Короткий словник історичних термінів

Автономія – самостійне управління певною частиною держави, що здійснюється в межах загальнодержавної конституції.

Агресія - застосування збройної сили однією або кількома державами проти суверенітету , територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави, народу, застосування збройної сили будь – яким іншим чином, несумісне зі Статутом ООН.

Барщина - форма феодальної земельної ренти; безкоштовна примусова праця феодально залежного селянина, який використовував власний інвентар, працюючи на користь феодала.

Більшовизм – течія політичної думки, що оформилась у 1903 році внаслідок боротьби російських марксистів за створення партії.

Блокада - військова, економічна або політична ізоляція.

Буржуазія – термін, який спочатку вживався для позначення вільних городян середньовічного французького міста, а пізніше - середнього класу у Франції та інших країнах.

Бюрократія - привілейований прошарок у суспільстві, що спеціалізувався на управлінні державою.

Вандали - група давньогерманських племен.

Вибори - форма здійснення виборчого права.

Війна - надзвичайний стан, до якого спонукають націю, державу чи світову спільноту міждержавні суперечності, що нагромадилися на попередніх етапах суспільного розвитку.

Вікінги - учасники морських торговельно – загарбницьких і завойовницьких походів кінця VIII серед. ХІ ст.. На русі їх називали варягами, в Західній Європі – норманами.

”Воєнний комунізм” – державна політика надзвичайних заходів, запроваджених більшовицьким урядом Радянської Росії в період з 1918 по 1921 рр.

Геноцид -- сукупність дій, або політика, спрямовані цілковито або частково на винищення національної, етнічної, расової, релігійної або соціальної спільності людей.

Гільдія – асоціації періоду раннього західноєвропейського середньовіччя (Х ст..) у формі духовних чи світських об’єднань населення.

Грамоти – найпоширеніша форма актових, справочинних, особових документів часів середньовіччя.

Данина – натуральний або грошовий податок із підкорених племен і народів.

Дворянство – стан світських землевласників, які мали спадкові привілеї; разом із духовенством становили панівний клас у феодальному суспільстві.

Деколонізація – термін. Що набув великого поширення наприк. 50 – х рр., для позначення процесу визволення країн і народів “третього світу” від колоніального гноблення і набуття ними державного суверенітету.

Демократія – форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державою.

Етнос – стійка, історично сформована на певній території спільність людей – плем’я, народність, нація, - що мають спільні риси, усталені особливості культури та психічного складу, а також усвідомлюють свою єдність і відмінність від інших подібних утворень, фіксовані у етнонімі.

Жовтневий більшовицький переворот – захоплення влади більшовиками в ході в ході збройного повстання в Петрограді 24 –25.10.1917р.

Заколот , путч – збройний авантюрний виступ групи змовників, здебільшого реакційної вояччини, які не мають опертя і підтримки в масах, з метою вчинити державний переворот.

Інавгурація – урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення у вищий духовний сан.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Касти - ендогамні групи людей (шлюби укладалися лише всередині касти), замкнені соціальні стани, кожен з яких посідає певне місце в суспільній ієрархії.

Клерикалізм – суспільно – політична течія, яка домагається провідної ролі релігії і церкви в політичному й духовному житті суспільства.

Конфронтація - протиборство, протистояння, зіткнення соціальних систем, класових інтересів, ідейно – політичних принципів тощо.

Літописи – категорія нарративних (розповідних) джерел, характерною особливістю яких є виклад історичних подій у хронологічній послідовності за роками.

Магдебурзьке право – скодифіковані у ХІІІ ст.. норми звичаєвого права міста Магдебург (Німеччина), які пізніше запозичили інші міста Німеччини, а пізніше Польщі, Чехії, Угорщини.

Магія – сукупність обрядів і ритуалів, пов’язаних із вірою в можливість людини впливати на природний хід подій, довкілля, тварин тощо.

Мафія – таємна організація, що виникла наприк. ХVIII ст. в Сицилії, спочатку як форма організованої самооборони проти загарбників.

Метрополії - 1. У Давній Греції назва міст – держав (поліси) щодо заснованих ними поселень в інших землях. 2. Держави, які мають колонії.

Монархія – форма управління державою, за якою найвища влада цілковито або частково зосереджена в руках єдиної особи монарха і є здебільшого спадкованою; держава з такою формою правління.

Народ – 1. Усе населення країни. 2. Та чи інша етнічна група. 3. Певна соціальна спільність.

Націоналізм – радикальний політичний напрям; ідеологія, соціальна практика, світогляд, відповідно до яких нація вважається головним і вирішальним чинником історії; її інтересам підпорядковані всі елементи суспільного життя.

Опричнина – система внутрішньополітичних заходів уряду Івана IV Грозного, що здійснювалися в 1565 – 1584 рр. у Росії.

Організація Об’єднаних Націй – міжнародна організація держав, створена для підтримки і зміцнення миру, безпеки й розвитку співробітництва між країнами.

Папа Римський -- глава католицької церкви і держави Ватикан.

Парламент – назва найвищого загальнонаціонального виборного представницького і законодавчого органу державної влади, що діє на постійній основі.

Патріархат – доба в розвитку первіснообщинного ладу, що прийшла на зміну матріархату і характеризувалася панівним становищем чоловіків у сім’ї, господарстві та суспільстві.

Перебудова – політика перетворень в СРСР упродовж 1985 – 1991 рр., спрямована на оновлення життя країни.

Політика – сфера відносин суспільних класів, націй, верств, страт та інших історичних спільнот, яка визначається їхніми інтересами й цілями, спрямованими на засвоєння, утримання й використання державної влади; одна з форм суспільної свідомості; діяльність органів державної влади, державного управління, партій, громадських об’єднань, організацій, рухів.

Політологія – галузь науки, що вивчає політичну організацію і політичне життя суспільства.

Пролетаріат – первісна назва робітничого класу, яка почала поширюватися в комуністичній соціалістичній літературі наприкінці ХVIII – на поч. ХІХ ст.

Пунічні війни – війни між Римом і Карфагеном за панування в Середземному морі (264 – 146 рр. до н.е., з перервами).

Пуритани – прихильники кальвінізму в Англії та Шотландії ( XVI – XVII ст.); виражали інтереси буржуазії, боролися проти абсолютизму та церкви, вимагаючи очищення її від елементів католицизму.

Революція – 1. Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку явищ природи, суспільства чи пізнання. 2. Соціально – докорінний переворот в соціально – економічному й політичному житті суспільства, спосіб переходу від одного якісного устрою суспільства до іншого, який забезпечує його поступальний розвиток, зміна віджилого суспільного ладу на новий, прогресивніший.

Республіка – форма політичного устрою, де джерелом усіх видів влади є народ і вищі органи державної влади обираються громадянами на певний термін.

Самодержавство – монархічна форма правління в Росії, за якої вся повнота влади належить царю.

Сепаратизм – прагнення спільнот, груп населення чи організацій до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії чи за її повне відокремлення й створення нової держави.

Сім чудес світу – давня назва найвідоміших пам’яток античного світу, до яких належать єгипетські піраміди, терасні “висячі сади” Семіраміди у Вавилоні ( VI – IX ст.. до н.е.), храм Артеміди в Ефесі ( бл. 550 р. до н. е.), Мавзолей у Галікарнасі ( серед. IV до н.е.), статуя Геліоса на о. Родос – Колос Родоський (бл. 292 – 280 рр. до н. е .), статуя Зевса Олімпійського в м. Олімпія (бл. 430 р. до н. е.), маяк в Олександрії ( бл. 280 р. до н. е.).

Смерди – основна маса вільного сільського населення Давньої Русі ХІ – ХІІІ ст..

Соціалізм – учення про суспільний устрій, який характеризується такими рисами: усуспільнення усіх засобів виробництва; вони переходять під юрисдикцію суспільної влади; організацією виробництва і розподілом продуктів виробництва; декларуванням скасування класової структури суспільства та знищення експлуатації людини людиною.

СС – терористична організація німецьких фашистів.

Столітня війна – війна між Англією і Францією за панування у Фландрії, де вироблялося сукно.

Суверенітет –верховенство, повнота і зовнішня незалежність державної влади, які виявляються у відповідних формах будови та внутрішньої і зовнішньополітичної діяльності держави.

Суфражизм – термін, що позначає рух за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, взагалі, за право брати участь у політичному житті.

“Талібан” – релігійно – політичний рух в ісламі; форма правління ісламською державою.

Тероризм – злочинна діяльність, що полягає в організації замахів, убивств, викрадень та інших насильницьких актів щодо політичних противників, передусім із числа офіційних державних осіб та громадсько - політичних діячів, з метою вчинити над ними розправу або шляхом залякування змусити змінити урядову чи партійну політику.

Урбанізація – історичний процес зростання ролі міст в економічному й культурному житті суспільства; процес зосередження промисловості й населення в переважно великих містах.

Утопічний соціалізм – вчення про ідеальне суспільство, засноване на спільній власності, обов’язковій праці, справедливому розподілі.

Фашизм – правоекстремістський ідейно – політичний рух, що виник у 1919 р. в Італії внаслідок національного невдоволення результатами першої світової війни, а також як реакція на економічну та політичну нестабільність і зростання ліворадикального руху в країні.

Фракція – організована група членів політичної партії, яка здійснює її політику, погоджує з нею свою діяльність у парламенті, органах місцевого самоврядування.

Халіфат – мусульманська феодальна теократія, очолювана верховним правителем халіфом, що поєднував світську та духовну владу.

Християнство – одна з трьох світових релігій (поряд з буддизмом та ісламом).

Червоний терор – офіційна політика придушення політичних і потенційних противників насильницькими методами, яку здійснювали більшовики в роки громадянської війни.

Шаріат – зведення правових і теологічних норм, які проголошені ісламом “вічним і незмінним” плодом божественних настановлень.

Юліанський календар – система літочислення, запроваджена римським імператором Юлієм Цезарем 46 р. до н.е., в якій чергуються три роки, кожний по 365 діб, та четвертий (високосний), що має 366 діб. Юліанський календар відстає від Григоріанського на одну добу за 128 років.

Ядерна зброя – сукупність ядерних боєприпасів, засобів їх доставки до цілі та засобів управління.

Язичництво – первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків.

Яничари -- особливі підрозділи турецької армії, створені султаном Ураном у 1330 р. на базі регулярної піхоти з метою виховання для війська християнських дітей.