5.2. Соціальне страхування громадян та їх пенсійне забезпечення

Соціальне страхування — це система правових, еконо­мічних і організаційних заходів, необхідних для компенсації до­ходу працівника у випадках втрати працездатності чи роботи. Через систему соціального страхування здійснюються такі ви­плати: допомога в разі загального захворювання, трудового калі­цтва і професійного захворювання; у зв'язку з вагітністю і поло­гами; по догляду за хворою дитиною та до досягнення нек трирічного віку; пенсії, допомоги на поховання, компенсація вар­тості путівок на лікування та відпочинок.

Соціальне страхування громадян є джерелом матеріального забезпечення громадян на випадок безробіття, захворювання нещасних випадків. Відповідно до цього в країні соціальне орієн тованої економіки запроваджені самостійні види соціальною страхування:

—на випадок безробіття; —на випадок хвороби; -від нещасних випадків на виробництві; -пенсійне страхування.

Соціальне страхування спирається на такі загальні принципи:

—обов'язковість соціального страхування для всіх, які пра-цююють по найму, а також осіб, що ведуть індивідуальну трудо­ву діяльність, творчу діяльність, фермерів, дрібних підприємців;

—обов'язковість фінансової участі застрахованих осіб у ви­тратах на різні види матеріальної підтримки та послуг, що є голов­ною умовою отримання права на соціальні виплати;

—рівність усіх застрахованих осіб з погляду зобов'язань що­до фінансування витрат і набутих внаслідок такої участі прав і гарантій;

—особливий порядок фінансування страхових фондів, який забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соці­альним страхуванням. З цією метою наймані робітники і службов­ці та підприємці сплачують страхові внески, розміри яких вста­новлюються у відсотках до коштів на оплату праці;

—додаткова гарантованість виплат із соціального страхування;

—автономність управління фондами соціального страхування через систему соціального партнерства та солідарності. Відбуває­ться перерозподіл коштів від працездатних — непрацездатним; від здорових - - хворим; від тих, які працюють, - - безробітним. УсІ, які працюють, відраховують частину свого заробітку на ме­дичне обслуговування, на утримання безробітних тощо під га­рантії держави.

Страхування на випадок безробіття

В Україні для захисту громадян від безробіття створено Дер­жавний фонд сприяння зайнятості населення та його територі­альні установи.

Фонд утворюється за рахунок страхових внесків підпри­ємств, громадян та надходжень з державного та місцевих бю­джетів, а також добровільних пожертв від підприємств І гро­мадян.

Кошти фонду спрямовуються на фінансування:

—професійної орієнтації населення;

—професійного навчання вивільнюваних робітників і безро­бітних;

—сприяння їх працевлаштуванню;

—виплат допомог по безробіттю;

—організації додаткових робочих місць;

—утримання працівників державної служби зайнятості;

—інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав гро­мадян на працю.

Страхування на випадок хвороби

Забезпечує права громадян, які працюють, та членів їхніх сі­мей на кваліфіковане медичне обслуговування, на матеріальне забезпечення в разі захворювання.

Фонд медичного страхування утворюється за рахунок страхо­вих внесків підприємств, громадян та надходжень з державного бюджету.

За рахунок коштів фонду фінансується: -медична допомога;

—амбулаторне лікування;

—лікування в медичних закладах;

—допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з хво­робою;

—допомога по догляду за хворою дитиною;

—допомога по вагітності та пологах;

—допомога при народженні дитини;

—допомога на малу дитину до досягнення нею трирічного віку;

—санітарно-курортне лікування та відпочинок;

—допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів);

—розвиток матеріальної бази медичних закладів.

Страхування від нещасних випадків на виробництві

Фонд цього виду страхування створюється виключно за раху нок підприємств, розмір якого диференціюється в залежності ві; ступеня ризику для здоров'я на тому чи тому підприємстві.

Кошти фонду спрямовуються на:

—виплату пенсій за інвалідністю в зв'язку з нещасним випад ком та професійним захворюванням на виробництві;

—виплату допомоги за тимчасовою непрацездатністю ; зв'язку з нещасним випадком, професійним захворюванням ж виробництві;

—компенсацію шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом аб< іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням нш трудових обов'язків, а також на виплати особам, які мають праве на відшкодування збитків у разі втрат годувальника у зв'язку : нещасним випадком на виробництві;

—заохочення підприємств за систематичне зниження рівні або відсутність виробничого травматизму, професійних захво рювань.

Страхування працівників від нещасних випадків за рахуної коштів підприємств має на меті повернення 50% страхових внес ків після закінчення термінів страхування.

Пенсійне страхування і пенсійне забезпечення громадян

Пенсійний фонд країни є самостійною фінансово-банківською системою і формується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, організацій державного бюджету і використовуєть­ся на такі цілі:

—на виплату трудових пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника тощо;

—на виплату соціальних пенсій для осіб, які не мають відпо­відного трудового стажу;

-на виплату допомоги на поховання пенсіонерів.

Усі непрацездатні громадяни України мають право на матері­альне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Трудові пенсії призначаються: за віком; за інвалідністю; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються громадянам, які не працюють, крім інвалідів з дитинства, при відсутності пра­ва на трудову пенсію. Право на трудову пенсію мають особи, за­йняті суспільне корисною працею. Це:

—особи, які працюють на підприємствах, в установах, органі­заціях, кооперативах, незалежно від форми власності та господа­рювання — за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду;

—особи, які займаються підприємницькою діяльністю на основі особистої власності фізичної особи та виключно її праці за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду;

—члени творчих спілок, а також творчі працівники, які не є членами таких спілок, — за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду;

-інші особи, які підлягають державному соціальному страху­ванню;

—працівники воєнізованих формувань, які не підлягають дер­жавному спеціальному страхуванню, особи складу фельд'єгер­ської служби Міністерства зв'язку України;

-вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, статисти, ор­динатори, аспіранти, докторанти;

—особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням дер­жавних та громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій з рятування людського життя, охорони державної, колекти­вної та індивідуальної власності, а також з охорони правопо­рядку;

—особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або ди­тиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує догляду;

—члени сім'ї у разі втрати годувальника.

Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадя­ни на умовах, що визначаються законом.

Трудові пенсії. Пенсії за віком призначаються: чоловікам — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 20 років, жінкам -- після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пенсії за віком на пільгових умовах призначаються:

—працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці (ч. 50/20 років, ж. 45/15 років),

—працівникам, зайнятим повний робочий день на інших ро­ботах із шкідливими і важкими умовами праці (ч. 55/25 років, ж. 50/20 років),

—трактористам, машиністам, безпосередньо зайнятим у ви­робництві сільськогосподарської продукції (ч. 55/25 років, ж. 50/20 років),

—жінкам, що працюють доярками, свинарками — оператора­ми на підприємстві сільського господарства (50/20 років),

—жінкам, зайнятим протягом певного сезону на вирощуванні, збиранні та на післязбиральній обробці тютюну — (50/20 років),

—робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верста­тах і машинах (50/20 років),

—жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробницт­ві та виховали п'ятеро і більше дітей - - незалежно від віку і тру­дового стажу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів,

—водіям міського пасажирського транспорту, великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкід­ливих виробництв (ч. 55/25 років, ж. 50/20 років).

Пенсії за віком інвалідам, учасникам війни та сім'ям загиблих воїнів призначають: чоловікам — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінкам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з ди­тинства призначають: жінкам, які народили п'ятеро і більше ді­тей і виховали їх до восьмирічного віку; матерям інвалідів з ди­тинства, які виховали їх до цього віку, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу ча­су догляду за дітьми.

При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також ді-ти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання со­ціальної пенсії.

Пенсії за віком окремим категоріям громадян призначають: ліліпутам і карликам, чоловікам - - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, жінкам — після досяг­нення 40 років і при стажі роботи не менше 15 років, інвалідам по зору, сліпим та інвалідам з дитинства І групи. Чоловікам — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 ро­ків, жінкам — після досягнення 40 років і при стажі роботи не менше 10 років.

Розміри пенсій за віком. Пенсії за віком призначаються в роз­мірі 55% заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1% заробітку, але не менше як на 1% мінімального розміру пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначається Кабінетом Міністрів, максимальний розмір пенсії не може перевищувати З—4-х пенсій за віком.

До пенсії за віком встановлюються такі надбавки: непра­цюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непра­цездатних членів сім'ї - - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних; самотнім пенсіонерам, які потре­бують постійного стороннього догляду — на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії. Пенсії за віком призначаються довічно.

Пенсії за інвалідністю призначаються в разі настання інва­лідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання. Ці пенсії призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність — у період роботи, до вла­штування на роботу чи після припинення роботи. Пенсії за ін­валідністю внаслідок трудового каліцтва чи професійного за­хворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання призначаються за наявності такого стажу роботи на час на­стання інвалідності, як показано у табл. 5.1.

Особам, які стали інвалідами внаслідок загального захворю­вання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років, пенсії призначаються незалежно від стажу роботи.

77

Таблиця 5.1

Вік	Стаж роботи, років
До досягнення 23 років	1
Від 23 до 25 років	2
Від 25 до ЗІ року	3
Від 31 до 36 років	5
Від 36 до 41 року	7
Від 41 до 46 років	9
Від 46 до 51 року	11
Від 51 до 56 років	13
Від 56 добі року	14
Від 61 року і старше	15

Розмір пенсії за інвалідністю. Пенсії за інвалідністю призна­чаються в таких розмірах у відсотках до заробітку: інвалідам І групи — 70 процентів; інвалідам 11 групи — 60 процентів; інвалі­дам ІП групи — 40 процентів.

Якщо в інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначен­ня пенсії за віком, у тому числі на загальних умовах, то пенсія за інвалідністю призначається в розмірі пенсії за віком при відповід­ному стажі роботи.

Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соці­альної пенсії за відповідною групою інвалідності, а особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцт­ва при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, чи виконання «інтер­національного обов'язку» реабілітованим інвалідам встанов­люється: інвалідам І та II груп - - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; інвалідам III групи - - > розмірі півтора міні­мальної пенсії за віком.

трьох, а для пра-чотирьо>

та професій но­на під-

Максимальна пенсія не може пеі цівмиків, зайнятих на роботах, ги мінімальних пенсій за віком.

Пенсії інвалідам внаслідок трудового го захворювання обчислюються із приємстві для даної професії.

Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертизою. Інвалідам — чоловікам старше 60 років і жінкам — старше 55 років пенсії за інвалідністю при­значаються довічно.

Пенсії в разі втрати годувальника. Призначаються непрацез­датним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки (чоловік або дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів для існування.

Сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіо­нера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годуваль­ника.

Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок за­гального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії за інвалідністю.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацюючого члена сім'ї в розмірі ЗО відсотків заробітку году­вальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для від­повідної категорії непрацездатних.

На дітей, які втратили обох батьків, а також дітей померлої самотньої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.

Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох ба­тьків, пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь пе­ріод, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацез­датним, а члени сім'ї, які досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років, — довічно.

Пенсія за вислугу років. Встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Таке право мають:

—окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

—робітники локомотивних бригад і окремі категорії робітни­ків, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і за­безпечують безпеку руху на залізниці і в метрополітені;

—водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в тех­нологічному процесі на шахтах, у рудниках, в розрізах і руднико­вих кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

—механізатори комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах; плавсклад морського і річ­кового флоту рибної промисловості;

—працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, зайнятих на геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних роботах, гідрографічних, геофізичних, гідрологіч­них, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

—робітники і майстри, зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

—деякі категорії артистів театрів, театрально-видовищних підприємств і колективів;

-працівники освіти, охорони здоров'я, соціального забезпе­чення, зайнятих обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів у бу-динках-інтернатах;

—спортсмени.

Пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, встановле­них законом для пенсії за віком. Пенсії обчислюються з серед­ньомісячного заробітку, одержаного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.