Найскладніші випадки вживання великої літери

1. Імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми:

Тарас Григорович Шевченко, Каменяр (про І.Я.Франка), князь Ярослав Мудрий.

2. Назви найвищих урядових посад:

Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор.

Примітка. Назви посад, звань, учених ступенів пишуться з малої літери: доктор наук, лауреат Державної премії, член – кореспондент, генерал –майор.

3. Географічні та топографічні назви:

Україна, Донбас, Європа, Донецьк.

4. Назви сторін світу, якщо вони є назвами територій:

Західна Україна, народи Півночі, Далекий Схід.

5. Перше слово у назвах державних установ, навчальних і наукових закладів, театрів, музеїв тощо:

Рівненський державний гуманітарний університет, Інститут культури, Десятинна церква.

6. Перше слово у назвах дат, подій:

Новий рік, День учителя, День незалежності України.

З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів:

Великдень, Різдво, Пилипівна, Спасівка.

7. Назви автомобілів, літаків та інших машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють: автомобіль “Таврія”, автобус “Турист”, комбайн “Нива”.

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво “Марія”, цукерки “Вечірній Київ”, напій “Оболонь”.

8. Слова, вжиті в шанобливому чи піднесено – переносному значенні: звертаюся до Вас, дорогий Учителю; наша Батьківщина.

Правопис слів іншомовного походження

При написанні слів іншомовного походження слід пам’ятати , що і пишеться:

1. на початку слова: істина, інструкція, інсульт;

2. в кінці незмінюваних слів: жалюзі, таксі. Попурі, парі;

3. перед голосними: геніально, соціологія, операція;

4. після приголосних у власних іменах і географічних назвах: Лісабон, Овідій, Міллер;

5. після б, п, м, ф, г, х, к, н, л перед наступним приголосним: бізнес, академік, графік, фінанси, літера.

И пишеться:

1. у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (“Де ти з’їси цю чашу жиру” – т. зв. правило “дев’ятки”): дистанція, сигнал, шифр, інститут;

2. у географічних назвах з кінцевим – ида, - ика, із звукосполученням –ри -, після шиплячих: Корсика, Флорида, Алжир, Мадрид;

3. у словах церковного вжитку: диякон, митрополит, християнство.

Ї пишеться: після голосного:руїна, Енеїда.

Е пишеться:

1. після твердих приголосних: декада, декан, ідентичний;

2. на початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, дует, енергія.

Є пишеться:

1. коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення [йе] : європеєць, єресь, Єгипет;

2. після апострофа, е, і, й, ь: бар’єр, орієнтир, кар’єра, абітурієнт.

Подвоєння приголосних звуків в іншомовних словах

Коли йдеться про подвоєння, то тут треба розрізняти власні і загальні назви.

Подвоєння зберігається у таких випадках:

1. У загальних назвах типу брутто, мотто, тонна, ванна, вілла, булла.

2. При збігу однакових приголосних префікса і кореня: ірраціональний, імміграція.

3. У власних назвах і похідних від них словах : Голландія –голландець, Марокко – марокканець.