творів мистецтва;

• сприяти розвитку нетрадиційних форм мистецтва;

• здійснювати заходи щодо повернення у власність українсь­ кого народу культурних та історичних цінностей, що знаходяться за її межами;

• надавати закладам культури, що відіграють значну роль у духовному житті народу, статус національних;

• розробляти І забезпечувати впровадження науково обґрунто­ ваних суспільно необхідних нормативів культурного обслугову­ вання населення різних регіонів України, матеріальних і фінансо­ вих норм забезпечення закладів культури;

• забезпечувати підготовку кадрів, створювати необхідну ме­ режу державних навчальних закладів, науково-дослідних установ та стимулювати розвиток наукових досліджень з проблем куль­ тури;

• створювати базу з виробництва спеціального обладнання для закладів, підприємств І організацій культури;

• організовувати та здійснювати культурне співробітництво з іншими країнами та міжнародними організаціями, сприяти ство­ ренню спільних інвестиційних фондів розвитку культури в Украї­ ні, а також центрів української культури за кордоном.

Загальне керівництво діяльністю установ культури та мистец­тва здійснює Міністерство культури України, яке виконує такі функції:

• розробляє та реалізує державну політику в галузі культури;

• створює умови для збереження і розвитку української культури та культури всіх національностей, які проживають на території України;

• забезпечує державну підтримку професійного мистецтва;

• створює і сприяє ефективному функціонуванню бюджет­ них і позабюджетних фондів у сфері культури;

• сприяє задоволенню духовних потреб членів суспільства, розвитку свободи творчості.

Розвиток української культури, а відтак і принципи реалізації державної політики в цій сфері базуються на таких загальновиз­наних демократичних засадах: самоцінність, незалежність куль­тури й мистецтва в усіх їх проявах; забезпечення активного функ­ціонування української мови в усіх сферах культурного життя; створення єдиного національного культурного простору як одно­го з найважливіших факторів у справі розбудови української державності; підтримка високопрофесійної мистецької творчості, яка забезпечує якісний рівень національної культури, на протива­гу політичній чи комерційній кон'юнктурі; надання гарантій сво­боди творчості, можливості активної участі громадян і особливо молоді в культурних процесах, загального доступу до культурних надбань; захист національної культурної спадщини (пам'яток і цінностей, музеїв, заповідників тощо) як основи національної культури, турбота про розвиток традиційних культур народів, які населяють Україну; створення та утримання зусиллями держави

та міського самоврядування базових елементів культурно-мисте­цької Інфраструктури; застосування економічних стимулів для залучення у сферу культури недержавних надходжень; форму­вання сприятливого економічно-правового режиму щодо функці­онування культурно-мистецьких закладів незалежно від відомчо­го підпорядкування та форм власності.