4.3. Прогнозування та державне регулювання доходів населення

В умовах формування ринкової економіки одним з найважливіших показників добробуту населення є його реальні доходи, виходячи з яких можна прогнозувати загальний обсяг, структуру і динаміку споживання населенням матеріальних благ та послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень ди­ференціації доходів окремих соціальних груп. Реальні доходи на­селення визначаються за допомогою численних розрахунків, які ґрунтуються на даних інших розділів плану економічного і соці­ального розвитку країни, державного бюджету, а також результа­тів наукових і соціальних досліджень. Реальні доходи можуть бу­ти обчислені за формулою:

де:Д_р- реальні доходи;

Д_т - • грошові витрати на придбання товарів;

Д_н — натуральні доходи громадян;

М - матеріальне споживання в сфері послуг;

В_ж — продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва;

АЦ — зміна ціни на товари та послуги.

Грошові витрати на придбання товарів встановлюються вихо­дячи з балансу трудових доходів і витрат населення за формулою:

де: Д_т - грошові витрати на придбання товарів;

ХД — зарплата, дивіденди, пенсії, допомога, стипендії, над­ходження з фінансової системи, дохід домашніх господарств, яким розпоряджаються, дохід від праці в колективних, фермерсь­ких господарствах тощо;

Дар-- оплата послуг, обов'язкові платежі, придбання лоте­рейних квитків;

ДС_Н — зміна в заощадженнях населення;

ДЗ - зміна заборгованості по товарах, придбаних у кредит, та сальдо операцій по переказах та акредитивах.

Натуральні доходи прогнозують виходячи з балансу сільсь­когосподарської продукції та бюджетних обстежень населення. Матеріальне споживання в сфері суспільного обслуговування, яке в сучасних умовах поступово скорочується, встановлюється за розрахунками розвитку соціально-культурних закладів та розбудови інфраструктури як сума матеріальних витрат держа-

ви на підтримку соціально-гуманітарної сфери. Зміна цін розра­ховується в розрізі форм торгівлі товарами та послугами за до­помогою спеціальних обчислень, що носять прогнозний харак­тер. Реальні доходи обчислюються по соціальних групах населення в розрахунку на зайнятого в тій чи іншій сфері діяль­ності чи виробництва та на душу населення (табл. 4.1). Прогно зування можливих темпів росту чи падіння реальних доходії населення спирається на врахування можливостей приросту чі-скорочення фонду споживання та змін у фонді нагромадження що утворюється внаслідок спрямовування населенням певно' частини коштів на будівництво житла та присадибних споруд Визначення реальних доходів ґрунтується на розрахунку обсягії чистої продукції, що відображає рух фондів споживання й на громадження.

Обсяг реальних доходів узгоджують з розрахунками розвитку галузей легкої, харчової промисловості, сільського господарства сфери послуг. Темпи росту цих галузей повинні випереджає темпи росту доходів населення. Реальні доходи повинні узгоджу ватися з рівнем роздрібних цін на товари та тарифів на послуги які, в свою чергу, залежать від обсягу виробництва товарів, по слуг і витрат на їх виробництво. Таке прогнозування має врахо вувати економічну нестабільність, тенденцію, що діє в ринковії системі і відображається в її циклічному розвитку, безробітті, ін фляційному рості цін. Інфляція призводить до перерозподілу до ходів у суспільстві; втрати несуть кредитори, володарі заоща джень, громадяни, які отримують фіксовані доходи. Прогнозу вання інфляції може пом'якшувати ЇЇ тиск на доходи.

В Україні відбувається інфляція витрат виробництва, щ< викликає підвищення рівня цін і скорочення реального обсяг; виробництва. В цих умовах уряд намагається стимулювати ріс' сукупного попиту, підвищувати номінальну зарплату, вплива ти на сукупну пропозицію товарів і послуг, знижуючи рївені податків. Темпи росту останніх мають випередити темпи рост доходів населення. Прогнозний (плановий) рівень реальниз доходів співвідноситься з базовим, що дозволяє обчислюваті індекс росту (падіння) реальних доходів (на душу населення чи на зайнятого):

.І* _]ф

Іди > Ідр '

Ін її

де: Іф, І„, І₃ - - індекси росту (падіння) фізичного обсягу реальні використаних доходів, чисельності населення та зайнятих.

Таблиця 4.1

СХЕМА РОЗРАХУНКУ РЕАЛЬНИХ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ, млрд грн.

Показники	Всього	У тому числі
		робітники та служ­бовці	колгос­пники
І . Грошові доходи — всього
2. Грошові доходи, шо не реалізуються на придбання товарів
3. Зміна збережень населення
4. Сальдо операцій за переказами та акре-
дитивами
5. Грошові доходи, що реалізуються на придбання товарів
6. Натуральні доходи громадян
7. Матеріальне споживання в сфері послуг
8. Продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва
9. Зміна цін на товари та послуги
10. Кінцеві (реально використовувані) до-
ходи в порівняльних цінах
1 1 . Середньомісячна чисельність, млн чол.
— населення
— працюючих
1 2. Реальні доходи, грн.
- на душу населення
— на одного працюючого

Можна розрахувати і вартість життя населення за допомогою індексу:

1 вж ~ »

в„

де: В_с, В_и — це витрати населення на придбання товарів і послуг відповідно в старих і нових цінах.

Цей індекс характеризує зміни в купівельній спроможності людей, зміни вартості базового набору споживчих товарів і по­слуг, фактично придбаних сім'ями за даними бюджетних обсте­жень. Такий індекс повинен відображати зміни цін на товари та послуги, фактично придбані групами населення. Вихідним для

розрахунку індексів вартості життя є обчислення індексів цін і тарифів па товари, платні послуги.

Останні визначають шляхом реєстрації цін за місцем реаліза­ції товарів і послуг у певних магазинах, підприємствах сфери об­слуговування, ринках тощо. Щодо робітників і службовців роз­раховується реальна заробітна плата, виходячи з передбачуваного рівня середньомісячної заробітної плати, розміру податків та ін­дексу цін на товари і послуги, їх рівень визначають за формулою:

, -

у У

Зр-

де: З_сн, З_св -•- середньомісячна готівкова заробітна плата (нарахо­вана і сплачена);

А — утримання (податки);

іу — індекс цін на товари і тарифів на послуги.

Загальна сума реальних доходів робітників і службовців пере­вищує їхню реальну заробітну плату на розмір виплат і пільг, отриманих за рахунок фонду суспільного споживання у вигляді пенсій, допомоги, стипендій, а також безплатних послуг охорони здоров'я, освіти тощо.

Визначення реальних доходів селян передбачає обчислення грошових і натуральних доходів від колективного, фермерського та особистого підсобного господарств. Грошові доходи корегую­ться на індекс цін на товари й тарифів на послуги: натуральні до­ходи визначаються за середніми товарними цінами реалізації тобто з урахуванням продажу продукції на ринку. При розрахун­ках використовують дані балансу сільськогосподарської продук ції і бюджетних обстежень. Загальна сума грошових і натураль них доходів має бути збільшена на розмір виплат і пільг за ра хунок суспільних фондів держави й колективних господарств, і також на обсяг безоплатних послуг соціально-культурних закладів

Регулювання доходів населення має виходити з принципу не рівності формування і розподілу доходів у суспільстві. Аналі тенденції нерівності доходів, зроблений ученими в розвинути; країнах, вказує на те, що формування і розподіл доходів є віднос но стабільним. Економічне піднесення в будь-якій країні призво дить до збільшення доходу в цілому, але не викликає ефективни змін у тій чи тій частці сукупного особистого доходу, який одер жує певна група чи категорія сімей. Тим самим сутність нерівне сті в формуванні й розподілі доходів зберігається. Сутність нерів ності доходів характеризує крива Лоренса.

Абсолютна рівність

Крива Лоренса

§ 100

х

§ 80

60

н -

У

40

=

20

О 20 40 60 80 100

Процент сімей

Якщо підрахувати доходи сімей за рік та нанести їх на графік, то отримаємо криву Лоренса, яка вкаже на розподіл доходів у країні. Таким же чином можна прогнозувати чи планувати розпо­діл доходів.

Ділянка між лінією, що позначає абсолютну рівність на кривій Лоренса, вказує на ступінь нерівності доходів.

Причинами нерівності доходів є;

• відмінності в фізичних та розумових здібностях людей;

• в освіті та професійній підготовці; «в складі сімей та їхніх доходах;

• у володінні власністю (житлом, землею, акціями, устатку­ ванням тощо).

За умов диференціації доходів у суспільстві виникає бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення суспі­льства. Бідність визначається показником прожиткового мінімуму, який змінюється внаслідок змін цін на ринку товарів та послуг.

Нерівність у доходах членів суспільства та їхніх сімей може корегувати держава через податкову політику: високі доходи мають оподатковуватися більшими ставками, а доходи, що не пе­ревищують прожитковий мінімум, мають звільнятися від оподат­кування. Податкові надходження потім перерозподіляються в по­рядку компенсації людям, що несуть особливі фінансові витрати (скажімо, на утримання дітей, на оплату житла). Такі заходи по­винні встановлюватись законодавче і систематично переглядати­ся відповідно до економічної й соціальної ситуації в країні. Крім того, держава має передбачати надання цільової допомоги грома­дянам, що мають низькі доходи, з тим, аби ці люди мали змогу формувати собі певне майно, мали можливість утворювати і на­копичувати певні доходи. Для цього державні структури повинні створювати спеціальні програми, в яких передбачатимуться за-

67

ходи зі збільшення заощаджень у населення, стимулюванні укладання договорів страхування життя, з забезпечення участ громадян у формуванні та розподілі доходів підприємств, Із за охочення участі громадян у будівництві житла та присадибни> споруд, придбанні нерухомості, з виплати різних премій тощо.

На питання доходів існують різні погляди. Одні вважають, Іщ основою стабільності суспільства має бути рівність у розподіл доходів, що матеріальне збагачення самого себе --згубна річ длі людини, що тільки в рівності і братерстві спасіння. Ці політик* запевняють нас, що тисячопроцентні прибутки одних утворюю ться за рахунок чийогось збідніння, чиїхось нещасть, чиїхосі боргів. Наводяться приклади, згідно з якими технічна раціоналі­зація в країнах Європейського Співтовариства в ім'я збільшенні доходів капіталістів призвела до створення армії безробітних } 17 млн чол. Ще мільйон людей капіталістичних країн живе у зли днях, має примітивну освіту І т. д.

Є й інший погляд на доходи -- прямо протилежний. Він поля гає в тому, що нерівність у доходах стимулює виробництво створює передумови до піднесення економіки, що рівності в до ходах немає і бути не може. На думку прибічників цієї теорії, до ходи, гроші - - це кристал влади, шлях до свободи, до будь-яки? дій, що щастя людини — в накопиченні доходів.

В ім'я збільшення доходів капіталістичне суспільство розви ває продуктивні сили, оновлює технології виробництва, розвива* науку, відшуковує нові товари.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. Що розуміємо під поняттям «заробітна плата»?

2. Яка різниця між основною та додатковою заробітною платою?

3. Чим відрізняється реальна заробітна плата від номінальної?

4. Охарактеризуйте економічні, правові та організаційні засаді оплати праці та їхні напрями.

5. Що таке політика соціаіьного партнерства?

6. Що розуміють під поняттям «тарифна угода»?

7. Які бувають тарифні угоди та механізм їх укладання?

8. Що розуміють під поняттям «реальні доходи»?

9. Як обчислюються реальні доходи?

10. Що включають грошові витрати на придбання товарів?

10. Що таке індекс росту (паління) реальних грошових доходів н; душу населення (чи зайнятого)?

10. Як обчислюється реальна заробітна плата?

11. Розкрийте сутність нерівності доходів, криву Лоренса.

розділ

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

• Соціальний захист як складова соціальної політики.

• Соціальне страхування громадян та їж пенсійне за­ безпечення.

• Соціальна допомога громадянам.