8.3. Фінансування освіти

Фінансування державних навчально-виховних закла­дів, установ і організацій системи освіти здійснюється на норма­тивній основі за рахунок коштів державного та місцевих бю­джетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10% національного доходу, а також валютні асигну­вання на основну діяльність.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи осві­ти, діяльність яких цілком або частково фінансуються з бюджету, коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності. Додатковими джерелами фінансування є:

—кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замов­лення підприємств, установ, організацій та громадян;

—плата за надання додаткових освітніх послуг;

—доходи від реалізації продукції навчально-виробничих май­стерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

—дотації місцевих Рад народних депутатів;

—кредити і позички банків;

—валютні надходження;

—добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян у частині, що спрямовується на розвиток освіти, звільняються від оподаткування. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчально-виховних закладів, установ, ор­ганізацій системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Фінансування фундаментальних та пошукових наукових до­сліджень, наукових програм здійснюється на конкурсній основі в обсязі 10% на утримання вищої школи. Незважаючи на скруту

Верховна Рада й уряд повинні створити таку «структуру держав­ного бюджету, що забезпечила б постійний прогрес головних у сучасній державі галузей економіки, науки, освіти.

Не можна «спочатку нагодувати народ, а потім..,». Потім уже ніколи не буде ... Ми бідні саме тому, що десятки років заоща­джували на освіті. Освіта --це найнеобхідніша ланка продуктив­них сил, яка виконує в суспільстві найважливіші виробничі функ­ції. Бісмарк писав: «Війну виграв пруський вчитель». Рейган гово­рив: «Ми даємо багато грошей університетам не тому, що ми бага­ті, але ми багаті тому, що даємо гроші університетам». Свого часу зруйнована Німеччина та Японія, обтяжені повоєнними репараці­ями, всі свої прибутки та допомогу спрямували насамперед на від­родження та модернізацію системи освіти, науки, засновуючи ме­режу закладів для фундаментальних досліджень, закуповуючи патенти, соціальне підтримуючи своїх учених та залучаючи до ро­боти закордонних ... Саме цим вони створили міцну базу для ефе­ктивних економічних реформ, хоч не були тоді багатшими за нас сьогоднішніх. У Японії кажуть так: гроші можна вкласти в товари, в устаткування І технології, в науково-технічну продукцію і в осві­ту. Але капітал, витрачений на товари, назад уже не повернеться. Це продукція одномоментного споживання. Устаткування й тех­нологія віддачу приносити будуть, але морально застаріють за 2— З роки. Трохи довше протримаються науково-технічні розробки. А ось знання як фундаментальні уявлення про світ залишаться сві­жими років 50. У США, Німеччині, Японії 20—30% усіх асигну­вань, виділених на освіту, йде на вищу освіту. Збільшуються асиг­нування на науку (до 3% ВНП ) та культуру.

Таку динаміку бюджету має закласти Україна. Раціонально складений бюджет держави дозволить усунути перекоси в соці­альному забезпеченні різних прошарків населення, зокрема в осві­ті. Вкладення в майбутнє-- це вкладення в освіту. Позбавити на­род майбутнього заради того, щоб утриматись при владі на хвилі популізму -- злочинно. У США вкладання в освіту дало 40% при­росту валового національного прибутку і продуктивності праці. Збільшення асигнувань на науку цієї держави забезпечило еконо­міку щорічно видачею 80 тис. патентів на винаходи та відкриття.

Американці підрахували, що з безробіттям досить вигідно бо­ротися підвищенням рівня освіченості населення, бо втрати лише одного року перевищують майже в 12 разів теперішні вклади в середню освіту. За даними ЮНЕСКО в 20 розвинутих країнах, де працює 95% науковців світу, прибуток на душу населення щоріч­но зростає на 200 доларів, в решті країн — лише на 10.

Ефективне використання наукового і педагогічного потенціа­лу та якісне поліпшення змісту навчального процесу в універси­тетах, за умови раціонального використання коштів, може відбу­тися завдяки об'єднанню академічної, галузевої та «вузівської» науки при університетах; вони мають стати науковими центрами на зразок кращих західних. Навколо них у майбутньому можуть формуватися технополіси, здатні в ринкових умовах здійснювати швидке та ефективне впровадження нових технологій у виробни­цтво. Наукові заклади (центри) мають отримати подвійне при­значення: наукові дослідження і підготовка кадрів спеціалістів для різних сфер економіки. Теперішній стан розгалуженості їх функцій є неприродним і згубним: кращі науковці не передають сучасних знань, отриманих експериментальним дослідницьким шляхом, молоді, а в вузах читає лекції та проводить заняття чи­мало педагогів, які займаються науковою діяльністю формально й мають уявлення про наукові досягнення з книжкових джерел, звичайно, застарілих. Тож об'єднання академічної, галузевої і ву­зівської науки має бути ретельно підготовлене, а механізм такого об'єднання — ґрунтовно опрацьований.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. Дайте характеристику освіті як галузі соціальної сфери.

2. На яких принципах грунтується державна політика в галузі освіти?

3. Назвіть основні повноваження органів державного управління освітою.

4. Що розуміють під єдиною структурою системи освіти?

5. Охарактеризуйте основні види діяльності вищих навчальних закладів.

6. Як прогнозується потреба в збільшенні місць у дитячих дошкі­ льних закладах?

7. Як розраховується обсяг капітальних вкладень на розвиток і спорудження об'єктів освіти?

8. Як визначити контингент учнів у першому і наступних класах?

9. Що необхідно для визначення потреби в мережі шкіл?

10. Якою є методика розрахунку прогнозної потреби в учителях?

11. Яким чином визначається потреба в спеціалістах на розвиток галузей народного господарства?

12. Як формується прийом абітурієнтів та розраховується випуск спеціалістів вищими навчальними закладами?

13. Як здійснюється фінансування галузі освіти?

14. Назвіть додаткові джерела фінансуванні освггн

15. У чому полягає необхідність раїїіонаяьаого використання кош­ тів на освіту?

РОЗДІЛ

ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА

•Завдання і повноваження державних органів по регу­люванню суспільних відносин у сфері культури.

•Прогнозування розвитку галузі «культура».

• Фінансування і матеріально-технічне забезпечення культури.