1.2. Структура соціальної сфери: галузі та види діяльності

До соціальної сфери належать такі галузі соціальної інфраструктури та види діяльності:

1. Діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення.

2. Діяльність з формування доходів членів суспільства.

3. Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян.

4. Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення.

5. Охорона здоров'я.

6. Народна освіта.

7. Торгівля, громадське харчування та побутове обслугову­ вання.

8. Житлово-комунальне господарство.

9. Діяльність з екологічного захисту громадян. 10. Культура і мистецтво.

1. Діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення Ця діяльність здійснюється такими структурами, як Міністер­ство праці та соціальної політики України, Державна служба за­йнятості, Державний Фонд сприяння зайнятості, Інспекції служ­би зайнятості.

Основними принципами, що покладені в основу державної політики зайнятості, є:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам (незале­ жно від походження, соціального і майнового стану, расової і со­ ціальної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлен­ ня до релігії) щодо реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з ^рахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

•сприяння ефективній зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць для людей та умов для розвитку підприємництва;

• координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напря­ мами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

• співробітництво органів державного управління з профспіл­ ками, асоціаціями підприємців, власниками в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

• міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю українців за кордоном та іноземців в Україні.

2. Діяльність з формування доходів членів суспільства

Грошові доходи - - це частина національного доходу, яку ви­діляють на особисті потреби членів суспільства в різних формах. їх структуру складають: доходи за місцем основної роботи, дохо­ди не за місцем основної роботи, доходи від підприємницької ді­яльності та інші доходи:

•доходи за місцем основної роботи - - це заробітна плата, ди­віденди, премії, інші грошові та натуральні виплати, винагороди, доходи від роботи за сумісництвом у цій же організації, за дого­ворами цивільно-правового характеру, авторські винагороди, а також доходи від виконання разових робіт;

•доходи не за місцем основної роботи — це доходи від роботи за сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, дивіденди, авторські винагороди, доходи від виконання разових та інших робіт;

• доходи від підприємницької діяльності та інші доходи (за здавання в оренду приміщень, майна та Ін.).

Діяльність з формування доходів членів суспільства здійсню­ють такі структури, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соціальної політики, Головна державна по­даткова інспекція та державні податкові інспекції за місцем постійного проживання громадян.

3. Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян

Ця діяльність спрямована на створення механізму поступово­го запровадження нових елементів соціального забезпечення при дотриманні необхідної наступності деяких соціальних «завою­вань» минулого соціального устрою. Структури влади та громад­ського самоврядування при здійсненні діяльності з соціального забезпечення та захисту громадян у період формування ринкових відносин намагаються дотримуватися цілісного підходу до ре­форми соціального забезпечення громадян країни.

На нинішньому етапі, що характеризується кризовими явища­ми в економіці, зберігається чинна система соціального забезпе­чення. Одночасно посилюється ЇЇ адресність, уточнюються рівні забезпеченості, за яких людина одержує право на соціальну до­помогу.

Удосконалюються форми надання натуральної допомоги ма­лозабезпеченим громадянам; реформується система соціального захисту, змінюється законодавство про соціальне страхування громадян; удосконалюється управління діяльністю Фонду соці­ального страхування; започатковується приватне страхування на комерційній основі.

В умовах досягнення стабілізації становища в економіці має прийматися комплекс законодавчих актів і проводитимуться від­повідні організаційно-фінансові заходи щодо здійснення рефор­ми соціального страхування. Діяльність із соціального забезпе­чення і захисту громадян здійснюють такі структури, як Верхов­на Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соці­альної політики.

4. Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення

Споживання буває індивідуальним, а також загальним (ідеться про задоволення суспільних потреб в управлінні, науці, обороні, користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки).

Споживання особисте - - харчів, одежі, житла тощо — це споживання благ і послуг, які знаходяться у приватній власності сімей чи індивідів; воно саморегулюється під впливом збільшен­ня і розвитку виробництва, росту доходів, зміни цін на товари та послуги.

Загальне споживання - - це споживання засобів, що знаходя­ться в державній чи колективній власності, яке може бути плат­ним чи безплатним. Воно може прогнозуватися, плануватися, ре­гулюватися. Споживання в цілому повинне мати чітко виважен

організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтува­тися на рівновазі між попитом і пропозицією, між власне спожи­ванням і нагромадженням. З цього приводу Верховна Рада при­ймає Закон про Державний бюджет., де передбачаються розміри загального споживання через:

• фінансування заходів, пов'язаних зі здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперати­ вів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-житло­ вими комплексами, житлово-комунальне господарство (відшко­ дування різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках жи­ тлово-будівельних кооперативів, збитки житлово-комунального господарства);

• фінансування соціально-культурних закладів і установ, у то­ му числі освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та молодіжних заходів;

• фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери; «фінансування науки;

• фінансування житлово-комунального та шляхового госпо­ дарства;

• реставрація пам'яток архітектури.

5. Охорона здоров я

Це галузь, що охоплює мережу поліклінік, лікарень, санаторі­їв, систему диспансеризації населення, інші заклади медичного профілю, які призначені зміцнювати здоров'я людей, збільшува­ти довголіття народу, задовольняти потреби в медичному обслу­говуванні, надавати лікувально-профілактичну допомогу. На жаль, нинішній стан охорони здоров'я в країні незадовільний, внаслідок чого за тривалістю життя чоловіків ми знаходимося на 54 місці в світі, а жінок — на 47. За останні 20 років смертність населення на 10 000 жителів зросла з 8 до 10, а рівень дитячої смертності досяг 14 померлих на 1000 народжених проти 6—8 у розвинутих країнах. Зросло число інфекційних захворювань (ди­фтерія, кір, коклюш, туберкульоз тощо). Від харчової алергії по­терпає кожна третя дитина. Серед випускників шкіл здоровими вважаються 20%. Поганий стан у штучній медицині (хірургія, стоматологія). За операціями на серці вітчизняна медицина від­стає від Заходу у 10 разів, на судинах -- у 5, протезуванні зубів — у 4 рази. Зате кількість абортів у нас у 10 разів більша.

На стан здоров'я народу впливає незадовільна екологічна си­туація, неповноцінне харчування, відсутність серйозної профілак-

тики захворювань. Слабким є розвиток медичної науки. Науко­вий рівень працівників охорони здоров'я низький. Система охо­рони здоров'я має бути національною. У багатьох країнах охоро­на здоров'я державна І державою контролюється.

6. Народна освіта

Галузь, яка охоплює 48 тис. закладів та установ, де навчається 15 млн учнів та студентів і працює 2 млн фахівців. Діє 22 тис. шкіл різного типу, 1253 профтехучилища, 911 вищих навчальних закладів. У 850 закладах підвищують кваліфікацію 500 тис. спе­ціалістів і 2,3 млн робітників.

Економічна криза, на жаль, не обминула й цю галузь. Через незадовільне матеріальне забезпечення в другу зміну навчаєть­ся 1/5 школярів; близько третини загальноосвітніх шкіл розмі­щено в непристосованих приміщеннях. В 10 тис. населених пунктів немає початкових шкіл. В університетах бракує навчального устаткування, лабораторна база слабка, обмаль коштів на найнеобхідніше. Зависокими є ціни на книжки, хар­чування.

Шкільний дім бідний і нелюдяний. В ньому немає чим зачу­дувати, здивувати дітей. Шкільні їдальні не витримують жодної критики. Школа віддалена від культури і часто-густо плодить ду­ховне убозтво. В школі десь подівся вибір як акт розумово-логічної діяльності — дітей учать на готових завданнях з єдино правильними відповідями.

Методика занять за розкладом не дає можливості учням бачи­ти світ по-своєму, працювати в одноосібному ритмі. Виховується вміння «харчуватись» результатами чужої інтелектуальної діяль­ності - - стандартними «таблетками» знань без витрат енергії на власне інтелектуальне «травлення». В історичному, правовому і культурному аспектах освіти - - величезні прогалини, в ній зане­дбані шкільна соціологія і статистика, величезними лишаються проблеми в психології і методиці викладання.

Серед молоді знижується коефіцієнт її інтелектуалізації (за пи­томою вагою тих, які мають вищу освіту). За цим показником країна на 41 місці в світі. У деяких вищих навчальних закладах -слабкі вимоги до знань студентів, які помилково вважають, що якість їхніх знань мають поліпшити викладачі, а власні зусилля необов'язкові. Немає інтересу до знань і через слабку узгодженість навчального процесу з виробництвом. Одне слово, потрібно рішу­че відкидати застаріле і рутинне в навчанні, настирливо шукати і впроваджувати ефективні шляхи співпраці між учнем і вчителем,

студентом І викладачем, оздоровлювати стан справ І в школі, І в суспільстві.

7. Торгівля, громадське харчування та побутове обслуговування Це галузі, що здійснюють кінцеву реалізацію товарів з метою

х кінцевого споживання. Розвиток чи занепад цих галузей по­значається на стані та динаміці галузей і підприємств виробничої сфери і навпаки. В Україні діє 145 тис. магазинів і 60 тис. підпри---мств громадського харчування, але їх функціонування не цілком відповідає запитам суспільства. Торгівля та харчування мають ?тримувати прибутки, підпорядковуючи свою діяльність прави­лам джентльменської конкуренції і взаємовигідного співробітни­цтва, змагаючись між собою в сервісі і нових ідеях, шукаючи шляхи найраціональнішого постачання міст і сіл товарами.

Має бути відпрацьована концепція торговельного обслугову­вання, яка б дозволяла кожному покупцеві в місті, селі, будь-якому населеному пункті купити будь-який товар, що виробляє­ться будь-де в світі. Пропозиція повсюди має перевищувати по­пит. Для цього має бути достатньо потужностей і резервів вироб­ництва, щоб у будь-який час збільшити випуск товарів у відпо­відності з попитом. Повинна бути створена система комерційної логістики, що наповнює крамниці всім, за що покупці ладні ви­класти гроші. Торгівля має постійно враховувати потреби і смаки споживачів, розробляти свою стратегію і формувати замовлення промисловості. Споживач це не тільки король, від милості якого залежать доходи виробничників і торгівців, а ще й законодавець мод і смаків, суворий контролер, який пильнує стан економіки.

8, Житлово-комунальне господарство

Житлове господарство — це галузь, у якій створюється жит­ловий фонд, де відбувається реконструкція та оновлення житла, його матеріально-технічне забезпечення і збереження; в цій галу­зі зосереджене комунальне господарство та комунальні послуги.

Житлова проблема для багатьох громадян країни залишається нерозв'язаною. Значна кількість громадян не має свого житла, або ж мешкає в умовах, які потребують нагального поліпшення. Приблизно 13% населення України живе в гуртожитках або на умовах піднайму. Всього ж на квартирному обліку сьогодні пе­ребуває 2,6 млн громадян. А забезпечувати житлом на старих за­садах, безплатно, держава більше не збирається. Гострою є проб­лема утримання житла, яке вже надане громадянам. Верховна Рада має прийняти закон про «Основи державної житлової полі­тики в Україні», в якому передбачається законодавче закріпити

засоби та напрями розв'язування житлової проблеми в нових со­ціально-економічних умовах, забезпечити перехід від безоплат­ного надання житла громадянам до створення умов, за яких кож­ний зможе згідно зі своїми потребами та можливостями побудувати, придбати у власність або одержати в найм чи оренду квартиру, будинок або їх частину. Безплатно чи на пільгових умовах житлову площу держава надаватиме лише тим, хто спра­вді потребує соціального захисту. Це сім'ї, які опинилися за ме­жею малозабезпеченості, ветерани війни, інваліди, особи, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та ін.

Особи, які перебували на квартирному обліку до введення за­кону в дію, будуть на цьому обліку залишені.

Має суттєво змінитися кредитна політика. Громадянам стане доступнішим кредит під заставу нерухомості, під гарантії держав­них органів, підприємств. Передбачаються значні податкові та інші пільги інвесторам, які будують дешеве житло. Важливим та­кож є створення умов для конкуренції різних суб'єктів підприєм­ництва у сфері будівництва, реконструкції та утримання житло­вого фонду. Розвиватиметься мережа різноманітних ринкових структур (бірж, фондів, страхових компаній) для створення най­сприятливіших умов купівлі, продажу, обміну квартир і будинків. Так має формуватися ринок житла в Україні - - доступний, з по­мірними цінами, а не як заповідна зона для кількох заможних власників. Забезпечення громадян України житлом має бути по-справжньому пріоритетним напрямом соціально-економічного розвитку нашої держави.

9, Діяльність з екологічного захисту громадян Вона спрямована на забезпечення природокористування, збе­реження і збільшення природних ресурсів, підтримки екологічної безпеки завдяки оновленню виробничих фондів, підвищенню їх надійності і безаварійності; пошук засобів протистояння спробам забруднювати довкілля, перевищувати нормативний рівень вики­дів; створення і поліпшення законодавства із захисту природний ресурсів від нищівного використання.

Екологічна ситуація в Україні викликає занепокоєння. Чере^ порушення традицій природокористування зникають геобіосис-теми, що здатні самозахищатися. Дніпровські та інші водоймища погіршують природокористування. Ріки «цвітуть» від маси си-ньозелених водоростей. Продукти їхнього розпаду викликають онкологічні, шлунково-кишкові та алергійні захворювання. Мі­неральні добрива, гербіциди, отрутохімікати, що гіперакумулю-

ються в ґрунтах, призводять до вигоряння посівів та деградації посівних площ. Хімія нищить тварин і комах, що були ворогами шкідників сільського господарства, викликає мутаційні процеси в рослинному і тваринному світі. Повітря забруднюється гірничо­добувною, вугільною, хімічною, енергетичною, металургійною та ншими галузями промисловості. Викиди забруднюють тропо­сферу висотою до 3 км. У середньому в Україні на 1 км припадає 26 т шкідливих викидів. Тяжкими є наслідки Чорнобильської ка­тастрофи: заражені 2186 населених пунктів, потерпіло 2 млн 856 тис. чоловік, зокрема 600 тис. дітей.

10, Культура і мистецтво

Це галузь і заклади, які призначені для духовного життя лю­дей, для утвердження норм моралі, для виховання глибоких і твердих переконань громадян, прищеплення віри в гідність лю­дини, в її високе призначення, це середовище, в якому вирощує­ться і наснажується особистість.

Для розвитку культури в країні:

• мають діяти високі школи, спеціальна освіта; працювати вчені, розвиватися наука;

«повинно вирувати театральне життя, створюватися шеде­ври музичного та образотворчого мистецтва, архітектури, фі­лософії;

• мають функціонувати численні музеї, вивчатись історія міст, населених пунктів, підтримуватися нові таланти, що з'являються, створюватись і розповсюджуватися твори літератури, зберігатись і використовуватися культурні цінності.

Культурність людей полягає в:

•доглянутості їхнього житла; чистоті середовища, яке їх оточує;

• намаганні жити в достатку завдяки своїй майстерності, пра­ цьовитості, хисту;

• потязі до пізнання творів літератури, мистецтва;

• порядності, сумлінності, чистоті помислів, подоланні таких вад, як бездіяльність, брехливість, заздрісність;

•діянні в ім'я вітчизни.

Українські генії Шевченко, Франко, Леся Українка, Грушев-ський, Вернадський мали блискучий розум, талант, та крім того, високе сумління і дивовижну відповідальність. Якщо цих чеснот у людей немає --то нічого від них чекати, крім марнославства і користолюбства.

Незважаючи на матеріальну скруту в Україні відроджується національна культура, мова, розпочався духовний і культурний

розвиток усіх національностей, що тут живуть. Розвиваються ті галузі культури і мистецтва, які безпосередньо залежать від знач­них обсягів капіталовкладень. Завдяки самовідданості і любові до своєї справи тисячі працівників культури і мистецтва щедро від­дають свій талант суспільству. Щорічно проводяться десятки українських та міжнародних фестивалів музичного, театрального і кіномистецтва, всеукраїнські і міжнародні художні виставки, мистецькі конкурси, культурно-мистецькі свята.