Показники використання ліжок різного профілю

Профіль ліжка	Середня тривалість перебу­вання хворого на ліжку			Оборот ліжка
	Міста	Сільс. р-ни	Обл. лікарні	Міста	Сільс. р-нн	Обл. лікарні
Хірургія	13,1	13,4	12,4	24,3	21,2	24,7
Травматологія	18,6	16,7	25,5	17,7	20,2	8,4
Гінекологія	9,3	9,1	10,4	35,0	31,6	26,2
Неврологія	18,0	16,7	18,8	18,3	18,5	16,7
Отоларингологія	10,3	10,7	14,2	32,0	28,0	15,2
В середньому	15,9	14,2	14,1	19,3	20,5	17,4

Незважаючи на скрутну економічну ситуацію в охороні здо­ров'я, загальна кількість хворих, які щорічно впродовж періоду спостереження лікувалися в стаціонарах, у цілому залишалася досить стабільною і коливалася довкола 2400 випадків на 10000 населення і лише у 1996 році зменшилася до 2100. Такий рівень фактичної госпіталізації відповідає рекомендаціям експертів 70-х років, коли радянська охорона здоров'я дотримувалася принци­пово інших підходів до забезпечення потреб населення у стаціо­нарній допомозі й орієнтувалася на розширені показання до гос­піталізації. Світова практика нинішнього періоду орієнтує націо­нальні системи охорони здоров'я на рівень госпіталізації 13—17% (без урахування ліжок медико-соціальної допомоги). Рівень гос­піталізації у міські стаціонари також практично не змінився.

На рівень госпіталізації в розрізі відділень значною мірою впливає забезпеченість ліжковим фондом і його структура. Рівні, структура та динаміка числа госпіталізованих з окремих профілів характеризуються значною різноманітністю. Найвищі рівні гос­піталізації виявлено в стаціонарі загального терапевтичного про­філю, що відповідає реальним потребам населення. В сільських районах ці показники перевищують аналогічні в містах області у 2,8—3,1 раза. Частка терапевтичних хворих серед усіх госпіталі­зованих у сільських районах становила близько третини, в містах -12—13%, при середньому нормативі 20%. Це пов'язано переду­сім зі значно вищою забезпеченістю ліжками терапевтичного профілю в сільських районах у порівнянні з містами (майже в 3 рази), значна кількість яких сконцентрована у сільських діль­ничних лікарнях (24% від загального фонду в сільських районах). У ринковій економіці відома формула: надлишкова пропозиція породжує надлишковий попит. Тобто наявність надлишкових лі­жок провокує необгрунтовану госпіталізацію. Менш вираженим, але суттєвим чинником є також менша розвиненість високоспеці-алізованої допомоги в сільських поселеннях. Протягом 5-річного періоду госпіталізація в терапевтичні стаціонари в областях в ці­лому, в поселеннях різного типу поступово скорочувалася (в об­ластях на 13,5%, в містах — на 8,9%).

Процент госпіталізованих у відділеннях хірургічного профілю становить 9—13%. Не спостерігається будь-якої визначеної ди­наміки рівнів госпіталізації у хірургічні стаціонари, за винятком сільських районів, де цей показник зменшився за період спосте­реження на 20,7%, але все ще перевищує такий у містах на 21,0%. Зважаючи на відносно слабшу матеріальну базу сільських лікар­няних закладів, подібне співвідношення викликає сумніви щодо

їло

доцільності та обгрунтованості високої госпіталізації хворих у сільські хірургічні стаціонари.

При значному різноманітті рівнів госпіталізації у неврологічні відділення в поселеннях різного типу (у сільських районах в 1,3 раза вище, ніж у містах) виявлена тенденція до їх зростання (у сільських районах динаміка практично відсутня), що є реакцією на збільшення поширеності відповідної патології при незмінних підходах до призначення лікування. Тож з результатів аналізу видно: рівні госпіталізації, як у цілому, так і за окремими спеці­альностями, високі і не мають тенденцій до скорочення.

Однією з важливих проблем є підвищення ефективності медич­ного обслуговування (скорочення строків лікувального процесу, поліпшення його результативності, точність встановлення діаг­нозу та ін.). В останні роки знижується інтегральний показник якості здоров'я населення — це тривалість життя. За останні 8 років тривалість життя значно скоротилась як у чоловіків, так і в жінок. Одна з основних причин скорочення тривалості життя -летальність у результаті різних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, органів дихання тощо).

В сучасних умовах прогнозування розвитку охорони здоров'я одним з основних показників є потреба населення в медичних послугах різного виду. На основі цього базового показника роз­раховуються інші показники прогнозу. Прогнозна потреба насе­лення в медичних послугах може бути розрахована за допомогою нормативно-факторного методу. Методика його використання включає аналіз стану медичного обслуговування в минулому пе­ріоді, задоволення потреб населення в медичних послугах, вияв­лення «вузьких місць» у медичному обслуговуванні та причин їх виникнення. Аналіз здійснюється по окремих регіонах і в масш­табі держави.

Потім визначається склад факторів, що впливають на харак­тер, рівень захворюваності населення. Такими факторами можуть бути віковий, статевий, професійний склад населення, стан дов­кілля, життєвий рівень населення та ін. Вплив цих факторів не однаковий за інтенсивністю і направленістю. Існує також значна диференціація їх впливу по регіонах країни. В окремих регіонах несприятлива екологічна ситуація є основною причиною підви­щеного рівня захворюваності. А тому під час розробки прогнозів необхідно враховувати територіальну диференціацію дії різних факторів.

Вплив чинників аналізується за допомогою спеціальних нау­кових досліджень, зокрема, вивчення медичної статистичної Ін-

формації про звернення різних категорій населення до медичних установ. Частина населення тривалий час може не користуватися послугами медичних установ, хоч і має значні відхилення в стані здоров'я. Причини тут можуть бути різними: самолікування, не­достатня пропускна спроможність медичних установ тощо. А то­му для повнішого виявлення характеру захворюваності аналізує­ться також Інформація, що міститься в результатах комплексних медичних оглядів, які проводяться за спеціальними програмами виявлення різних видів захворювань, а також за матеріалами за­гальної диспансеризації населення.

В результаті аналізу виявляються залежності між окремими факторами і характером захворюваності та сумарний вплив всіх чинників.

Виявлення залежності дають змогу знайти дійсний характер захворюваності населення в регіонах держави і розрахувати ре­альну потребу в медичних послугах лікарів різних спеціальнос­тей (терапевтів, хірургів, невропатологів та ін.). У даних розра­хунках застосовується нормативний метод. На основі виявлених залежностей розраховуються нормативи потреби населення в по­слугах амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних установ.

Норматив розраховується у вигляді кількості лікарських відві­дувань у рік на одного жителя (включаючи відвідування лікарем хворого вдома). Прогнозна потреба населення в послугах (за окремими видами захворювання і загальна) розраховується як добуток відповідних нормативів лікарських відвідувань на про­гнозовану чисельність населення регіонів і всієї держави, з вико­ристанням такої формули:

'н '

(=1

де: Пзаг - - загальна потреба населення в медичних послугах;

Н_м — нормативи потреби населення в медичних послугах, по регіону;

Ч_н — прогнозована чисельність населення регіону;

п — кількість регіонів.

Важливим показником є норматив потреби населення в стаці­онарному медичному обслуговуванні, який розраховується спо­чатку у вигляді норми госпіталізації населення в відсотках від за­гальної його чисельності. Потім на основі такої норми розра­ховується норматив потреби населення в лікарняних ліжках. Йо­го величина залежить від норми потреби у госпіталізації, чисель­ності населення регіону, кількості днів перебування хворого на

ліжку, числа днів використання ліжка за рік. Для розрахунку мо­жна використати формулу:

_Н_гхЧ,хД 100хД_п

де: П_л — прогнозована нормативна потреба в лікарських ліжках;

Н_г — норма потреби в госпіталізації для прогнозованого пе­ріоду (%);

Ч_ж — прогнозована чисельність жителів;

Д- середня кількість днів перебування хворого на ліжку;

Дп — число днів використання ліжка за рік.

У сучасних умовах перехідного періоду велике значення для розвитку охорони охоронооздоровчого комплексу мають пробле­ми забезпечення його необхідними ресурсами - - потужностями медичних установ, медичними кадрами, лікувальними засобами, фінансовими ресурсами (капітальними вкладеннями і коштами для фінансування поточної діяльності медичних установ).

У складі ресурсних показників базову роль відіграє показник потужності (пропускної спроможності) медичних установ, тобто можливості обслуговування необхідної кількості населення. Він визначається у вигляді необхідної кількості медичних установ відповідних масштабів (великих, середніх, малих) і типів (універ­сальних, спеціалізованих тощо) і розраховується на основі вияв­лених на попередніх стадіях прогнозування обсягів потреб насе­лення в послугах стаціонарних та амбулаторно-поліклінічних установ.

При розробці прогнозу дуже важливо визначити приріст по­тужності стаціонарних установ у прогнозованому періоді. Ця ве­личина розраховується як різниця між загальною прогнозною ве­личиною потужності лікарень і величиною потужностей діючих лікарень у минулому періоді. Приріст потужностей в прогнозо­ваному періоді може здійснюватися як у результаті нового будів­ництва, так І з допомогою розширення наявних лікарень.

Загальна величина прогнозованої потужності (або пропускної спроможності) амбулаторно-поліклінічних установ також розра­ховується нормативним методом. Розмір загальної потужності може бути визначений як множина нормативу потужності таких установ і чисельності населення регіону. Цей спосіб достатньо укрупнений (наближений).

В умовах переходу до ринкових відносин у практиці прогно­зування застосовують і другий спосіб розрахунку, при якому викооистовується норматив числа лікарських відвідувань у роз-

рахунку на одного жителя на рік. Тоді прогнозований обсяг по­тужностей амбулаторно-поліклінічних установ розраховується як добуток даного нормативу та чисельності населення регіону, і ця величина співвідноситься (ділиться) з кількістю днів роботи амбулаторно-поліклінічних установ протягом року з урахуван­ням коефіцієнта змінності цієї роботи. При цьому способі роз­рахунку прогнозована потужність залежить не лише від чисель­ності населення регіону і нормативу лікарських відвідувань, а й від продовження роботи медичних установ протягом року і ко­ефіцієнта змінності їх роботи. Формула для розрахунку може бути записана так:

НхЧ

де: М_а„б - - прогнозована потужність амбулаторно-поліклінічних установ;

Ч_ж — прогнозована чисельність жителів;

Н_л - - норматив кількості лікарських відвідувань на одного жителя на рік;

І-- кількість днів роботи амбулаторно-поліклінічних установ протягом року;

К_зм — коефіцієнт змінності роботи амбулаторно-поліклініч­них установ протягом дня.

Цей спосіб розрахунку більш точний, оскільки норматив вста­новлений на одного жителя і враховується тимчасовий режим ді­яльності медичних установ. Після розрахунку прогнозованої по­тужності амбулаторно-поліклінічних установ для кожного регіону може бути визначена необхідна кількість таких установ у прогнозованому періоді як відношення величини загальної поту­жності до нормативів потужності однієї поліклініки, амбулаторії.

Прогноз має бути обґрунтований і наявністю відповідної кіль­кості медичних кадрів, і насамперед - - лікарського персоналу. Для цього визначається обсяг роботи, який повинен бути викона­ний одним лікарем (або в розрахунку на одну лікарську посаду). Величина його залежить від норми прийому хворих одним ліка­рем протягом години, тривалості роботи лікаря на прийомі хво­рих протягом дня і кількості робочих днів у році. Тож розрахунок може бути здійснений за такою формулою:

рлп = Н_н X Др X /І,

Де: ряп-- прогнозований річний обсяг роботи в розрахунку на одну лікарську посаду;

І її

Н_н - - норма навантаження прийому хворих одним лікарем на годину;

Др — тривалість роботи лікаря протягом року (днів);

ГІ — тривалість роботи лікаря за день (годин). Цей показник розраховується для лікарської посади кожної спеціальності (терапевта, хірурга, окуліста та ін.). Для того, щоб визначити прогнозовану кількість лікарських посад по кожній спеціальності, потрібно використати розрахований раніше показ­ник кількості відвідувань протягом року за кожною спеціальніс­тю і розділити його на прогнозований обсяг роботи. Це можна записати у вигляді формули:

«п-*-

е,

де: Ч_л— прогнозована кількість лікарських посад за кожною спеціальністю;

Л^лв — прогнозована кількість відрахувань по кожній спеці­альності;

2с — прогнозований обсяг роботи лікаря по кожній спеці­альності.

Для обгрунтування прогнозу про кількість кадрів середнього І молодшого медичного персоналу також використовується норма­тивний метод.

Важливе значення для прогнозування розвитку охорони здо­ров'я мають нормативи потреби в лікарях та середньому медич­ному персоналі, розраховані на 10 000 жителів і наведені нижче (табл. 7.2 - - 7.4).

Таблиця 7.2

НОРМАТИВ ПОТРЕБИ ЛІКАРІВ НА 10 000 жителів (осіб)

1 . Стаціонарна допомога населенню	11,35
2. Амбулаторно-поліклінічна допомога	20,78
3. Швидка і невідкладна допомога	1,29
4 Санаторно-курортні заклади	1,06
5. Санітарно-профілактичні заклади	2,04
6. Інші заклади	0,58
7. Навчальні заклади, НДІ, управління	2,7
Разом	39,8

Таблиця 7.3

НОРМАТИВИ ПОТРЕБИ В ЛІКАРЯХ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ НА ПЕРСПЕКТИВУ (на 10 000 жителів)

1 . Соціальна гігієна	1,77
[ 2. Терапія	7,72
3. Хірургія	4,3
| 4. Педіатрія	5,44
5. Акушерство	2,04
6. Ото ларинголог! я	0,75
7. Офтальмологія	0,68
8. Неврологія	1,22
9, Фтізіатрія	0,4
10. Психіатрія	1,16
11. Дерматовенерологія	0,63
12. Стоматологія	5,55
13. Рентгенологія	1,12
14. Лабораторії	0,82
15. Лікувальна фізкультура	0,23
16. Швидка допомога	1,29
17. Санітарно-епідемічна служба	2,38
18. Санаторно-курортні заклади	1,06
19. Судово-медичні експерти	0,19
20. Інші	1,05
Разом	39,8

Таблиця 7.4

НОРМАТИВИ ПОТРЕБИ В СЕРЕДНЬОМУ МЕДИЧНОМУ ПЕРСОНАЛІ